ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 червня 2011 року 16:38 № 2а-4512/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Баранова Д.О. та Маруліної Л.О., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамікбудсервіс»
до
Третя особа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
ПАТ «БМ Банк»
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 2 червня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамікбудсервіс»(надалі -також «Позивач», «ТОВ «Керамікбудсервіс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі -також «Відповідач»), за участю ПАТ «БМ Банк»(надалі -також «Третя особа»), та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати незаконною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зупинення виконавчого провадження, відкритого згідно з постановою головного державного виконавця Хомишина Ю.Б. ВП № 24651565 від 21 лютого 2011 року, з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 235, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 20 січня 2011 року, про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: майновий комплекс загальною площею 31791,2 кв.м. за Договором № 25-2008/DС іпотеки нерухомого майна від 21 березня 2008 року, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська обл., Тисменицький район, с. Загвіздя, вул. Промислова, 82, що належить на праві власності ТОВ «Керамікбудсервіс», на підставі ухвали господарського суду Івано-Франківської області у справі № Б-13/19 від 30 березня 2010 року у строк, встановлений статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження».
В судове засідання 2 червня 2011 року Позивач явку уповноваженого представника не забезпечив та подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за наявності обставин, які відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»зумовлювали обов'язкове зупинення виконавчого провадження, Відповідачем було допущено протиправну бездіяльність, оскільки, всупереч вимогам закону, не винесено рішення про зупинення виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 235, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 20 січня 2011 року.
Відповідач -Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, -явку уповноваженого представника в судове засідання 2 червня 2011 року не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, письмового відношення до заявлених позовних вимог протягом судового розгляду справи не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Представники Третьої особи ПАТ -«БМ Банк», -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили відмовити в їх задоволенні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників Третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження»(надалі -також «Закон»).
Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі -рішення).
Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (частина 1 статті 3 Закону).
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 3 Закону відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі написи нотаріусів.
Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону (пункт 1 частини 1 статті 18 Закону).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження ВП № 24651565 від 21 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса № 235, виданого 20 січня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: майновий комплекс, загальною площею 31 791,2 кв.м., що розташований за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Загвіздя, вул. Промислова, 82 та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Керамікбудервіс».
Супровідним листом № 1626-0-33-11-25/12 від 23 лютого 2011 року Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби направив на адресу ТОВ «Керамікбудервіс»копію постанови про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції закону, чинній станом на час подання Позивачем заяви про зупинення виконавчого провадження від 3 березня 2011 року) визначено обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.
Так, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) (пункти 4 та 8 частини 1 статті 34 Закону).
Відповідно до частини 5 статті 11-1 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції закону, чинній станом на час подання Позивачем заяви про зупинення виконавчого провадження від 3 березня 2011 року) сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник -фізична особа -про зміну місця роботи.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2010 року у справі № Б-13/19 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Керамікбудсервіс»; введено мораторій на задоволення всіх вимог кредиторів, які виникли до 30 березня 2010 року; накладено арешт на майно ТзОВ «Керамікбудсервіс»вжито заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів або інших документів, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку.
3 березня 2011 року ТОВ «Керамікбудсервіс» звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою № 45 про зупинення виконавчого провадження, в якій повідомило державного виконавця про те, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2010 року порушено провадження у справі № Б-13/19 про банкрутство ТОВ «Керамікбудсервіс»; вжито заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів або інших документів, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Порядок і строки зупинення виконавчого провадження визначено статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції закону, чинній станом на час подання Позивачем заяви про зупинення виконавчого провадження від 3 березня 2011 року).
Так, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених у статтях 34 і 35 цього Закону, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 34 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.
Як зазначено Позивачем в позовній заяві, будь-яких відповідей чи рішень державного виконавця щодо розгляду заяви Позивача від 3 березня 2011 року про зупинення виконавчого провадження Позивачем не отримувалося.
Доказів, які б спростовували вищевикладене, Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності допущеної бездіяльності, Суду надано не було.
Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній станом на час подання Позивачем заяви від 22 березня 2011 року) визначено обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.
Так, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах (пункти 4, 8 частини 1 статті 37 Закону).
22 березня 2011 року ТОВ «Керамікбудсервіс»повторно звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою № 44/3 про зупинення виконавчого провадження, в якій повторно повідомило державного виконавця про те, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2010 року порушено провадження у справі № Б-13/19 про банкрутство ТОВ «Керамікбудсервіс»; вжито заходів забезпечення вимог кредиторів шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих документів або інших документів, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на час подання Позивачем заяви від 22 березня 2011 року) державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк.
Як зазначено Позивачем в позовній заяві, будь-яких відповідей чи рішень державного виконавця щодо розгляду повторної заяви Позивача від 22 березня 2011 року про зупинення виконавчого провадження Позивачем не отримувалося.
Доказів, які б спростовували вищевикладене, Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності допущеної бездіяльності, Суду надано не було.
Бездіяльність Відповідача щодо не зупинення виконавчого провадження, відкритого згідно з постановою головного державного виконавця Хомишина Ю.Б. ВП № 24651565 від 21 лютого 2011 року, у строк, встановлений статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження», Позивач вважає протиправною.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, є позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не зупинення виконавчого провадження, як бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даної бездіяльності з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції закону, чинній станом на час подання Позивачем заяви про зупинення виконавчого провадження від 3 березня 2011 року) та статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на час подання Позивачем заяви від 22 березня 2011 року) визначено обставини, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.
Системний аналіз змісту вищенаведених правових норм свідчить про те, що наявність визначених в них підстав є імперативною (обов'язковою) підставою зупинення виконавчого провадження. За наявності таких підстав, зупинення виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця, а не його правом.
Таким чином, не пізніше наступного робочого дня, коли державному виконавцю стало відомо про наявність передбачених вищевказаними нормами права обставин, які зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, такий державний виконавець зобов'язаний винести постанову про зупинення виконавчого провадження, яку в триденний строк надіслати сторонам виконавчого провадження.
Разом із заявами про зупинення виконавчого провадження від 3 березня 2011 року (яку отримано Відповідачем 4 березня 2011 року) та 22 березня 2011 року (отримано Відповідачем 22 березня 2011 року) Позивачем надавалися Відповідачу копії ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 30 березня 2010 року у справі № Б-13/19, якою порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Керамікбудсервіс», введено мораторій на задоволення всіх вимог кредиторів, які виникли до 30 березня 2010 року, зупинено стягнення на підставі виконавчих документів або інших документів, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, станом на 4 березня 2011 року та 22 березня 2011 року державному виконавцю було відомо про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ «Керамікбудсервіс»та зупинення стягнення на підставі виконавчих документів або інших документів, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку, тобто, про наявність підстав для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.
В той же час, доказів на підтвердження того, що у встановлений Законом строк та у встановленому порядку державним виконавцем було прийнято рішення про зупинення виконавчого провадження, Суду надано не було.
В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб'єкта владних повноважень -це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, проаналізувавши вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин законодавства про виконавче провадження, Суд дійшов висновку про те, що в спірних правовідносинах пасивна поведінка Відповідача, як суб'єкта владних повноважень, містить всі ознаки протиправної бездіяльності, оскільки за наявності імперативних (обов'язкових) підстав для вчинення відповідних дій (винесення постанови про зупинення виконавчого провадження) Відповідачем безпідставно та протиправно таких дій вчинено не було, що і становить зміст його протиправної бездіяльності.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідність рішень та дій суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо невинесення постанови про зупинення виконавчого провадження, передусім, досліджує її на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, а, зокрема, принципу обґрунтованості, закріпленому в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Закріплений частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип обґрунтованості допущеної бездіяльності вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, дій чи бездіяльності, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення обов'язково повинно бути мотивованим та ґрунтуватися на передбачених чинним законодавством нормативних вимогах.
Суд також звертає увагу на те, що 24 березня 2011 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з винесенням ухвали Господарського суду міста Києва № 51/86 від 21 березня 2011 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 235 від 20 січня 2011 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про зупинення виконавчого провадження ВП № 24651565 від 28 березня 2011 року зупинено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 235 від 20 січня 2011 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
Стосовно посилань представників Третьої особи на положення Закону України «Про іпотеку»та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Суд звертає увагу на те, що правовідносини щодо порушення справи про банкрутство Позивача та формування і задоволення вимог його кредиторів є відмінними від правовідносин щодо виконання виконавчих документів в Україні. В той же час, предметом розгляду в даній адміністративній справі є правовідносини щодо бездіяльності Відповідача, пов'язаної з неприйняттям рішення про зупинення виконавчого провадження.
До того, ж положення норм законів України «Про іпотеку»та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»повинні застосовуватися у системному зв'язку, з обов'язковим врахуванням того, що у правовідносинах банкрутства норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як спеціального закону, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності -боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів, є пріоритетними по відношенню до норм Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи -іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
В той же час, посилання представників Третьої особи на положення вказаної норми як на доказ правомірності бездіяльності Відповідача є необґрунтованим, оскільки, як вже було зазначено, предметом розгляду в даній справі є публічно-правові відносини щодо допущення Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, бездіяльності, а не відносини щодо набуття права звернення стягнення на предмет іпотеки.
В той же час, Суд акцентує увагу на тому, що як підтверджується матеріалами справи, свої права на визнання майнових вимог та внесення їх до реєстру вимог кредиторів ПАТ «БМ Банк»реалізувало шляхом подання відповідної заяви до Господарського суду Івано-Франківської області.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 181 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зупинення виконавчого провадження ВП № 24651565, відкритого згідно з постановою головного державного виконавця Хомишина Ю.Б. від 21 лютого 2011 року, на підставі ухвали господарського суду Івано-Франківської області у справі № Б-13/19 від 30 березня 2010 року.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя Н. Є. Блажівська
Судді Д.О. Баранов
Л.О. Маруліна