ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 червня 2011 року 14:29 № 2а-5286/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний консалтинговий центр»
до
за участюДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва
Прокуратури Святошинського району міста Києва
проскасування в частині податкового повідомлення-рішення
У судовому засіданні 2 червня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридичний консалтинговий центр»(надалі -також «Позивач», «ТОВ «Юридичний консалтинговий центр») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (надалі -також «Відповідач»або «ДПІ»), за участю Прокуратури Святошинського району міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва за № 0001792310/0 від 3 вересня 2010 року, прийнятого на підставі Акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»№ 128/23-20/30630517 від 12 серпня 2010 року за № 128/23-20/30630517 в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2130607,00 грн., штрафна санкція у розмірі 852242,80 грн. та всього на загальну суму 2982849,80 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва за № 0001792310/0 від 3 вересня 2010 року, на думку представника Позивача, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на підставі безпідставних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.
Як зазначила в судовому засіданні представник Позивача, ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»абсолютно правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ по Договору підряду № 26/02 від 26 лютого 2010 року, оскільки їх сплата та наявність підтверджується отриманими від ТОВ «Моней Фарм»податковими накладними. Крім того, вчинення такої операції та, як наслідок, правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ підтверджуються наявними в Позивача первинними бухгалтерськими документами.
На думку представника Позивача, висновок ДПІ у Святошинському районі м. Києва про те, що оскільки ТОВ «Моней Фарм»не задекларувало в декларації з ПДВ за травень 2010 року та не сплатило до бюджету податкові зобов'язання всього на суму 2130607,00 грн. за поставлені ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»ремонтні роботи, з огляду на це податковий кредит по ПДВ ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»підлягає коригуванню в бік зменшення на суму 2130607,00 грн. у зв'язку з не підтвердженням сплати ПДВ ТОВ «Моней Фарм», є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.
Так, як зазначила представник Позивача, відповідно до вимог податкового законодавства України покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність даних про них, які включені в Єдиний державний реєстр, при умові, що покупець не знав про такі факти. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.
Представник Позивача також посилалася на те, що при проведенні перевірки Позивача та, в подальшому, при розгляді його скарг на оскаржуване податкове повідомлення-рішення Відповідачем було допущено процедурні порушення вимог податкового законодавства, що є окремою підставою для визнання оскаржуваних рішень протиправними.
Представник Відповідача -ДПІ у Святошинському районі міста Києва, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов.
Представником Відповідача також було зазначено про те, що в провадженні Слідчого відділу податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі міста Києва знаходиться кримінальна справа № 51-3099, яку порушено щодо невстановлених осіб за фактом створення та придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі, ТОВ «Моней Фарм», з метою прикриття незаконної діяльності, тобто скоєння фіктивного підприємництва, вчиненого повторно, за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 чатини 2 Кримінального кодексу України.
В зв'язку з вищевикладеним, на думку представника Відповідача, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Моней Фарм»здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної право та дієздатності ТОВ «Моней Фарм», а тому фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Моней Фарм»та контрагентами є фіктивними правочинами, і такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.
Представник Прокуратури Святошинського району міста Києва в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених представником Відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, представника Відповідача та представника прокуратури, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Станом на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення спірні правовідносини регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість»(станом на час розгляду справи закон втратив чинність), Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ (станом на час розгляду справи закон втратив чинність) (надалі -також «Закон № 2181»).
Державною податковою інспекцією у Святошинскому районі міста Києва було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юридичний консалтинговий центр» (код ЄДРПОУ 30630517) в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 1 травня 2010 року по 31 травня 2010 року, за результатами якого складено Акт від 12 серпня 2010 року № 128/23-20/30630517, яким встановлено порушення ТОВ «Юридичний консалтинговий центр» вимог податкового законодавства. Зокрема, як зазначено в Розділі 4 «Висновок»акту перевірки, «Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер. Таким чином, задекларований податковий кредит в сумі 2177454,00 грн. (ряд. 17 декларацій з ПДВ за травень 2010) за результатами перевірки зменшений до 46847,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2130607,00 грн., в тому числі за травень 2010 року в сумі 2130607,00 грн.».
На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001792310/0 від 3 вересня 2010 року, яким за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 2 982 849,80 грн. (основний платіж -2 130 607,00 грн. та штрафні санкції 852 242,80 грн.).
