ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 травня 2011 року 13 год. 49 хв. № 2а-6096/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 19-й фінансовий відділ Міністерства оборони України
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 17 травня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ОСОБА_1 (надалі - також «Позивач») звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до 19 фінансового відділу Міністерства оборони України (надалі -також «Відповідач») про визнання неправомірними дій 19 фінансового відділу Міністерства оборони України щодо відмови донарахувати та здійснити доплату вихідної допомоги з урахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та від 5 травня 2003 року № 389; зобов'язання Відповідача донарахувати та здійснити доплату ОСОБА_1 вихідної допомоги з урахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та від 5 травня 2003 року № 389 в розмірі 38043,32 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії Відповідача щодо відмови донарахувати та здійснити доплату вихідної допомоги з урахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та від 5 травня 2003 року № 389, є протиправними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Як зазначив в судовому засіданні Позивач, під час проходження служби на посаді заступника військового прокурора Центрального регіону України в період з 1 квітня по 12 грудня 2006 року 19 фінансовим відділом МО України йому не проводилося нарахування та виплата надбавок, передбачених Указами Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» та від 5 травня 2003 року № 389 «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу». Оскільки зазначені надбавки не нараховувалися і не виплачувалися, вони також і не враховувалися при обчисленні середньомісячного заробітку, з якого обчислювалася пенсія та, відповідно, не бралася до уваги при визначенні розміру матеріальної допомоги Позивачу.
Позивач також наголосив на тому, що Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2007 року у справі № 2а-145-1/07, яка набрала законної сили, ненарахування надбавок, передбачених Указами Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та від 5 травня 2003 року № 389 було визнано. В той же час, як вказав Позивач, на виконання рішення суду 19 фінансовим відділом 31 березня 2011 року йому було здійснено відповідні донарахування та виплати надбавок. Однак, на письмове звернення Позивача щодо перерахунку розміру грошової допомоги в зв'язку з виходом на пенсію, та здійснення доплати вихідної допомоги з урахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та від 5 травня 2003 року № 389, Відповідачем протиправно, на думку Позивача, 15 квітня 2011 року було надано письмову відповідь про відсутність підстав для донарахування та доплати грошової допомоги.
Представник Відповідача -19 фінансового відділу Міністерства оборони України, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що відповідно до вимог чинного законодавства України грошова допомога при звільненні прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію виплачується без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Як вказав представник Відповідача, відповідно до довідки пенсійного фонду, наданої Позивачем, та його особової справи, 19 фінансовим відділом Міністерства оборони України було нараховано та виплачено вихідну допомогу в розмірі, який відповідає законодавству. Інших документів, які б давали право на виплату вихідної допомоги в більшому розмірі, до відділу не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника військового прокурора регіону у військовому званні полковник юстиції у військовій прокуратурі з 1 квітня 2006 року по 12 грудня 2006 року.
Згідно з Витягом із Наказу Військового прокурора Центрального регіону України № 191 від 12 грудня 2006 року ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у запас за п. 67 п.п. «б»(за станом здоров'я) та наказом Генерального прокурора України № 952 к від 11 грудня 2006 року звільнено з посади заступника військового прокурора Центрального регіону України, який обрав пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», з 12 грудня 2006 року виключено зі списків особового складу військової прокуратури Центрального регіону України, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Святошинського РВК м. Києва.
Як підтверджується матеріалами справи, при звільненні ОСОБА_1 відповідно до наказу Міністра оборони України № 1779 від 21 листопада 2006 року та наказу Генерального прокурора України № 952 к від 11 грудня 2006 року, ОСОБА_1 отримав матеріальну допомогу за 2006 рік, премію в розмірі 33,3 % від грошового забезпечення за період з 1 по 12 грудня 2006 року та 15 % від посадового окладу за роботу з таємними документами за період з 1 по 12 грудня 2006 року та було зобов'язано виплатити грошову допомогу без сплати податку в розмірі 100 % місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожний повний рік роботи на прокурорсько-слідчих посадах.
