20 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2560/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
при секретарі - Ковальові Д.О.,
за участю:
прокурора - Лисенко Н.М.,
представників позивача - Шевчика О.С., Корнієнко Г.О.,
представника відповідача - Чалої О.Д.,
представника третьої особи - Бургель І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, треті особи: Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, Управління Державного казначейства у м. Полтаві, про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги, -
28 березня 2011 року Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві), треті особи: Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, Управління Державного казначейства у м. Полтаві, про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги ДПІ у м. Полтаві від 23.12.2010 року № 1/2220 на суму 848 537 грн. 25 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що вважає протиправною та такою, що порушує права позивача першу податкову вимогу ДПІ м. Полтава від 23.12.2010 року № 1/2220 про сплату податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями на загальну суму 848 537 грн. 25 коп. Зазначав, що відповідач прийняв протиправне рішення, оскільки податкова вимога була винесена у спосіб, не передбачений законами Украйни. Вказував, що жодних дій по узгодженню податкових зобов'язань Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву не здійснювало. Крім того, зазначив, що ДПІ м. Полтава доказів по перерахуванню та по отриманню позивачем бюджетних позик не надано.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.
У письмових запереченнях відповідач посилався на статтю 17 Бюджетного кодексу України та статтю 21 Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”відповідно до яких органи державної податкової служби України визначені у 2010 році органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою, зокрема за бюджетними позичками та фінансовими допомогами. При цьому оформлюється подання на стягнення з боржника до Державного бюджету суми заборгованості у національній валюті, яке надсилається органу стягнення для здійснення відповідних заходів. Така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000 № 2181. Оскільки до ДПІ у м. Полтаві 20.12.2010 року надійшло подання Управління Державного казначейства у Чутівському районі за № 13 від 01.12.2010 року про здійснення заходів з погашення Державним підприємством "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву заборгованості перед бюджетом в сумі 848 537 грн. 25 коп., відповідачем вжито заходів з погашення заборгованості суб'єкта господарювання у вигляді направлення податкової вимоги. Наполягав на тому, що податкова вимога сформована та направлена у відповідності до вимог статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”та Порядку направлення органами Державної податкової служби України податкових вимог платникам податків.
Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Прокурор, який відповідно до частини 3 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України, вступив у справу для захисту інтересів держави в особі ДПІ у м. Полтаві згідно листа від 06.05.2011 року № 05/1-549 вих.11, у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву (ідентифікаційний код 00952166) зареєстроване 03.09.1996 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради та знаходиться на податковому обліку ДПІ у м. Полтаві.
Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву являється правонаступником майнових прав та обов'язків Державного підприємства “Хлібна база №88”Державного Комітету України з Державного матеріального резерву, яке в свою чергу є правонаступником майнових прав та обов'язків Дочірнього підприємства “Хлібна база №88”.
23.12.2010 року на підставі подання Управління Державного казначейства України у Чутівському районі за № 13 від 01.12.2010 року про здійснення заходів з погашення заборгованості перед бюджетом, ДПІ у м. Полтаві винесено першу податкову вимогу № 1/2220, якою повідомлено, що станом на 23.12.2010 року сума податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням позивача становить 848 537 грн. 25 коп., з яких: за бюджетною позичкою по Постанові КМУ від 11.09.1997 року № 1003 - 37 000 грн.; за бюджетною позичкою, виданою на закупівлю сільгосппродукції за держконтрактом 1994 рік, - 245 590 грн.; за бюджетною позичкою, виданою на закупівлю сільгосппродукції за держконтрактом 1994 рік, - 373 700 грн.; за бюджетною позичкою, виданою на закупівлю сільгосппродукції за держконтрактом 1994 рік, - 192 247 грн. 25 коп.
Позивач оскаржив зазначену вимогу у адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 18.01.2011 року № 833/10/31-071 скарга позивача залишена без розгляду.
Надаючи оцінку спірній податковій вимозі суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI у 2010 році органи державної податкової служби України є органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3511530, 3511550, 3511560, 3511630, 3511660), а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії.
При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Підпунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181 встановлено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно пункту 1.10 статті 1 вказаного Закону податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги. Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 24.10.2001 року № 1387, визначає механізм надсилання контролюючим органом, який не є органом державної податкової служби (далі - контролюючий орган), подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків (далі - подання) та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на податковому обліку (далі - податковий орган).
Податкова вимога формується органом державної податкової служби після проведення контролюючим органом процедури узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків.
Здійснення узгодження зобов'язання контролюючим або податковим органом та його несвоєчасна сплата є визначальною умовою поняття податкового боргу, який є предметом податкової вимоги.
Відносно здійснення процедури узгодження суми зобов'язання, визначеного спірною податковою вимогою, суд зазначає наступне.
Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Тобто, зобов'язання сплатити відповідну суму коштів до бюджету є безумовним та виникає за прямою вказівкою щодо обов'язку сплати, що міститься у відповідному законодавчому акті.
У письмових поясненнях третьої особи, Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області зазначає, що сума заборгованості позивача складається із боргу по отриманій фінансовій допомозі, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 року № 1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року", в сумі 37000 грн. та заборгованості за бюджетними позичками під держконтракти 1995 року - в сумі 245 590 грн.; 1996 рік -в сумі 373 700 грн.; 1997 року -в сумі 192 247 грн. 25 коп.
Порядок надання і повернення бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна, елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затверджений наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 11.04.1996 року N 72/113 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.06.1996 року за N 265/1290, розроблено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996 року N 323 "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік" .
Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затверджений наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерства фінансів та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 04.06.1997 року N 70/54/18 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.06.1997 року за N 212/2016.
Постановами Кабінету Міністрів України № 124 від 04.02.1997 року та № 323 від 12.03.1996 року встановлені обсяги закупівлі за державним замовленням сільськогосподарської продукції та продовольства, а також продовольчого зерна, елітного і сортового насіння на 1996 рік та обсяги закупівлі за державним замовленням продовольчого зерна, непродовольчого зерна для спиртової промисловості і сортового насіння зернових культур у 1997 році.
Забезпечення встановлених обсягів закупівлі зерна та іншої сільськогосподарської продукції було здійснено шляхом надання бюджетних позичок виконавцям державного замовлення (сільськогосподарським товаровиробники усіх форм власності), в порядку, передбаченому Наказом Міністерства фінансів України № 72/113 від 11 квітня 1996 року (далі Наказ № 72/113) та Наказу Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства та продовольства України, Державної акціонерної компанії “Хліб України” № 70/54/18 від 04 березня 1997 року (далі Наказ № 70/54/18).
Згідно умов зазначених вище нормативно-правових актів, бюджетні позички на закупівлю продовольчого зерна та іншої сільгоспродукції мали надаватися у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове ефективне використання коштів. Відділеннями державного казначейства України укладалися договори із заготівельними підприємствами та товаровиробниками про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1995, 1996 та 1997 років на всю суму належного господарству авансу з подальшим уточненням фактичного його розміру.
Для остаточних розрахунків за закуплену за державним замовленням продукцію у 1995, 1996 та 1997 роках, між відділеннями Державного казначейства в районах і заготівельними підприємствами укладалися договори про надання бюджетної позички. Перерахування коштів органами державного казначейства здійснювалося на підставі укладених договорів про надання бюджетних позичок та відбувалося через рахунки державного казначейства України. Зазначені договори мали визначати мету надання бюджетної позички, її суму, терміни повернення та санкції за порушення умов договору.
Таким чином, бюджетні позички на виконання Наказів № 72/113 та № 70/54/18, отримувалися на договірних засадах. Саме умовами укладених договорів передбачався порядок їх отримання та повернення.
Виникнення у суб'єкта господарювання обов'язку щодо повернення коштів до бюджету, отриманих на умовах укладеного договору про надання бюджетної позички не є податковим зобов'язанням на відміну від безумовного обов'язку перерахувати кошти до бюджету виключно на підставі закону.
Згідно підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” підставою для прийняття податковим органом податкової вимоги є отримання відповідного подання від контролюючого органу, що провів процедуру узгодження.
Пунктом 1.12 статті 1 вказаного Закону, контролюючим є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.
Статтею 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до контролюючих віднесені наступні органи:1) митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; 2) органи Пенсійного фонду України стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом; 4) податкові органи стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.
Таким чином, дана норма містить вичерпний перелік контролюючих органів, серед яких відсутні органи Державного казначейства України.
Крім цього, в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про здійснення Управлінням Державного казначейства у Чутівському районі узгодження суми боргу позивача.
При цьому, позивач заперечує факт наявності у нього заборгованості перед бюджетом за держконтрактами 1995 -1997 років.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В матеріалах справи відсутні докази щодо надання ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" (ДП «Хлібна база № 88») бюджетних позичок на закупівлю сільгосппродукції у 1995 році, представниками відповідача та третьої особи держконтрактів 1995 року не надано.
Суду не надано доказів фактичного перерахування коштів, надання інших видів авансів товаровиробникам за укладеними договорами 1996-1997 років, первинні документи в матеріалах справи відсутні.
Надані третьою особою копії договорів 1996-1997 років та акти передачі-прийому заборгованості по бюджетній позичці не дають можливості визначити суму позики, яка була надана товаровиробникам у вказаних періодах, та яка сума позики була повернута товаровиробниками шляхом закладання зерна на ДП «Хлібна база № 88», а отже і суму боргу яка повинна бути відшкодована бюджету.
Слід зазначити, що суду не надано доказів щодо реалізації позивачем зерна, отриманого в рахунок погашення заборгованості сільгоспвиробниками перед бюджетом, проте надані авізо та акти прийому - передачі зерна урожаїв 1995-1997 років затверджені Відділенням Державного казначейства у Чутівському районі, які свідчать про передачу заборгованості по бюджетній позичці у зв'язку з міжобласним переміщенням зерна.
Неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою та не проведення процедури узгодження зазначеної суми зобов'язання, свідчить про відсутність визначених підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” підстав для прийняття податкової вимоги.
Таким чином, перша податкова вимога Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 23.12.2010 року № 1/2220 є протиправною та підлягає скасуванню.
З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, треті особи: Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області, Управління Державного казначейства у м. Полтаві, про визнання протиправною та скасування першої податкової вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 23.12.2010 року № 1/2220.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" Державного комітету України з Державного матеріального резерву витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 червня 2011 року.
Суддя А.Б. Головко