Позивачем, в порядку, передбаченому Законом № 2181, було оскаржено вищезазначене податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в місті Києві та до Державної податкової адміністрації України.
Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві про залишення скарги без розгляду від 11 березня 2011 року № 2387/10/25-114 скаргу представника ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»залишено без розгляду та повернуто, у зв'язку з тим, що підпис представника за довіреністю на скарзі не завірений печаткою ТОВ «Юридичний консалтинговий центр».
Рішенням Державної податкової адміністрації України про розгляд скарги від 4 квітня 2011 року № 6436/6/25-0515 скаргу представника ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»залишено без розгляду, а рішення ДПА у м. Києві про залишення скарги без розгляду від 11 березня 2011 року № 2387/10/25-114 -без змін.
В той же час, Позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 0001792310/0 від 3 вересня 2010 року таким, що суперечить вимогам чинного станом на час його винесення податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001792310/0 від 3 вересня 2010 року, як рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституціє та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, складеним за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог:
- підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В ході проведеної перевірки, «за період «травень 2010 року»встановлено завищення задекларованого ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»податкового кредиту на суму ПДВ 2130607,00 грн., сформованого за рахунок контрагента-постачальника ТОВ «Моней фарм». В ході провадження досудового слідства по кримінальній справі № 51-3099 встановлено, що невстановленими особами, в 2007-2009 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності були вчинені дії по створенню та придбанню суб'єкта господарської діяльності -ТОВ «Моней фарм» (код 36010626), яке в подальшому було зареєстровано в Солом'янському р-ні міста Києва, державній адміністрації, ДПІ та ін. посадові особи не надавали первинні документи до контролюючих установ, не сплачували в повному обсязі до бюджетів та державних цільових фондів податки, збори, обов'язкові платежі. Враховуючи те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи відсутні; підприємство за адресою (вказаною в реєстраційних документах) м. Київ, пл. Святошинська, буд. 1, оф. 272 не знаходиться; місцезнаходження посадових осіб, які б надали ці документи не відомо, тому встановлено порушення вимог пп. 7.4.5 п. 74 п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення за травень 2010 року податкового кредиту на загальну суму 2130607,00 грн.».
Порядок обчислення і плати податку на додану вартість визначено статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Таким чином, відповідно до вимог вищенаведених правових норм, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.
В той же час, як встановлено Судом в ході розгляду даної адміністративної справи, 26 лютого 2010 року між ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»(замовник) та ТОВ «Моней Фарм»(Підрядник) було укладено Договір № 26/02 (надалі -також «Договір»).
Відповідно до пункту 1.1 Договору виконавець бере на себе зобов'язання за свій рахунок та на власний ризик виконати роботи по комплексу робіт на Об'єкті, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити в повному обсязі виконані роботи на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до вказаного Договору, об'єктом є нежитлова будівля з надбудовою аттикового та мансардного поверхів та забудова підземного простору між будинками 7 та 7-А, по вул. Д. Запольського, 7-а в Шевченківському районі м. Київ. Комплекс робіт -ремонтні роботи на Об'єкті Замовника.
Згідно з пунктом 2.2 Договору замовник оплачує комплекс робіт, після їх виконання та прийняття за Актом прийому передачі виконаних робіт згідно узгоджених локальних кошторисів.
Розділом 4 Договору врегульовано порядок організації виконання робіт.
Так, будівельний майданчик передається Замовником Підряднику в порядку визначеному діючим законодавством і оформлюється відповідним актом (пункт 5.1 Договору).
Пунктом 6.1 Договору визначено, що не пізніше 3-х банківських дів, з дня закінчення виконання комплексу, Підрядник передає Замовнику Акти прийому виконаних підрядних робіт по формі № КБ-2в. Замовник на протязі 5-ти робочих днів після отримання актів здійснює одне з наступних дій: - підписує надані акти, чим підтверджує факт прийняття виконаних робіт. Один примірник актів Замовник повертає Підряднику. - надає письмову мотивовану відмову від прийняття виконаних робіт (дефектний акт).
В той же час, як вбачається з висновку Відповідача, викладеному в акті перевірки, вищевказаний правочин є фіктивним, оскільки він порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.
Таким чином, для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягав факт реальності операцій між Позивачем та ТОВ «Моней фарм»із з'ясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо виду та характеру виконаних робіт, подальшого їх використання в господарській діяльності Позивача (спрямованій на отримання прибутку) тощо.
