91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
04.07.11 Справа № 8/76/2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м. Луганськ,
до Луганського виробничого підприємства "Восток" Українського товариства глухих, м. Луганськ, -
про стягнення 42524 грн. 09 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Кругловій Є.О.,
в присутності представників сторін:
від позивача -представник не з'явився;
від відповідача -ОСОБА_1 -представник, - довіреність №9 від 04.05.11 року, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 37093,44 грн., пені за період з 30.09.10 року по 02.03.11 року у сумі 2041,57 грн., 3% річних за той же період у сумі 395,14 грн. та інфляційних нарахувань за аналогічний період у сумі 2993,94 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору на послуги водопостачання та водовідведення №409/10/2, укладеного між сторонами 01.08.08 року.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 10.05.11 року до 19.05.11 року та з 19.05.11 року до 04.07.11 року - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази та укласти мирову угоду.
Відповідно до заяви позивача від 19.05.11 року (а.с.102) на підставі ч.3 ст. 69 ГПК України термін розгляду справи судом продовжено на 15 днів, - до 05.07.11 року.
До початку розгляду справи відповідачем подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
Позивач до судового засідання, призначеного на 04.07.11 року, не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений судом до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.110; 112-113).
Станом на день вирішення цього спору по суті від позивача не надійшла заява про відмову від позову чи про зміну позовних вимог.
Відповідач (як вбачається з відзиву на позовну заяву за вих.№373 від 05.05.11 року) позов визнав частково та частково вжив заходів до погашення суми боргу (у розмірі 30326,40 грн.) (а.с.73).
У судовому засіданні 04.07.11 року він подав клопотання (вих. №б/н від 04.07.11 року), у якому просить суд не стягувати з нього пеню у сумі 2041,57 грн., інфляційні нарахування у сумі 2993,94 грн. та 3% річних у сумі 395,14 грн., а разом -6330,65 грн., посилаючись на те, що його діяльність ґрунтується на використанні праці інвалідів слуху, при цьому він стверджує, що навіть не має можливості сплатити їм заробітну плату, - але будь-які документальні докази на підтвердження цих доводів до справи не надав.
Відповідач не заперечив проти розгляду спору у даному судовому засіданні за відсутності позивача.
З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів, приймаючи до уваги те, що термін розгляду справи добігає кінця 05.07.11 року, що унеможливлює подальше відкладення її розгляду, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,69 та ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті у цьому судовому засіданні за відсутності позивача, - на підставі наявних у справі доказів.
І.Заслухавши відповідача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
01.08.08 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №409/102 на послуги з водопостачання та водовідведення, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати споживачу питну воду та приймати від нього стічні води, а споживач - своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання і водовідведення на умовах, визначених цим договором, а також виконувати інші умови останнього (п.1.1).
Кількість води, що постачається постачальником та використовується споживачем, визначається за показниками приладів обліку (п.5.1).
Споживач сплачує за надані послуги з водопостачання та водовідведення за діючим тарифом, встановленим згідно з чинним законодавством (п.6.1), авансовим платежем у розмірі 100% від суми нарахування за попередній місяць до 7-го числа поточного місяця (п.6.2), у безготівковій формі (п.6.3).
Він зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за надані постачальником послуги з водопостачання та водовідведення (п.7.4).
За несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.8.1), а також 3% річних та індекс інфляції за весь час прострочення (п.8.2).
Договір набирає чинності з 01.08.08 року і діє до 31.12.08 року (п.10.1), з можливістю його пролонгації за умов, визначених у п.10.4 договору (а.с.14-17).
28.12.09 року сторони уклали додаткову угоду до цього договору, якою термін його дії продовжили до 31.12.10 року включно (а.с.58), а 16.12.10 року уклали додаткову угоду до нього ж, відповідно до якої термін його дії продовжили до 31.12.11 року (а.с.63).
Позивач стверджує, що він належним чином виконував свої зобов'язання за вищезгаданим договором, в той час, як відповідач систематично припускався несплати або несвоєчасної сплати вартості отриманих послуг, у зв'язку з чим станом на день його звернення з цим позовом до суду (20.04.11 року) (а.с.2-3) у відповідача утворилася заборгованість у загальній сумі 64231,46 грн. (відповідач не спростував це твердження).
