03 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/1503/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дєєва М.В.
при секретаріКалиті І.В.
за участю:
представника позивача
представників відповідача Антоненко О.С.
ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Бабушкінський районний центр зайнятості до Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради про стягнення штрафу, -
Бабушкінський районний центр зайнятості звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради на користь Бабушкінського районного центру зайнятості штраф за порушення п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» в сумі 22288 грн. 23 коп.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем в порушення вимог п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» не було надано у встановлений строк до центру зайнятості звіт про звільнення працівника, у зв'язку з чим до відповідача були застосовані штрафні санкції у сумі 22288 грн. 23 коп. В добровільному порядку суму штрафних санкцій відповідачем сплачена не була, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові.
Під час судового розгляду представники відповідача заперечували проти позову та зазначали, що позивач був повідомлений про вивільнення працівника у встановлений законом строк, шляхом направлення на адресу центру зайнятості відповідного звіту. З огляду на викладений факт, відповідач вважає, що порушень діючого законодавства не було, а тому штрафні санкції були застосовані до підприємства неправомірно.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради зареєстровано в Бабушкінському районному центрі зайнятості м. Дніпропетровська за № 45200560 з 29.08.1997 року, як платник внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
З матеріалів справи вбачається, що Бабушкінським районним центром зайнятості була проведена перевірка, якою встановлено, що з Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, у зв'язку зі скороченням чисельності по п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України була звільнена громадянка ОСОБА_6, яка займала посаду спеціаліста І категорії відділу виплат соціальних допомог, при цьому, відповідачем порушено вимоги п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», а саме, не повідомлено у встановлений термін у письмовій формі Бабушкінський районний центр зайнятості про фактичне вивільнення вищевказаного працівника. За наслідками проведеної перевірки, головним спеціалістом інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення складено акт про порушення законодавства України про зайнятість населення № 66 від 21.12.2010 року.
На підставі п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», до відповідача застосовано штраф в сумі 22288 грн. 23 коп. (розмір річної заробітної плати вивільненого працівника).
Судом встановлено, що 02.08.2010 року ОСОБА_6 була попереджена про скорочення з 04.10.2010 року.
Разом з тим, у період з 07.09.2010 року по 13.10.2010 року та з 15.10.2010 року по 13.11.2010 року ОСОБА_6 перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності та актом № 1 від 03.11.2010 року «Про підтвердження факту надання ОСОБА_6 03.11.2010 року листка непрацездатності від 30.09.2010 року АБП № 399926». При цьому, перший листок непрацездатності мав виправлення, а саме, відсторонення від роботи було надано до 15.10.2010 року, а після встановлення групи інвалідності 20.10.2010 року до листка були внесені виправлення - останній день лікарняного змінено на 13.10.2010 року.
Згідно ст. 40 КЗпП, звільнення працівника за ініціативою установи не може відбуватись у період тимчасової непрацездатності працівника.
На підставі вказаної норми права, 04.10.2010 року заступником голови районної у місті ради - начальником Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради винесено наказ № 56/1-ос про звільнення ОСОБА_6 у зв'язку зі скороченням чисельності працівників управління, у якому зазначено, що працівника звільнити в останній день перебування на лікарняному.
03.11.2010 року ОСОБА_6 прибула до Управління праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради після лікарняного, та в цей ж день відповідачем було встановлено останній день лікарняного після попередження про скорочення. Про це свідчить акт від 03.11.2010 року № 1 «Про підтвердження факту надання ОСОБА_6 03.11.2010 року листка непрацездатності від 30.09.2010 року АБП № 399926».
Листом від 04.11.2010 року за вих. № 03/41-01-19 відповідач повідомив Бабушкінський районний центр зайнятості, що звільнення у зв'язку зі скороченням чисельності працівників ОСОБА_6 з 13.10.2010 року відбулося наказом з особового складу № 67/1-ос від 03.11.2010 року, при цьому, оформлення 03.11.2010 року наказу про звільнення ОСОБА_6 обумовлено тим, що вона надала до управління листок непрацездатності від 30.09.2010 року АБП № 399926 - 03.11.2010 року, що підтверджується актом № 1 від 03.11.2010 року, та журналом реєстрації листків непрацездатності працівників управління.
Відповідно до п. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Пунктом 5 ст. 20 вищевказаного Закону встановлено, що при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів. У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Таким чином, у випадку вивільнення працівника на відповідача покладено обов'язок щодо направлення списків фактично вивільнених працівників до центру зайнятості в десятиденний строк після вивільнення.
Судом встановлено, що 28.07.2010 року Управлінням праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради був направлений Бабушкінському районному центру зайнятості звіт за вих. № 136 про заплановане вивільнення працівників за формою 4 - ПН, у якому зазначена запланована дата вивільнення громадянки ОСОБА_6 - 30.09.2010 року.
04.11.2010 року Управлінням праці та соціального захисту населення Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради було направлено Бабушкінському районному центру зайнятості звіт про фактичне вивільнення працівника - ОСОБА_6 При цьому, у колонці № 13 зворотного боку зазначеного звіту «Номер та дата наказу про фактичне звільнення працівника»- зазначено - № 67/1-ос від 03.11.2010 року звільнена 13.10.2010 року.
Суд звертає увагу на те, що в даному випадку фактичне звільнення відбулось з моменту видачі наказу про звільнення, ознайомленні з ним зацікавленої особи, видачі трудової книжки та фактичного розрахунку, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано порядок надання звітності Управлінню праці та соціального захисту населення шляхом своєчасного направлення звіту про фактичне вивільнення працівників у встановлений законодавством строк.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин суд доходить висновку, що складений позивачем акт № 66 від 21.12.2010 року про порушення Закону України «Про зайнятість населення», згідно якого на відповідача накладено штраф в сумі 22288 грн. 23 коп. прийнятий відповідачем необґрунтовано та незаконно, а тому його вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 160-162, 167 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Бабушкінського районного центру зайнятості - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Суддя М.В. Дєєв