73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"23" червня 2011 р. Справа № 2-а-944/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Варняк С.О.;
секретар: Осташевський Е.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
колективного підприємства "Алмаз" до Цюрупинської районної санітарно-епідеміологічної станції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Позивач, звернувшись до суду посилається на те, що посадовими особами Цюрупинської районної санітарно-епідеміологічної станції Іванько О.В., Патріною С.І., 25.03.2009 року було проведено планову перевірку - обстеження об'єкта колективного підприємства «Алмаз» з питань дотримання вимог санітарних норм та правил, про що складено акт санітарно - епідеміологічного обстеження об'єкта від 25.03.2009 року, припис від 31.03.09 № 02-3/191 «Про усунення недоліків санітарно-технічного та санітарно-гігієнічного стану хлібопекарні» (далі - припис від 31.03.09.) та постанову про застосування адміністративно запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства від 31.03.2009 року. № 02-3/22 (далі - постанова від 31.03.09.).Листом від 27.01.2011 року позивач направив на ім'я відповідача «Заяву про виконання вимог припису Головного державного санітарного лікаря Цюрупинського району Чухаленка А.І. від 31.03.09 р. № 02/3-191.«Про усунення недоліків санітарно-технічного та санітарно-гігієнічного стану хлібопекарні». Листом від 28.01.2011 № 26 позивач просив відповідача надати для ознайомлення, для врахування при розгляді Заяви про виконання вимог припису, документи згідно переліку, що стали підґрунтям для винесення Припису та Постанови.
На вказані листи позивачем отримано від відповідача:
1. Лист від 03.02.2011 року № 02-3/22-157 «На Вашу письмову заяву від 31.01.2011 року»;
2. Лист від 03.02.2011 року № 02-3/22-57 «Про анулювання висновку»;
3. Лист від 10.02.2011 року № 02-3/22-157 «На Вашу письмову заяву від 28.01.2011 року»;
Відповідачем не надано для ознайомлення жодних фактичних доказів, що стали підставою для винесення припису від 31.03.09. та постанови від 31.03.09., розгляд його заяви носив суто формальний характер. Такі дії фактично порушують права позивача та перешкоджають здійсненню останнім підприємницької діяльності.
Просив суд визнати дії щодо не надання дозволу на поновлення робіт позивачем протиправними та такими, що перешкоджають здійсненню останнім підприємницької діяльності та зобов'язати відповідача надати дозвіл на відновлення роботи позивачу;
- визнати дії щодо анулювання Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 02/3-751 від 29.09.2006 року на функціонування хлібопекарні позивача протиправними та такими, що перешкоджають здійсненню останнім підприємницької діяльності;
- зобов'язати відповідача скасувати свій лист від 03.02.2011 року № 02-3/22-57 «Про анулювання висновку».
Під час судового розгляду позивач змінив позовні вимоги, остаточно просив суд:
- визнати дії відповідача по відмові розгляду у визнанні вимог пунктів № 1-3,.5 Припису від 31.03.2009 року такими, що не належать до компетенції Головного державного санітарного лікаря Цюрупинського району, протиправними;
- визнати дії відповідача по відмові розгляду у визнанні вимог пунктів № 4,7,8 Припису від 31.03.2009 року такими, що є безпідставними, протиправними ;
- визнати дії відповідача по відмові розгляду у визнанні вимог пункту № 6 Припису від 31.03.2009 року такою, що є виконаною, протиправними;
- визнати дії щодо не надання дозволу на поновлення робіт позивачем протиправними та такими, що перешкоджають здійсненню останнім підприємницької діяльності та зобов'язати відповідача надати дозвіл на відновлення роботи позивачу.
- визнати не чинним рішення відповідача щодо анулювання Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 02/3-751 від 29.09.2006 року на функціонування хлібопекарні.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував по суті заявлених вимог, у задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши сторони, дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
25.03.2009 року посадовими особами Цюрупинської районної санітарно-епідеміологічної станції Іванько О.В., Патріною С.І., було проведено планову перевірку - обстеження об'єкта колективного підприємства «Алмаз» з питань дотримання вимог санітарних норм та правил.
За результатами перевірки складено акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта від 25.03.2009 року.