Відповідно до частини 15 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»(в редакції, чинній станом на час звільнення Позивача) прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах та військовослужбовців, осіб начальницького складу, відряджених до органів державної влади та місцевого самоврядування, складається з посадового окладу, інших виплат, установлених цією постановою, а також окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, установлених у розмірі і порядку, що визначаються законодавством для військовослужбовців.
Станом на час проходження ОСОБА_1 служби Указом Президента України «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ»від 23 лютого 2002 року № 173/2002 (надалі -також «Указ № 173/2002 від 23 лютого 2002 року») було встановлено військовослужбовцям (крім військовослужбовців Служби безпеки України, Управління державної охорони, суддів військових місцевих та військових апеляційних судів України та військовослужбовців строкової військової служби) щомісячні надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років); Указом Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»від 5 травня 2003 року № 389/2003 (надалі -також «Указ № 389/2003 від 5 травня 2003 року») надано Міністрові оборони України, Міністрові внутрішніх справ України, Голові Державної прикордонної служби України та Начальнику Управління державної охорони України право встановлювати військовослужбовцям відповідно Збройних Сил України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, внутрішніх військах, у Державній прикордонній службі та Управлінні державної охорони України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби в таких розмірах: понад 5 років -до 10; понад 10 років -до 30; понад 15 років -до 50; понад 20 років -до 70; понад 25 років -до 90 відсотків.
Як випливає з пояснень Позивача, під час проходження служби в період з 1 квітня по 12 грудня 2006 року Відповідачем не проводилося нарахування та виплата надбавок, передбачених Указом № 173/2002 від 23 лютого 2002 року та Указ № 389/2003 від 5 травня 2003 року, а, відтак, вказані надбавки не було враховано і при обчисленні середньомісячного заробітку, з якого обчислювалася пенсія, та розміру матеріальної допомоги.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2007 року у справі № 2а-145-1/07 (яка набрала законної сили у зв'язку з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2010 року) задоволено позов ОСОБА_1 до 19 фінансового відділу Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, третя особа: Міністерство оборони України, про визнання дій неправомірними та зобов'язання донарахування та виплату грошового забезпечення: визнано неправомірними дії 19-го фінансового відділу Міністерства оборони України щодо не донарахування ОСОБА_1 при його звільненні, в період його роботи з 1 квітня по 12 грудня 2006 року надбавок, передбачених Указами президента України за № 173 від 23 лютого 2002 року та № 389 від 5 травня 2003 року; зобов'язано 19-й фінансовий відділ Міністерства оборони України донарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням надбавок, щомісячної надбавки у розмірі 100 % грошового забезпечення та надбавку за безперервну службу 70 % грошового забезпечення.
Як встановлено Судом, на виконання рішення суду 19 фінансовим відділом 31 березня 2011 року було здійснено відповідні донарахування та виплати надбавок Позивачу.
В той же час, на письмове звернення ОСОБА_1 до Відповідача про перерахунок розміру грошової допомоги в зв'язку з виходом на пенсію та здійснення доплати вихідної допомоги з урахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України № 173/2002 від 23 лютого 2002 року та № 389 від 5 травня 2003 року, Відповідач листом від 15 квітня 2011 року № 199 повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для перерахунку та виплати вихідної допомоги, оскільки ним не надано документів, які б надавали право на виплату вихідної допомоги в іншому розмірі.
Дії Відповідача щодо відмови у донарахуванні та здійсненні доплати вихідної допомоги з урахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України № 173/2002 від 23 лютого 2002 року та № 389 від 5 травня 2003 року, Позивач вважає неправомірними, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є, зокрема, позовна вимога про визнання неправомірними дій Відповідача щодо відмови у донарахуванні та здійсненні доплати вихідної допомоги з урахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України № 173/2002 від 23 лютого 2002 року та № 389 від 5 травня 2003 року, як дій суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству дій суб'єкта владних повноважень, передусім, досліджує їх на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, а, зокрема, принципу обґрунтованості, закріпленому в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Закріплений частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип обґрунтованості вчинюваних дій, тобто вчинення дій з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати вчинення невмотивованих дій, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливі для особи дії, в тому числі дії щодо відмови в перерахунку та доплати вихідної допомоги, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на конкретних нормах чинного законодавства.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин, Суд звертає увагу на те, що висновки Постанови Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2007 року у справі № 2а-145-1/07 та Ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2010 року, які набрали законної сили, є преюдиційними обставинами, які не підлягають доказуванню в даній адміністративній справі.
Таким чином, наявність у Позивача права на отримання з 1 квітня по 12 грудня 2006 року надбавок, передбачених Указами президента України за № 173 від 23 лютого 2002 року та № 389 від 5 травня 2003 року, було встановлено вищевказаними судовими рішеннями.
Частиною 15 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру»(в редакції, чинній станом на час звільнення Позивача) передбачено, що прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.
Таким чином, оскільки право Позивача на отримання передбачених Указами Президента України № 173/2002 від 23 лютого 2002 року та № 389 від 5 травня 2003 року надбавок в період з 1 квітня 2006 року по 12 грудня 2006 року було визнано в судовому порядку, Суд приходить до висновку про те, що згідно встановлених статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру»правил визначення розміру вихідної грошової допомоги, Позивач має право також і на перерахунок та здійснення доплати до розміру вихідної допомоги в межах встановлених Указами Президента України № 173/2002 від 23 лютого 2002 року та № 389 від 5 травня 2003 року надбавок, які протиправно, за рішенням суду, не виплачувалися Позивачу у період часу з 1 квітня 2006 року по 12 грудня 2006 року.
За таких обставин, 19 фінансовий відділ на звернення Позивача зобов'язаний був здійснити перерахунок та здійснити доплату вихідної допомоги з урахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України № 173/2002 від 23 лютого 2002 року та № 389 від 5 травня 2003 року.
Загальна скоригована сума додаткових видів грошового забезпечення виплачених ОСОБА_1 Відповідачем протягом останніх 24 календарних місяців служби перед звільненням склала 249 717,45 грн. (що підтверджується довідкою військової прокуратури Центрального регіону України від 12 грудня 2006 року № 139). 31 березня 2011р. на виконання постанови Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2007року Відповідачем було виплачено Позивачу доплати за період з 1 квітня по 30 листопада 2006 року (повні місяці) в розмірі 48 054,56 грн. Таким чином загальна скоригована сума додаткових видів грошового забезпечення за період з грудня 2004 року по листопад 2006 року (останні 24 місяці служби Позивача) складає 297 772,01 грн. (249717,45 + 48054,56). Середньомісячна сума зазначених виплат складає 12407,17 грн. (297772,01 : 24). Оскільки під час звільнення середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення була визначена в розмірі 10 404,89 грн. (249717,45 : 24), за кожен місяць вислуги на прокурорсько-слідчих посадах Позивачу не доплачено 2002,28 грн. (12407,17 - 10404,89).
Як підтверджується матеріалами справи, вислуга ОСОБА_1 на прокурорсько-слідчих посадах становить 19 років, в зв'язку з чим всього за кожен повний рік вислуги йому належить доплатити матеріальну допомогу в сумі 38 043,32 грн. (2002,28 х 19). Посадовий оклад, оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років при розрахунках не використовувалися, оскільки вони є незмінними і тому на розмір середнього заробітку не впливають.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що дії Відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та здійсненні доплати вихідної допомоги Позивачу з урахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України № 173/2002 від 23 лютого 2002 року та № 389 від 5 травня 2003 року, є неправомірними, а, відтак, обґрунтованою є вимога Позивача про зобов'язання Відповідача донарахувати та здійснити доплату ОСОБА_1 вихідної допомоги з урахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та від 5 травня 2003 року № 389 в розмірі 38043,32 грн.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії 19 фінансового відділу Міністерства оборони України щодо відмови донарахувати та здійснити доплату вихідної допомоги з урахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та від 5 травня 2003 року № 389.
3. Зобов'язати 19 фінансовий відділ Міністерства оборони України донарахувати та здійснити доплату ОСОБА_1 вихідної допомоги з урахуванням надбавок, передбачених Указами Президента України від 23 лютого 2002 року № 173 та від 5 травня 2003 року № 389 в розмірі 38043,32 грн.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська