31.05.2011 Справа № 5008/504/2011
Розглянувши матеріали справи
за позовом виробничо-торгового підприємства КООП Ужгород, м. Ужгород
до відповідача Ізківського сільського споживчого товариства Міжгірської райспоживспілки, с. Ізки Міжгірського району
про стягнення 24818,23 грн., в т. ч. 15036,79 грн. боргу за відпущений товар, 873,11 грн. інфляційних, 261,97 грн. річних, 676,86 грн. пені та 7969,50 грн. штрафу(згідно з заявою від 30.05.2011р. №54)
Суддя Журавчак Л.С.
За участі представників сторін:
Від позивача -ОСОБА_1, предст. за дов. від 22.04.2011р. №41;
Від відповідача -не з”явився
Суть спору: стягнення 24818,23 грн., в т. ч. 15036,79 грн. боргу за відпущений товар, 873,11 грн. інфляційних, 261,97 грн. річних, 676,86 грн. пені та 7969,50 грн. штрафу (згідно з заявою від 30.05.2011р. №54)
Представник позивача повідомив суд про часткове погашення заборгованості на суму 1000грн., долучивши в підтвердження до матеріалів справи виписку по рахунку. В частині штрафних санкцій подав заяву №54 від 30.05.2011р. з уточненням суми нарахованої пені та штрафу, які згідно з новим розрахунком складають -пеня - 676,86грн., штраф - 7969,50грн. В іншій частині позов підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Вважає їх належним чином доведеними і підтвердженими матеріалами справи, зокрема, договором поставки товарів №4 від 26.01.2010р., накладними, розрахунком боргу та штрафних санкцій.
Відповідач витребуваних ухвалою суду документів не подав, в судове засідання не з"явився, хоча і був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому спір вирішено за наявними в справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання укладеного між сторонами у спорі договору поставки товарів №4 від 26.01.2010р. на підставі видаткових накладних №РН-0001076 від 18.05.2010р., № РН-0001120 від 20.05.2010р., №РН-0002130 від 13.09.2010р., №РН-0002131 від 13.09.2010р., №РН-0002132 від 13.09.2010р., №РН-0002133 від 13.09.2010р.,№ РН-0002887 від 15.12.2010р., №РН-0002888 від 15.12.2010р., №РН-0002892 від 15.12.2010р., №РН-0002893 від 15.12.2010р. позивачем було відпущено товарів на загальну суму 15036,79 грн.
Відповідно до умов пункту 4.1 Договору покупець - відповідач по справі - зобов"язаний здійснювати розрахунки за отриманий по накладних товар у формі попередньої оплати або по домовленості сторін з відстрочкою до 21-го календарного дня з моменту поставки відповідної партії товару.
Всупереч зазначених умов договору, відповідач за отримані товари не розрахувався, хоча і визнав свою заборгованість перед позивачем в акті звірки взаєморозрахунків від 25.02.2011р.
В останньому судовому засіданні позивач подав суду докази про часткове погашення відповідачем після пред"явлення позову заборгованості в сумі 1000грн.(виписка з рахунку додана до матеріалів справи).
Таким чином, заборгованість відповідача складає 14036,79грн.
Відповідно до п. 6.1 Договору в разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов"язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки оплати за одержаний товар. Крім того, вказаним пунктом договору з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець у разі прострочення строків оплати зобов"язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення та штрафну неустойку в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кождний день прострочення оплати до моменту повного розрахунку.
Таким чином, відповідачу, крім суми боргу, нараховано до стягнення 873,11грн. втрат від інфляції, 261,97 грн. річних, 676,86 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафну неустойку в розмірі 7969,50 грн. за прострочення платежу (згідно з заявою №54 від 30.05.2011р.).
Заслухавши представника позивача та вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково з таких підстав.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі згаданої статті Цивільного кодексу України з відповідача належить стягнути на користь позивача 14036,79 грн. боргу, 261,97 грн. річних за користування чужими коштами та 873,11 грн. втрат від інфляції. В частині ж стягнення 1000 грн. основного боргу, погашеного відповідачем після пред"явлення позову(подані позивачем докази містяться в матеріалах справи), провадження у справі належить припинити за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 6.1 Договору і ст. ст. 549, 551, 624 Цивільного кодексу України, а також ст. ст. 230-232 Господарського кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача і 676,86 грн. пені за прострочення платежу.
Вимога ж позивача про стягнення з відповідача 7969,50 грн. штрафної неустойки за прострочення платежу задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, на підставі згаданої статті допускається стягнення з боржника іншого розміру процентів, ніж три проценти річних від простроченої суми, якщо він встановлений договором або законом.
В даному випадку сторони в пункті 6.1 договору з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України передбачили відповідальність покупця у разі прострочення строків оплати товару штрафну неустойку в розмірі 0,5 % від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати до моменту повного розрахунку.
Однак, вказана штрафна неустойка за своєю правовою природою не є річними за користування чужими коштами.
Враховуючи, що даним рішенням судом присуджено до стягнення з відповідача 676,86 грн. пені за прострочення платежу, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення 7969,50 грн. штрафної неустойки.
Крім того, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача належить віднести судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 328,69 грн., в т. ч. 168,48 грн. на відшкодування витрат на сплату державного мита і 160,21 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 193, 230 - 232 Господарського кодексу України, ст. 549, 551, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Ізківського сільського споживчого товариства Міжгірської райспоживспілки( Міжгірський район, с. Ізки, 157, код 05391583) на користь виробничо-торгового підприємства КООП Ужгород Закарпатської облспоживспілки (м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36, код 01751346) суму 15848,73 грн.(п"ятнадцять тисяч вісімсот сорок вісім гривень 73 коп.), в т. ч. 14036,79 грн. боргу за відпущену продукцію, 261,97 грн. річних за користування чужими коштами, 873,11 грн. втрат від інфляції і 676,86 грн. пені за прострочення платежу та 328,69 грн. (триста двадцять вісім гривень 69 коп.) судових витрат, в т. ч. 168,48 грн. на сплату державного мита і 160,21 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 1000 грн. провадження у справі припинити.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.
Суддя Журавчак Л.С.