Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
Вступна та резолютивна частини
м. Миколаїв.
14.06.2011 р. справа № 2а-73/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Продана Ю.І., при секретарі судового засідання Ополинському О.В.,
за участю представника
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 29.12.2010 р. № 723069);
відповідач: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 54000
доДержавної податкової інспекції у Заводському районі
м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2010 р. № 0003451702/0,
керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 8 грудня 2010 року № 0003451702/0.
3. Відшкодувати Фізичній особі - підприємцю - ОСОБА_2 судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя Ю.І. Продан
Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
м. Миколаїв.
14.06.2011 р. справа № 2а-73/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Продана Ю.І., при секретарі судового засідання Ополинському О.В.,
за участю представника
позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 29.12.2010 р. № 723069);
відповідач: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 54000
доДержавної податкової інспекції у Заводському районі
м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2010 р. № 0003451702/0,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 8 грудня 2010 року № 0003451702/0, яким їй визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 32820 грн. (у т.ч. основний платіж - 21200 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11620 грн.).
В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_2 посилалася на те, що ДПІ неправомірно та в порушення вимог податкового законодавства при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки єдиним наслідком перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню протягом останніх дванадцяти календарних місяців - 300 000 грн., є перехід на звичайну (загальну) систему оподаткування з наступного кварталу (з кварталу наступного за тим, у якому відбулося таке перевищення).
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував на те, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято відповідно до вимог податкового законодавства і підстави для його скасування - відсутні.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю.
Представник ДПІ у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, тому судом визнано за можливе розглянути справу за його відсутності.
У судовому засіданні 14.06.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення представника позивача дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, зареєстрованою Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 04.02.2010 р. та відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 17.02.2010 р. серія НОМЕР_2 є платником єдиного податку.
ДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ОСОБА_2 за період з 05.02.2010 р. по 30.09.2010 р., за наслідками якої складено акт від 24.11.2010 р. № 4233/17-200/3338612948, у якому, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 та пункту 9.4 статті 9 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (який діяв на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження суми податку на додану вартість за квітень, червень 2010 року в розмірі 21200 грн. (у т.ч. квітень 2010 року - 9250 грн., червень 2010 року - 11950 грн.).
На підставі зазначеного акту перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 8 грудня 2010 року № 0003451702/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 32820 грн. (у т.ч. основний платіж - 21200 грн., штрафні (фінансові) санкції - 11620 грн.).
Спірні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, врегульовано нормами спеціальних нормативно - правових актів.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ № 727/98), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності (стаття 2 Указу № 727/98).
Згідно зі статтею 4 цього Указу, спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (стаття 5 Указу № 727/98).
Тобто, в разі неподання суб'єктом малого підприємництва - платником єдиного податку в передбачених випадках і у встановлені строки заяви про перехід на загальну систему оподаткування такий суб'єкт втрачає право сплати єдиного податку з наступного кварталу, за яким відбулося порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно саме з наступного кварталу після того, у якому відбулося порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, суб'єкт малого підприємництва повинен оподатковувати свої доходи за правилами загальної системи оподаткування.
У зв'язку з цим відповідно до вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону № 168/97-ВР, вказана особа підлягала обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість і повинна була зареєструватися платником цього податку з наступного кварталу.
Таким чином, на думку суду, обов'язок платника єдиного податку подати заяву про перехід на загальну систему оподаткування з наступного кварталу за тим, у якому відбулося порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, означає, що до настання строку виконання цього обов'язку (тобто до початку наступного кварталу) особа залишається платником єдиного податку. У свою чергу, перебування суб'єкта малого підприємництва у статусі платника єдиного податку виключає можливість застосування до нього інших правил оподаткування. Отже, податкові зобов'язання за іншими податками такому суб'єкту не можуть бути нараховані.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, завдання адміністративного судочинства ґрунтуються на положеннях статті 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення частини 1 статті 9 КАС відповідають приписам частини 2 статті 19 Конституції України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС).
Суд вважає, що всупереч зазначеним вимогам цього Кодексу, відповідач як суб'єкт владних повноважень обґрунтованості правомірного прийняття ним податкового повідомлення - рішення від 8 грудня 2011 року № 0003451702/0, не довів, тому це рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи викладені норми матеріального і процесуального законодавства, встановлені обставини справи, суд вважає заявлені позовні вимоги правомірними і такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно з частиною 1 статті 94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва від 8 грудня 2010 року № 0003451702/0.
3. Відшкодувати Фізичній особі - підприємцю - ОСОБА_2 судовий збір у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя Ю.І. Продан
Повний текст постанови складено та підписано 17 червня 2011 року.