ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
в порядку скороченого провадження
м. Київ
10 травня 2011 року 09:00 № 2а-5405/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є. розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу
За позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва
доСПД ОСОБА_1
предмет адміністративного позовуприпинення підприємницької діяльності
Спірні правовідносини регулюються Господарським кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні»(станом на час розгляду справи частково втратив чинність), Законом України «Про систему оподаткування»(який був чинний на момент перевірки суб'єкта підприємницької діяльності), Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців».
Згідно з статтею 51 Господарського кодексу України однією з підстав припинення підприємницької діяльності є рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Порядок припинення діяльності підприємця встановлюється законом відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідач зареєстрований Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією як суб'єкт підприємницької діяльності 16 листопада 2005 року і йому присвоєно ідентифікаційний код № НОМЕР_1.
Згідно Довідки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 18 листопада 2005 року № 14034/29-007 про взяття на облік платника податків ОСОБА_2 взятий на облік як платник податків.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Актом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва № 840/17-2 від 22 листопада 2010 року зафіксовано, що Відповідачем остання декларація подана за 2005 рік, заборгованість перед бюджетом відсутня.
Так, Суд звертає увагу на те, що на підтвердження подання до державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності Відповідач мав би надати суду або примірники відповідних довідок зі штампом канцелярії податкового органу про їх прийняття, або докази про їх відправлення поштою, або докази про подання декларацій та розрахунків в електронній формі.
Однак таких доказів Відповідач суду не надав.
Таким чином, Суд вважає встановленим факт неподання Відповідачем до державної податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності більше одного року.
Як встановлено Судом, шляхом неподання до державних податкових органів декларацій, бухгалтерської Відповідач порушив правила здійснення господарської діяльності, встановлені пунктом 2 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування».
Статтею 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи - підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є: визнання фізичної особи - підприємця банкрутом; провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
Підпунктом 20.1.12 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, у зв'язку з наявністю документально підтвердженої підстави для припинення підприємницької діяльності, зокрема, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 158, 159, 160, 161, 162, 1832 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1.
3. Постанова підлягає негайному виконанню в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.
Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
Суддя Н. Є. Блажівська