Відтак, Суд вважає, що реальність відповідних господарських операцій між сторонами Договору № 26/02 повинна також встановлюватися на основі аналізу обсягу та повноти виконання сторонами умов цього договору, оформлення відповідних дій у відповідній документальній формі тощо.
Суд погоджується з твердженням представника Відповідача про те, що сам по собі факт сплати коштів за виконані ремонтні роботи не є безумовним свідченням того, що виконання (отримання) таких робіт мало місце. В той же час, відповідні суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням ремонтних робіт, повинні бути підтверджені відповідними документами: податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).
Крім того, Суд звертає увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартіть господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).
Відтак, враховуючи вищенаведене, Суд звертає увагу на те, що доказове значення для підтвердження факту реальності здійснення та отримання (оплати) ремонтних робіт на Об'єкті за Договором № 26/02 від 26 лютого 2010 року, укладеного між ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»та ТОВ «Моней Фарм», має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт передачі будівельного майданчика для виконання ремонтних робіт, оформлення відповідних актів приймання виконаних підрядних робіт, документів, які підтверджують оплату здійснених робіт (відповідні банківські виписки), а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що відповідні ремонтні (підрядні) роботи було реально здійснено.
Як встановлено Судом та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, на виконання умов Договору, сторонами було складено та підписано наступні підписані між ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»та ТОВ «Моней Фарм»документи:
- податкові накладні від 3 травня 2010 року № 030501, від 6 травня 2010 року № 060501, від 11 травня 2010 року № 110503, від 14 травня 2010 року № 140501, від 17 травня 2010 року № 170501;
- Акт прийому-передачі будівельного майданчика від 26 лютого 2010 року;
- Довідка про вартість виконаних робіт за травень 2010 року;
- Локальний кошторис № 2-1-1 на оздоблення приміщень;
- Локальний кошторис № 2-1-2 на загальнобудівельні роботи;
- Локальний кошторис № 2-1-3 на заміну вікон;
- Локальний кошторис № 2-1-4 на опалення, водопровід, каналізацію;
- Локальний кошторис № 2-1-5 на інші роботи;
- підсумкові відомості ресурсів;
- Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року;
- Акт № 2 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року;
- Акт № 3 приймання виконаних підрядних робіт за квітень 2010 року;
- Акт № 4 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року;
- Акт б/н приймання виконаних підрядних робіт за травень 2010 року;
- Договірна ціна на ремонти приміщень будівлі по вул. Довнара-Запольького, 7а, що здійснюється у 2010 році;
- банківські виписки від 27 травня 2010 року.
Крім того, Суд звертає особливу увагу на те, що Позивачем в якості доказів у справі було надано суду копію Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 19 травня 2010 року, відповідно до якого ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»(Продавець) було продано ТОВ «Органік продактс»об'єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Довнар Запольського, будинок 7-А, загальною площею 3761,20 кв.м. Вартість об'єкту нерухомого майна сторонами визначено у 14 100 000,00 грн.
Виконання умов вищевказаного договору підтверджується оформленим його сторонами Актом приймання-передачі та проведення розрахунків від 27 травня 2010 року.
В той же час, відповідно до наявних в матеріалах справи Локальних кошторисів та Договірної ціни до Договору підряду № 26/2 від 26 лютого 2010 року, загальна вартість будівельних робіт по будові становить 10 653 035,00 гривень 00 коп., у тому числі ПДВ становить 2 130 607,00 гривень 00 коп. та всього вартість будівельних робіт з урахування ПДВ становить 12 783 642,00 гривні 00 коп.
Таким чином, Суд звертає увагу на те, що після замовлення та оплати вартості виконаних за Договором № 26/02 від 26 лютого 2010 року ремонтних робіт, Позивачем було відчужено (продано) відремонтований об'єкт нерухомості за ціною, яка значно перевищує вартість оплачених ремонтних робіт по будові.
Вищезазначене свідчить про те, що отримані (оплачені) ремонтні роботи використовувалися Позивачем в його подальшій господарській діяльності, спрямованій на отримання прибутку, що є безумовним свідченням реальності господарських операцій за Договором № 26/02 від 26 лютого 2010 року, оскільки внаслідок ремонту приміщення Позивача (за договором підряду), ним було в подальшому відчужено відремонтований об'єкт за вищою ціною продажу.