31.03.09 року головний державний санітарний лікар Цюрупинського району Чухаленко А.І. виніс припис № 02-3/191 «Про усунення недоліків санітарно-технічного та санітарно-гігієнічного стану хлібопекарні» та постанову про застосування адміністративно запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства від 31.03.2009 року № 02-3/22 .
Листом від 27.01.2011 року № 25 позивач направив на ім'я відповідача «Заяву про виконання вимог припису головного державного санітарного лікаря Цюрупинського району Чухаленка А.І. від 31.03.09 р. № 02/3-191 «Про усунення недоліків санітарно-технічного та санітарно - гігієнічного стану хлібопекарні»
03.02.2011 року головний державний санітарний лікар Цюрупинського району Чухаленко А.І. надіслав листа № 02-3/22-157 «На Вашу письмову заяву від 31.01.2011 року» та листа № 02-3/22-57 «Про анулювання висновку», а 10.02.2011 року листа від № 02-3/22-157 «На Вашу письмову заяву від 28.01.2011 року»
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 72 цього Кодексу передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як встановлено в судовому засіданні пунктами 1,2,3 припису від 31.03.2009 р. позивача зобов'язано замовити проектно-кошторисну документацію на реконструкцію приміщень під хлібопекарню та узгодити проект у встановленому законом порядку; провести реконструкцію приміщень згідно узгодженого проекту; здати об'єкт в експлуатацію державній технічній комісії.
У листі від 27.01.2011р. № 25 позивач звернувся до головного державного санітарного лікаря Цюрупинського району Чухаленка А.І. про встановлення відсутності компетенції (повноважень) останнього та безпідставності в пред'явленні таких вимог.
Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна санітарно-епідеміологічна служба України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, положеннями про державну санітарно-епідеміологічну службу відповідних державних органів, наказами МОЗ та Держсанепідемслужби, наказами та постановами головного державного санітарного лікаря України, а також Положенням про державну санітарно-епідеміологічну службу України, затвердженого Постановою КМУ від 19.09.02 p. N 1218 (далі - Положення про державну CEC).
Державна санітарно-епідеміологічна служба України є системою органів, установ, закладів, частин і підрозділів, діяльність яких спрямовується на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан їх здоров'я і життя факторів середовища життєдіяльності, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду щодо безпеки для життя і здоров'я людини продукції та середовища життєдіяльності.
Згідно із Законом України від 16.12.1993, № 3723-XII "Про державну службу" (далі -Закон № 3723) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Статтею 2 Закону № 3723 встановлено, що посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Статтею 41 Закону України від 24.02.1994, № 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (далі -Закон № 4004) встановлено вичерпний перелік повноважень (компетенції) головних державних санітарних лікарів областей, міст, районів.
Згідно договору від 10.03.2008 № 2/0 позивач орендує у громадянина ОСОБА_4 приміщення, що належить останньому на праві приватної власності, за адресою: АДРЕСА_1, в якому і розташовані виробничі потужності КП «Алмаз».
Сторонами не були надані докази того, що колективне підприємство «Алмаз» брало земельні ділянки під будівництво, не має у власності збудованих об'єктів, а саме власного приміщення (споруди), за вказаний період виробничої діяльності підприємство використовувало орендовані приміщення без права на проведення їх реконструкції.
Таким чином, за змістом статті 15 Закону № 4004, повноваження органів державної CEC мають бути спрямовані лише на ті підприємства, які фактично провадять проектування, розміщення, будівництво, реконструкцію та технічне переобладнання виробничих об'єктів і споруд.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач повинен був врахувати доводи позивача, які він виклав в листі від 27.01.2011р. № 25 про те, що в пунктах 1,2,3 припису від 31.03.2009 р. № 02-3/191 відповідач вийшов за межі встановлених законом повноважень, що є підставою для задоволення вимог позивача.
Пунктом 4 припису від 31.03.2009 р. № 02-3/191 позивача зобов'язано отримати експлуатаційний дозвіл на функціонування хлібопекарні.
Відповідно до пунктів 1,4 статті 22 ЗУ від 23.12.97 № 771/97-ВР «Про безпечність та якість харчових продуктів» експлуатаційний дозвіл повинні отримати ті оператори потужностей (об'єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів, які його потребують.
Згідно пункту 4 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» 6 вересня 2005 року N 2806-IV 4 у разі надання на підставі договору оренди чи інших договорів у тимчасове користування приміщень та обладнання за умови збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання від орендаря або іншого користувача не вимагається отримання документа дозвільного характеру на їх використання (експлуатацію).
Вищевказаний цех борошняних виробів за адресою АДРЕСА_1, було самостійно переобладнано громадянином ОСОБА_4,
Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01.02.2011 року за ОСОБА_4 визнано право власності на новостворене нерухоме майно у вигляді прибудови - кафе-магазину площею 59,1 м2, прибудову - склад площею 22,7 м2, та переобладнане приміщення складу в цех борошняних виробів, які розташовані у АДРЕСА_1.
В ході судового засідання встановлено, що з 02.02.2011 року позивачем укладено договір оренди приміщення цеху борошняних виробів з громадянином ОСОБА_4 (угода від 02.02.2011р. №5/0).
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач повинен був врахувати доводи позивача, які він виклав в листі від 27.01.2011р. № 25 про те, що вимога п.4 припису від 31.03.2009 р. є безпідставною, у зв'язку з чим позивач не потребує отримання експлуатаційного дозволу.
Пунктом 5 припису від 31.03.2009 р. № 02-3/191 позивача зобов'язано забезпечити підключення підприємства до мереж централізованого водопостачання та водовідведення.
Як встановлено в ході судового засідання, згідно договору від 02.02.2011р. №5/0 позивач орендує у ОСОБА_4 приміщення цеху борошняних виробів.
Відповідно до пункту 1.3 договору оплата рахунків орендодавця для відшкодування витрат на енергозабезпечення та інші встановлені останнім комунальні послуги проводяться одночасно з орендною платою відповідно до рахунків орендодавця.
Відшкодування цих витрат здійснюється орендарем за показниками вимірювальних приладів, пропорційно до розміру орендованих площ до загальної площі будівлі і з обліком часу роботи приладів, що споживають електроенергію, та устаткування, систем газо-тепло-, водопостачання.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач повинен був врахувати доводи позивача, які він виклав в листі від 27.01.2011р. № 25 про те, що вимога п.5 припису від 31.03.2009 р. про забезпечення підключення підприємства до мереж централізованого водопостачання, є висунутою безпідставно.
Пунктом 6 припису від 31.03.2009 р. № 02-3/191 позивача зобов'язано провести поточний ремонт приміщень хлібопекарні.
У листі від 27.01.2011р. № 25 позивач повідомив відповідача про виконання вимог пункту 6 припису від 31.03.2009 р.
В ході судового засідання встановлено, що наказом директора КП «Алмаз» від 02.04.2009 року № 17, з метою проведення поточного ремонту, була призупинена діяльність підприємства на вказаний термін, визначено особу відповідальну за проведення зазначених робіт.
Суд дослідив надані позивачем копію наказу та розрахункові документи на придбання будівельних матеріалів. Доказів які б спростовували доводи позивача, відповідач не надав. Суд вважає доказаним факт проведення комплексу ремонтних заходів приміщень, які орендуються власними силами працівників підприємства.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач повинен був врахувати доводи позивача, які він виклав в листі від 27.01.2011р. № 25 про те, що вимога п.6 припису від 31.03.2009 р. про проведення поточного ремонту приміщень хлібопекарні є виконаною.
Пунктом 7,8 припису від 31.03.2009р. № 02-3/191 позивача зобов'язано, завести журнал мийки і дезобробки автомашин та обладнати продовольчий магазин.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31.03.2011 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_4 до Цюрупинської районної санітарно-епідеміологічної станції про визнання незаконними дій посадових осіб. Як встановлено судом
09.08.2010 р. приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до головного державного санітарного лікаря Цюрупинського району Чухаленка А.І. із заявою про видачу санітарних паспортів на транспортні засоби ИЖ 2717230, р.н. НОМЕР_1; ГАЗ 33021, р.н. НОМЕР_2; ЗАЗ 110557, р.н. НОМЕР_3; ИЖ 2715, р.н. НОМЕР_4; фургон вантажний FAW 1011 СА CARGO, р.н. НОМЕР_5; фургон вантажний FAW 1011 СА CARGO, р.н. НОМЕР_6. а також просив укласти договір на виконання профілактичної дезінфекції вказаних транспортних засобів терміном на 1 рік. З досліджених у судовому засіданні копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які додавалися ОСОБА_4 до заяви від 09.08.2010 p., слідує, що 4 транспортних засоби належать позивачу, а інші є власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Відповідно до вищезазначеного рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 01.02.2011 року за ОСОБА_4 визнано право власності на новостворене нерухоме майно у вигляді прибудови - кафе-магазину площею 59,1 м2.
Відповідач не надав суду доказів того, що позивачем використовувався в господарській діяльності його автотранспорт або здійснювалась діяльність його продовольчого магазину.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач повинен був врахувати доводи позивача, які він виклав в листі від 27.01.2011р. № 25 про те, що вимога п.7,8 припису від 31.03.2009 р., про те, що вимоги відповідача із організації мийки і дезобробки автомашин та обладнання продовольчого магазину є безпідставними.
Щодо анулювання «Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 02/3-751» від 29.09.2006 року.
Порядок видачі та використання Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на функціонування об'єкту встановлено відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", та безпосередньо Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 9 жовтня 2000 року N 247 «Про затвердження Тимчасового порядку проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи», що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10 січня 2001 р. за N 4/5195 (Далі Наказ МОЗУ N 247).
В цих законодавчих та нормативних актах відсутня можливість анулювання висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на функціонування об'єкту, отриманого підприємством.
Пунктом 9 Наказу МОЗУ N 247 передбачено виключний перелік обставин, в разі яких настає визнання висновку державної СЕС недійсним, а саме:
- у зв'язку із закінченням терміну дії;
- за результатами повторної державної санітарно-епідеміологічної експертизи об'єкта, призначеної головним державним санітарним лікарем України, що визнає недійсними попередні результати.
Пунктом 3 вказаного Наказу МОЗ України від 9 жовтня 2000 року N 247 зазначено, що Державна санітарно-епідеміологічна експертиза діючих об'єктів експертизи призначається лише в разі наявності в головного державного санітарного лікаря офіційних матеріалів про негативний вплив об'єктів на здоров'я людей або зміну їх властивостей, що може спричинити такий вплив, а також у разі внесення змін до санітарного законодавства, якими встановлюються більш жорсткі вимоги до об'єктів експертизи.
В ході судового засідання відповідачем не надано доказів встановлення наявності офіційних матеріалів про негативний вплив об'єктів позивача на здоров'я людей. Крім того встановлено, що повторна державна санітарно-епідеміологічна експертиза діючого об'єкту позивача не призначалась та не проводилась.
За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення відповідача про анулювання висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 02/3-751 від 29.09.2006 року на функціонування хлібопекарні позивача є незаконним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд вважає вимогу про визнання дій, щодо не надання дозволу на поновлення робіт позивачем такими, що перешкоджають здійсненню останнім підприємницької діяльності, такою, що не передбачена, п.2 ст.162 КАС України і відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Таким чином, суд оцінивши досліджені докази, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії відповідача по відмові визнати вимоги пунктів № 1-3,5 Припису від 31.03.2009 року такими, що не належать до компетенції Головного державного санітарного лікаря Цюрупинського району - протиправними;
Визнати дії відповідача по відмові визнати вимоги пунктів № 4,7,8 Припису від 31.03.2009 року такими, що є безпідставними - протиправними;
Визнати дії відповідача по відмові визнати вимоги пункту № 6 Припису від 31.03.2009 року такою, що є виконаною - протиправними;
Визнати дії, щодо не надання дозволу на поновлення робіт позивачем протиправними та зобов'язати Цюрупинську районну санітарно-епідеміологічну станцію надати дозвіл на відновлення роботи колективному підприємству «Алмаз».
Визнати не чинним рішення відповідача щодо анулювання Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 02/3-751 від 29.09.2006 року на функціонування хлібопекарні.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 червня 2011 р.
Суддя Варняк С.О.
кат.