Згідно доводам позивача на 15.07.09 року відповідач внаслідок неналежного виконання вищезгаданого договору мав перед ним заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 28450,40 грн., що підтверджується доданими до справи документальними доказами (а.с.20-45).
З метою її стягнення ТОВ "Луганськвода" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом на вказану суму до Луганського виробничого підприємства "Восток" Українського товариства глухих (справа №13/242).
31.07.09 року її сторони уклали мирову угоду, затверджену ухвалою суду від 03.09.09 року, згідно якій відповідач зобов'язався у період з 29.07.09 року по 10.11.09 року сплатити борг за послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 30000,00 грн. (а.с.106-107), - але, як стверджує ТОВ "Луганськвода", фактично з вказаної суми боргу у визначений мировою угодою період відповідач сплатив лише 3000,00 грн., - тобто залишок боргу за нею склав 27000,00 грн. Позивач у запереченні на відзив на позов (вих.№241 від 18.05.11 року) вказує, що відповідач у подальшому продовжив вживати заходів, спрямованих на виконання мирової угоди, а тому ТОВ "Луганськвода" зарахувало в погашення боргу за мировою угодою кошти у сумі 30326,40 грн. (а.с.104-105), - що підтверджується двома додатковими угодами, укладеними сторонами по справі, відповідно, 31.03.11 року та 29.04.11 року, про які йдеться нижче у цьому рішенні.
Позивач надав до справи документальні докази надання ним у період з січня 2010 року по січень 2011 року включно на користь відповідача послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 85964,40 грн. (а.с.30-55).
Позивач вважає, що з огляду на вищевикладене станом на 20.04.11 року залишок основного боргу склав:
згідно позовній заяві від 28.03.11 року за вих. №б/н -37093,44 грн. (а.с.2-3);
згідно запереченню на відзив на позов від 18.05.11 року за вих. №241 станом на 18.05.11 року - 33767,04 грн. (а.с.104-105), - оскільки відповідач продовжив неналежно виконувати умови договору №409/10/2 від 01.08.08 року і після погашення боргу за мировою угодою, а саме: припустився повної або часткової несплати вартості отриманих послуг з водопостачання та водовідведення у наступні періоди, внаслідок чого утворився борг:
у січні 2010 року -1157,35 грн.; у квітні 2010 року -5032,10 грн.; у травні 2010 року -5289,25 грн.; у липні 2010 року -4138,06 грн.; у серпні 2010 року -1101,67 грн.; у листопаді 2010 року -4264,00 грн.; у грудні 2010 року -4575,58 грн., у січні 2011 року -7759,56 грн. та у лютому 2011 року -5784,62 грн., - а разом на суму 39102,19 грн.
Перевірка судом суми боргу, наведеного позивачем у позовній заяві, показала, що він (позивач) припустився арифметичної помилки, оскільки вона за вказаний період становить 39102,19 грн., а не 37093,44 грн.
Остання сума боргу позивачем вказана також у розрахунку суми позову (а.с.18) та саме виходячи з неї нараховані:
пеня за період з 30.09.10 року по 02.03.11 року -у сумі 2041,57 грн.;
3% річних за той же період -у сумі 395,14 грн.;
інфляційні нарахування за той же період -у сумі 2993,94 грн.
У вищезгаданому запереченні на відзив на позов позивач стверджує, що станом на 18.05.11 року залишок суми основного боргу становить 33767,04 грн., тобто після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач добровільно погасив частку боргу у розмірі 3326,40 грн., - при цьому заяву про корегування суми позовних вимог позивач не подав.
Відповідач по цій справі (№8/76/2011), заперечуючи проти позову, стверджує, що він взагалі мав перед ТОВ "Луганськвода" борг за послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 37093,00 грн., а не 64231,46 грн., з яких станом на 05.05.11 року сплатив 30326,40 грн. (відзив на позов 05.05.11 року за вих. №373) (а.с.73), а тому залишок основного боргу, на його думку, становить 6767,04 грн., на підтвердження чого надав до справи наступні докази:
додаткову угоду від 31.03.11 року до договору №01022011 від 01.02.11 року, відповідно до якої сторони домовилися про погашення часток взаємних боргів на суму 17641,20 грн. (а.с.84);
додаткову угоду від 29.04.11 року до договору №01022011 від 01.02.11 року, відповідно до якої сторони домовилися про погашення часток взаємних боргів на суму 12685,20 грн. (а.с.85) (загальна сума зобов'язань за двома угодами становить 30326,40 грн.);
видаткову накладну №РН-0000118 від 02.03.11 року -на відпуск відповідачем на користь позивача товару (меблів) на суму 12721,20 грн. (а.с.86);
видаткову накладну №РН-0000210 від 02.03.11 року -на відпуск відповідачем на користь позивача товару (меблів) на суму 4920,00 грн. (а.с.87);
видаткову накладну №РН-0000410 від 20.04.11 року -на відпуск відповідачем на користь позивача товару (меблів) на суму 12685,20 грн. (а.с.86).
Дослідивши 3 вищезгадані документи первинного бухгалтерського обліку, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач не надав до неї доказів того, що видаткові накладні №РН-0000118 від 02.03.11 року на суму 12721,20 грн., №РН-0000210 від 02.03.11 року на суму 4920,00 грн. та №РН-0000410 від 20.04.11 року на суму 12685,20 грн., - а разом на суму 29876,40 грн. - мають відношення до даного спору та підтверджують факт часткового погашення відповідної частки боргу.
Позивач також не визнав такий факт.
Відповідач, незважаючи на неодноразові вимоги суду (ухвали від 20.04.11 року, 10.05.11 року та 19.05.11 року), ухилився від здійснення взаємозвірки стану розрахунків за спірним договором, - з огляду на що у суду відсутні правові та фактичні підстави вважати, що відповідач сплатив на користь позивача частку боргу у розмірі 29876,40 грн.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що термін розгляду спору добігає кінця 05.07.11 року, а заява про його продовження в порядку, встановленому ч.3 ст. 69 ГПК України, він учасників спору не надійшла, суд, керуючись приписами ст.с.4-3,32-34,43, 69 та 75 ГПК України, розглядає даний справу по суті на підставі наявних у ній доказів.
ІІ.Заслухавши відповідача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).
Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до приписів ст. 32 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання" за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.
Споживач питної води зобов'язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення (ч.2 ст.22 Закону).
Матеріалами справи належним чином доведено, що у період з січня 2010 року по січень 2011 року відповідач не вносив або вносив не у повній сумі платежі за отримані послуги з водопостачання та водовідведення, передбачені пунктами 6.1-6.3 вищезгаданого договору.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі.
Такого права відповідачеві згідно умовам вищезгаданого договору -не надано.
Як сказано в ст. 526 ЦКУ, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.
Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено: якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).
Відповідач всі вищезазначені вимоги не виконав, що доведено позивачем та доказами, долученими до матеріалів справи.
Отже, з боку відповідача має місце порушення зобов'язання за договором.
Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
З огляду на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідач не довів наявність таких обставин.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Умови п.8.1 укладеного між сторонами договору щодо рівня пені, що підлягає сплаті відповідачем у разі невиконання або неналежного виконання умов договору про сплату вартості отриманих послуг відповідають приписам ст. 1 Закону України від 20.05.99 року №686-ХІУ "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території".
Період нарахування пені відповідає приписам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), якою встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.
Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для її стягнення встановлено річний термін.
Позивач при визначенні суми пені, заявленої до стягнення, дотримався вимог чинного законодавства.
При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, оскільки він не надав будь-яких доказів на його підтвердження.
Інший підхід до вирішення спору у цій частині був би проявом дискримінації позивача як суб'єкта підприємницької діяльності, що прямо заборонено приписами ч.2 ст.31 ГК України.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги те, що позивачем частково доведено законність та обґрунтованість заявлених ним вимог, - позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України суд покладає судові витрати на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.
На підставі викладеного, ст.ст.22 та 32 Закону України від 10.01.02 року №2918-ІІІ "Про питну воду та питне водопостачання", керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст. 22,32-34,36,43,44,47-1,49,69,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Луганського виробничого підприємства "Восток" Українського товариства глухих, ідентифікаційний код 03972519, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Фрунзе, 125, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", ідентифікаційний код 35554719, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166, - основну заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення у сумі 33767 (тридцять три тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 04 коп., пеню у сумі 2041 (дві тисячі сорок одна) грн. 57 коп., 3% річних у сумі 395 (триста дев'яносто п'ять) грн. 14 коп., інфляційні нарахування у сумі 2993 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто три) грн. 94 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 24 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 04.07.2011 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Рішення складено у повному обсязі та підписано -05 липня 2011 року.
Суддя А.П.Середа