Таким чином, сукупність наданих представником Позивачем документів дають достатні підстави дійти висновку про реальність господарських операцій за Договором № 26/02 від 26 лютого 2010 року, укладеного між Позивачем та ТОВ «Моней Фарм». Відтак, ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту в декларації по ПДВ за травень суму ПДВ по вищезазначених господарських операціях у розмірі 2 130 607,00 грн.
Стосовно посилання представника Відповідача на факт порушення кримінальної справи щодо створення та діяльності ТОВ «Моней Фарм», Суд звертає увагу на те, що в розумінні чинного кримінально-процесуального законодавства України постанова про порушення кримінальної справи не є належним доказом на підтвердження вини відповідної особи у вчиненні злочинного діяння. Будь-яких вироків суду чи інших належних процесуальних документів, які б підтверджували умисел певної особи на здійснення незаконної господарської діяльності від імені ТОВ «Моней Фарм», що, в свою чергу, могло б свідчити про нікчемність відповідних право чинів, представником Відповідача суду надано не було.
Крім того, сам по собі факт не декларування ТОВ «Моней Фарм»в декларації з ПДВ за травень 2010 року та не сплати до бюджету податкових зобов'язань всього на суму 2 130 607,00 грн. за поставлені ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»ремонтні роботи, не є автоматичною підставою коригування податкового кредиту по ПДВ ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»в бік зменшення на суму 2130607,00 грн. у зв'язку з не підтвердженням сплати ПДВ ТОВ «Моней Фарм», оскільки системний аналіз змісту Закону України «Про податок на додану вартість»підтверджує, що добросовісний покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність даних про них, які включені в Єдиний державний реєстр, при умові, що покупець не знав відносно них. Сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі відхилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит, у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його отримання і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.
За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд дійшов висновку про те, що укладення Договору № 26/02 від 26 лютого 2010 року було спрямоване на реальне настання правових наслідків, в результаті яких ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»отримав відремонтоване приміщення, яке на момент укладення вказаного Договору підряду № 26/02 від 26 лютого 2010 року належало йому на праві власності та в подальшому, після виконання умов Договору № 26/02 від 26 лютого 2010 року, було реалізоване третій особі, на підтвердження чого представником Позивача надано відповідний договір купівлі-продажу нежилої будівлі.
Таким чином, висновок Відповідача про порушення Позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, а, відтак, податкове повідомлення-рішення № 0001792310/0 від 3 вересня 2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, Суд звертає особливу увагу на очевидні недоліки оформлення акту перевірки від 12 серпня 2010 року № 128/23-20/30630517, а саме: згідно преамбули акту перевірки, Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку Позивача (що підтверджується також наказом № 885 від 9 серпня 2010 року та виданим на його підставі направленням № 921/23/20 П від 9 серпня 2010 року), в той же час, в акті перевірки Відповідач посилається на те, що ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»за юридичною та фактичною адресами не знаходиться, а перевірка проводилася в приміщення ДПІ у Святошинському район міста Києва. До того ж, в подальшому в тексті акту перевірки Відповідач посилається вже на висновки, встановлені невиїзною документальною перевіркою (без надання відповідного направлення та наказу на проведення невиїзної документальної перевірки), що є порушенням вимог чинного станом на час перевірки податкового законодавства України.
В той же час, як підтверджується матеріалами справи, у Відповідача відсутній наказ на проведення невиїзної документальної перевірки, як і відсутнє згідно норм чинного законодавства право проводити невиїзну документальну перевірку на підставі наказу про виїзну перевірку, що, в свою чергу, є порушенням положень частини 2 статті 19 Конституції України.
Суд також вважає за необхідне зазначити про безпідставність висновку Відповідача щодо незнаходження ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»за фактичною та юридичною адресою, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів юридичною адресою Позивача є: м. Київ, пл. Святошинська, буд. 1, кв. 272. Крім того, в поданих до податкових органів скаргах та заявах Позивачем зазначалася саме ця адреса.
Таким чином, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного станом на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, їх правомірність підтверджується належними та допустимими засобами доказування.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва за № 0001792310/0 від 3 вересня 2010 року, прийнятого на підставі Акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Юридичний консалтинговий центр»№ 128/23-20/30630517 від 12 серпня 2010 року за № 128/23-20/30630517 в частині дотримання вимог податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2130607,00 грн., штрафна санкція у розмірі 852242,80 грн. та всього на загальну суму 2982849,80 грн.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська