04 травня 2011 р. Справа № 2а-5376/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Кайстро О.М.,
за участі:
представника позивача Казанцевої В.Л.,
представників відповідача ОСОБА_2., ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вояжер Плюс” про стягнення податкових зобов'язань, -
Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція (далі - Нікопольська ОДПІ, позивач) звернулась до адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вояжер Плюс” (далі - ТОВ „Вояжер Плюс”, відповідач), в якій просить:
- стягнути з ТОВ «Вояджер Плюс» до Державного бюджету України податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 56920 грн. та штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток підприємств у сумі 28460 грн. (всього 85380 грн.), визначені за «звичайними цінами», згідно рішення Нікопольської ОДПІ від 19.01.2010р. №1/232/1329 про нарахування податкових зобов'язань та визначення штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств на підставі Акту Нікопольської ОДПІ від 30.12.2009р. № 2575/232/35663091 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Вояджер Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.03.08 по 30.09.09 та іншого законодавства за період з 11.03.08 по 30.09.09»;
- стягнути з ТОВ «Вояджер Плюс» до Державного бюджету України податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 54224 грн. та штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 27112 грн. (всього 81336 грн.), визначені за «звичайними цінами», згідно рішення Нікопольської ОДПІ від 19.01.2010р. №2/232/1330 про нарахування податкових зобов'язань та визначення штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість на підставі Акту Нікопольської ОДПІ від 30.12.2009р. №2575/232/35663091 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Вояджер Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.03.08 по 30.09.09 та іншої законодавства за період з 11.03.08 по 30.09.09».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в ході документальної перевірки фахівцями Нікопольської ОДПІ було встановлено, що середня торгівельна націнка в операціях з продажу ТОВ «Вояджер Плюс» товарів (послуг) на адресу інших суб'єктів господарської діяльності в період з 11.03.2008 р. по 30.09.2009 р. становила 11,2 відс. Обсяги продажу товарів (послуг) на адресу суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, що сплачують єдиний податок та не є платниками податку на прибуток у 2008 році - 42,2 відс. у 2009 році - 24,4 відс. Аналізом торгівельної націнки в операціях з продажу відповідачем товарів (послуг) на адресу суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб було встановлено, що торгівельна націнка на 1 тоні проданого металопрокату (труб, катанки, арматури, листа сталевого, балок тощо) в більшості випадків не перевищувала 2 грн. (або 0,04 відс.), що більше ніж на 20 відс. є нижчою за середній рівень торгівельної націнки по підприємству. В порушення п.4.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94 (далі - Закон № 334) ТОВ «Вояджер Плюс» протягом періоду, що перевірявся визначало валові доходи за операціями з продажу товарів на адресу суб'єктів підприємницьке діяльності - фізичних осіб, які не є платниками податку на прибуток, не за звичайними цінами, що призвело до їх заниження в загальній сумі 271127,23 грн. В порушення п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі - Закон № 168) ТОВ «Вояджер Плюс» протягом періоду що перевірявся, визначало базу оподаткування ПДВ за операціями з поставки товарів на адресу суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, які не є платниками податку на додану вартість, не за звичайними цінами, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ в загальній сумі 54225,33 грн. На підставі пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.12.2000 р. № 2181 (далі - Закон № 2181), пп. 1.20.10 п.1.20 ст.1, пп.7.4.1 - 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону № 334, п.4.1 - 4.2 ст.4, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 заступником начальника Нікопольської ОДПІ 21.12.2009 р. прийнято рішення №1 про застосування «звичайних цін» при визначенні податкових зобов'язань ТОВ «Вояджер Плюс» з податку на прибуток щодо елементу «валові доходи» бази оподаткування та податку на додану вартість щодо елементу «обсяги поставки товарів» бази оподаткування ПДВ. 19.01.2010р. Нікопольською ОДПІ були винесені рішення: № 1/232/1329 про нарахування ТОВ «Вояджер Плюс» податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 56920 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств у сумі 28460 грн. (всього 85380 грн.); № 2/232/1330 про нарахування ТОВ «Вояджер Плюс» податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 54224 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 27112 грн. (всього 81336 грн.). Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні, надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що ТОВ «Вояджер Плюс» здійснювало продаж продукції приватним підприємцям - фізичним особам, вказаним в акті перевірки на умовах, не співставних з умовами продажу іншим покупцям, а саме: як указано в акті перевірки, обсяги продажу товарів (послуг) на адресу суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб в 2008 році склали 42,2 %, в 2009 році - 24,4%, тобто вказані підприємці покупали продукцію великими партіями - оптом; приватні підприємці сплачували за продукцію на умовах передплати або по факту відвантаження товару; приватні підприємці за свій рахунок здійснювали вивіз товару зі складу ТОВ «Вояджер Плюс»; підприємці купували у тому числі неліквідний товар, такий як обрізи металопродукції, продукцію зі втратою товарного виду, деформованої металопродукції та інше. У зв'язку з викладеним представники відповідача вважали, що ціни на відвантажену приватним підприємцям продукцію були економічно вигідними для ТОВ «Вояджер Плюс», обгрунтованими, отже відповідали рівню справедливих ринкових цін. Також, представники відповідача зазначили, що згідно пп.4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону №2181, методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами установлюється законом, якого дотепер немає.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що Нікопольською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Вояджер Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 11.03.2008 р. по 30.09.2009 р. За наслідками перевірки 30.12.2009 р. позивачем складено акт № 2575/232/35663091, в якому, встановлено порушення відповідачем:
- п.4.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №334, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 56920 грн. Суму заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток визначено з урахуванням пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону №334, пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону №2181;
- п.4.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону №334, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 42504 грн. Суму завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток визначено урахуванням пп. 1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону №334, пп.4.3.5 п ст.4 Закону №2181;
- п.4.2 ст.4 Закону №168, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, перевірявся, на загальну суму 54224 грн. Суму заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначено з урахуванням пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону №334, пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону №2181.
Документальною перевіркою встановлено, що 2822,5 тис.грн. з 6685,5 тис.грн. (або 42,2%) у 2008 році та 565,3 тис.грн. з 2321,4 тис.грн. (або 24,4%) у 2009 році становлять обсяги продажу товарів (послуг) на адресу суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб, що сплачують єдиний податок та не є платниками податку на прибуток, а саме: ФОП ОСОБА_5 - є чоловіком бухгалтера підприємства ОСОБА_6; ФОП ОСОБА_7 - до 06.08.2009 р. (дня внесення відповідних змін до статуту) був засновником товариства; ФОП ОСОБА_2 - є засновником та директором товариства; ФОП ОСОБА_8 - є прямим родичем засновника товариства - ОСОБА_7; ФОП ОСОБА_9 - є бухгалтером товариства. Попереднім аналізом торгівельної націнки в операціях з продажу товарів (послуг) на адресу вищезазначених суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб було встановлено, що торгівельна націнка на 1 тоні проданого прокату (труб, катанки, арматури, листа сталевого, балок тощо) в більшості випадків не перевищувала 2 грн. (або 0,04%), що більше ніж на 20% є нижчою за середній рівень торгівельної націнки по підприємству.
21.12.2009 р. виходячи з вищенаведеного, на підставі пп.4.3.5 п.4.3 ст.4 Закону №2181, пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону №334 заступником начальника Нікопольської ОДПІ прийнято рішення №1 про застосування «звичайних цін» при визначенні податкових зобов'язань ТОВ «Вояджер Плюс» з податку на прибуток щодо елементу «валові доходи» бази оподаткування та з податку на додану вартість щодо елементу «обсяги поставки товарів» бази оподаткування ПДВ.
Нікопольською ОДПІ на адресу ТОВ «Вояджер Плюс» було направлено запит від 23.12.2009р. № 55128/10/23-214 про надання обґрунтування рівня договірних цін на придбання та продаж товарно-матеріальних цінностей за операціями із визначеними Нікопольською ОДПІ об'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами.
Листом від 24.12.2009р. №24/12 ТОВ «Вояджер Плюс» повідомило Нікопольську ОДПІ, що рівень цін в операціях продажу товарів на адресу зазначених у запиті суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб відповідає рівню, визначеному сторонами договору, що передбачено пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону №334.
19.01.2010 р. Нікопольською ОДПІ винесені рішення:
- № 1/232/1329 про нарахування ТОВ «Вояджер Плюс» податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 56920 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств у сумі 28460 грн. (всього 85380 грн.);
- № 2/232/1330 про нарахування ТОВ «Вояджер Плюс» податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 54224 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 27112 грн. (всього 81336 грн.).
Відповідно до п.п.1.20.1 п.1.20 ст.20 Закону №334 якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.
Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.
Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.
Згідно п.п.1.20.2 п.1.20 ст.20 Закону №334 для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.
Підпунктом 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону №334 визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
На підставі п.п.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону №334 донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.
Згідно п.1.18 ст.1 Закону №168 звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону №334.
Отже, донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Відповідно до п.п.4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону № 2181 сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом “а” підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону (якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію) у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Підпункт 4.3.4 п.4.3 ст.4 Закону № 2181 визначає, що застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених пунктом 4.3 не дозволяється.
Поширення пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону №334 на донарахування податкових зобов'язань платнику податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін процедури, встановленої для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, не означає зміну підстав для застосування податковим органом звичайних цін чи непрямих методів, визначених законом, зокрема пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону №2181, для застосування непрямих методів.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено представником позивача, що Нікопольською ОДПІ встановлено місцезнаходження ТОВ „Вояджер Плюс”; посадові особи відповідача не ухилялись від надання відомостей, передбачених законодавством; відповідачем вівся податковий облік та на час перевірки були наявні визначені законодавством первинні документи; відповідачем підтверджено розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку.
Оскільки Нікопольська ОДПІ була вправі визначити податкове зобов'язання відповідачу за непрямими методами лише з підстав, встановлених пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону N 2181, пряма вказівка на що міститься в пп. 4.3.4 зазначеної статті, суд дійшов висновку про відсутність у позивача для цього законних підстав.
Крім того, відповідно до п.п.4.3.3 п.4.3 ст.4 Закону № 2181 методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.
Оскільки закону, який би визначив підстави, порядок і механізм донарахування податкових зобов'язань із застосуванням непрямих методів, не існувало на час визначення податкових зобов'язань, то за відсутності прямо передбачених у законодавстві підстав, застосування позивачем при визначенні звичайної ціни непрямих методів при визначенні податкових зобов'язань є неправомірним.
Подібна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.12.2010 р. по справі 3 К-11662/08.
Таким чином, у Нікопольської ОДПІ були відсуті правові підстави для застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань за «звичайними цінами» ТОВ „Вояджер Плюс”.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені с. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 10 травня 2011 року.
Суддя М.В. Бондар