ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
08 червня 2011 року 11:31 № 2а-7096/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ПАТ «Комерційний банк «Надра»
доСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
проскасування податкових повідомлень-рішень
У судовому засіданні 8 червня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ПАТ «Комерційний банк «Надра» ПАТ «Комерційний банк «Надра»є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ «Комерційний банк «Надра», створеного відповідно до рішення засновників у зв'язку зі зміною його найменування (ідентифікаційний код 20025456). (надалі -також «Позивач», «Банк») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі -також «Відповідач», «СДПІ у м Києві по роботі з ВПП») про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0001504310/0 від 14 вересня 2010 року та № 0001504310/1 від 24 листопада 2010 року про застосування до ВАТ КБ «Надра»штрафних санкцій на загальну суму 251 грн. 73 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0001504310/0 від 14 вересня 2010 року та № 0001504310/1 від 24 листопада 2010 року, є протиправними, оскільки їх прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України.
Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, відповідно до постанови Правління Національного банку України № 59 від 10 лютого 2009 року у ВАТ КБ «Надра»введено Тимчасову адміністрацію та призначено тимчасового адміністратора строком на один рік. Зазначеною постановою з 10 лютого 2009 року було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який поширюється на зобов'язання ВАТ КБ «Надра»та який було продовжено до 10 лютого 2010 року Постановою Правління НБУ № 452 від 5 серпня 2009 року.
На думку представника Позивача, порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за платіжними дорученнями клієнтів банку в період дії в банку мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації не вважається порушенням з вини банку, внаслідок чого пеня та штрафні санкції не застосовуються.
Представник Відповідача -Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представник Відповідача посилався на те, що порушення, які стали підставами для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце до 10 лютого 2009 року, тобто, до моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ «КБ «Надра».
Крім того, як зазначив представник Відповідача, введення мораторію не є перешкодою для проведення установами банків поточних операцій по перерахуванню до бюджету податків та зборів (обов'язкових платежів) клієнтів банку.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1 вересня 2010 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено невиїзну документальну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності виконання платіжного доручення ЖФ ЗАТ «УІК «Інвестсервіс»на перерахування узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій за 4 квартал 2008 року Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(код за ЄДРПОУ -20025456, МФО -320003).
За результатами перевірки Відповідачем складено Акт № 421/43-10/20025456 від 1 вересня 2010 року про результати невиїзної документальної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності виконання платіжного доручення ЖФ ЗАТ «УІК «Інвестсервіс»на перерахування узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій за 4 квартал 2008 року Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»(код за ЄДРПОУ -20025456, МФО -320003), яким встановлено порушення Банком пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»з урахуванням підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»: порушено строки виконання платіжного доручення ЖФ ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс»на перерахування узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій.
На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 року № 0001504310/0, яким визначено суму штрафу в розмірі 251,73 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 24 листопада 2010 року № 0001504310/1, яким визначено суму штрафу в розмірі 251,73 грн.
В результаті апеляційного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень, Рішенням Державної податкової адміністрації України від 13 квітня 2011 року № 7068/6/25-0215 каргу Позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 року № 0001504310/0 та від 24 листопада 2010 року № 0001504310/1 -без змін.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2010 року № 0001504310/0 та від 24 листопада 2010 року № 0001504310/1 незаконними, ПАТ «КБ «Надра»звернулося до суду з даним адміністративним позовом.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 14 вересня 2010 року № 0001504310/0 та від 24 листопада 2010 року № 0001504310/1, як рішень суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який вчиняє відповідні дії.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок Відповідача про порушення Банком пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»з урахуванням підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: порушено строки виконання платіжного доручення ЖФ ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс»на перерахування узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(в редакції на час подання платіжного доручення та його виконання Банком) встановлено, що мораторій -це зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Відповідно до статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Поряд з цим, статтею 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»додатково встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації. Протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку. Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом.
В той же час, пунктом 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -також «Закон № 2181») (в редакції на час подання платіжного доручення та його виконання банком) встановлено відповідальність банків за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів.
Так, за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Згідно з підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як встановлено Відповідачем в ході перевірки, ЖФ ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс»було подано до філії ВАТ «КБ «Надра»платіжне доручення від 6 лютого 2009 року № 29 на суму 1270,00 грн. на перерахування узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій за 4 квартал 2008 року.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням ВАТ «КБ «Надра»зазначеного платіжного доручення у ЖФ ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс»виникла заборгованість з податку на прибуток страхових організацій у сумі 1258,66 грн., що, в подальшому, призвело до виникнення податкового боргу по податковому зобов'язанню з податку на прибуток страхових організацій у ЖФ ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс».
Відповідно до положень пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Відтак, вищевказаною нормою права встановлено імперативні строки на виконання банком доручень його клієнта.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник ПАТ «КБ «Надра»посилався на підпункт 16.5.3 пункту 16.5. статті 16 Закону № 2181, відповідно до якого до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом: за порушення строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку; за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії.
Так, Постановою Правління Національного банку України № 59 від 10 лютого 2009 року у ВАТ КБ «Надра»було введено Тимчасову адміністрацію та призначено тимчасового адміністратора строком на один рік. Згідно з вказаною постановою, з 10 лютого 2009 року строком на 6 місяців було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який поширюється на зобов'язання ВАТ КБ «Надра».
Постановою Правління Національного банку України № 452 від 5 серпня 2009 року дію мораторію було продовжено до 10 лютого 2010 року.
В той же час, Суд звертає увагу на те, що порушення, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (невчасне перерахування Банком коштів клієнта), мали місце до 10 лютого 2009 року, тобто до моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ВАТ «КБ «Надра».
Так, як встановлено Судом, платіжне доручення № 29 на суму 1270,00 грн. на перерахування узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій за 4 квартал 2008 року ЖФ ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс»подало до філії ВАТ «КБ «Надра»6 лютого 2009 року (п'ятниця, робочий день). Таким чином, враховуючи вимоги пункту 8.1. статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Банк зобов'язаний був виконати доручення клієнта (ЖФ ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс»), що містилося в платіжному доручення № 29, 6 лютого 2009 року (у випадку надходження платіжного доручення протягом операційного часу Банку 6 лютого 2009 року), або максимально 9 лютого 2009 року (у разі надходження розрахункового документа клієнта до Банку після закінчення операційного часу).
В той же час, мораторій в Банку було введено 10 лютого 2009 року, тобто після спливу строку для виконання Банком обов'язку щодо виконання доручення клієнта.
Таким чином, порушення вимог чинного законодавства Банком мало місце до дня введення мораторію. В той же час, перевірка Позивача Відповідачем та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень мали місце вже після припинення мораторію, а санкції заявлені після закінчення дії мораторію в розмірах, які існували на дату введення мораторію.
Оскільки прострочення з перерахування коштів ЖФ ЗАТ «УІСК «Інвестсервіс»Позивачем становить 34 календарні дні (оскільки фактично кошти було переаховано Банком лише 26 березня 2010 року), тому штрафна санкція повинна складати двадцять відсотків погашеної суми податкового боргу, тобто 251,73 грн.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, прийняті у відповідності до встановлених частиною 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, а, відтак, підстави для їх скасування відсутні.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська