Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Вус С.М.,
суддів Ковтюк Є.І., Коротких О.А., Коротких О.А.,
за участю прокурора Парусова А.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_6,
встановила:
вироком Краматорського міського суду Донецької області від 28 грудня 2009 року
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
такого, що не має судимості, згідно
ст. 89 КК України,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк п'ять років.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30 квітня 2010 року вирок залишено без зміни.
ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 25 травня 2009 року близько 20 - ї год., перебуваючи біля під'їзду буд. № 43, що на вул. Дворцовій у м. Краматорську Донецької області, будучи у стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, вчинив відкрите викрадення майна ОСОБА_7 на загальну суму 206 грн., заподіявши їй легкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 зазначає про те, що суд необґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки умислу на заволодіння майном ОСОБА_7 у нього не було, а висновки суду ґрунтуються на суперечливих доказах. Крім того, посилається на однобічність та неповноту досудового слідства та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, думку прокурора Парусова А.М., про обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим. Цей висновок, зокрема, ґрунтується на показаннях потерпілої ОСОБА_7, яка під час досудового слідства, а також у ході допиту в судовому засіданні зазначала про те, що ОСОБА_6 завдав їй удар кулаком в обличчя від якого вона впала на землю. У неї випав мобільний телефон, який ОСОБА_6 відразу підняв та поклав собі в кишеню. На її вимогу повернути мобільний телефон, ОСОБА_6 відповів, що він їй не потрібен, потім він завдав їй ще декілька ударів ногами в обличчя, а також узяв скляну пляшку, якою вдарив її по голові. Ці показання потерпіла підтвердила під час проведення очної ставки між нею та засудженим ОСОБА_6 Під час досудового слідства засуджений ОСОБА_6 стверджував, що він дійсно завдав потерпілій ОСОБА_7 декілька ударів в обличчя, після чого взяв її мобільний телефон та поклав собі в кишеню. Ці показання засуджений підтвердив у ході відтворення обстановки та обставин події за його участю. Також показання потерпілої ОСОБА_7 повністю узгоджуються з показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
Таким чином, дії ОСОБА_6. правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, як грабіж поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Доводи касаційної скарги про відсутність у ОСОБА_6 умислу на відкрите заволодіння майном потерпілої є безпідставними. Суд обґрунтовано визнав достовірними показання потерпілої ОСОБА_7 дані нею під час досудового слідства та на початку судового розгляду стосовно відкритого заволодіння ОСОБА_6 її мобільним телефоном, оскільки ці показання об'єктивно узгоджувалися з іншими доказами по справі.
Місцевий суд дав оцінку показанням потерпілої щодо добровільної передачі нею мобільного телефону ОСОБА_6, які вона давала під час наступних допитів у судовому засіданні, та навів у вироку мотиви, з яких не поклав у основу вироку ці показання. З такими мотивами погоджується й колегія суддів.
У ході досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені й досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, висновки суду про винність засудженого в цьому злочині у вироку належним чином мотивовані, ґрунтуються на сукупності зібраних та всебічно оцінених доказах, а тому колегія суддів вважає, що доводи скарги захисника ОСОБА_5 про неповноту і однобічність досудового слідства та судового розгляду й невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є безпідставними.
Покарання засудженому призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу щодо ОСОБА_6, дотримався вимог ст. 377 КПК України, належним чином проаналізував всі доводи поданої на вирок місцевого суду апеляцій захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на кожний з цих доводів дав вичерпну відповідь і обґрунтовано залишив вирок без зміни.
Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для зміни чи скасування судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів вважає, що в задоволенні скарги має бути відмовлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 р. і 3323-IY від 12 січня 2006 р.), колегія суддів, -
касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Краматорського міського суду Донецької області від 28 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30 квітня 2010 року щодо засудженого ОСОБА_6 - без зміни.
судді:
Вус С.М. Ковтюк Є.І. Коротких О.А.