24 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2546/11 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,
при секретарі судового засідання Оніщенку Петрі Анатолійовичу,
за участю представника позивача : Радзіковської Інни Тимофіївни,
у відсутність відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
до: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрекс-В»
про: стягнення податкової заборгованості
27 травня 2011 року Державна податкова інспекції у м. Вінниці (далі - позивач, ДПІ у м. Вінниці) звернулася в суд з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрекс-В» (далі - відповідач, ТОВ «Юрекс-В») про погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
Позовні вимоги мотивовано, зокрема, тим, що за відповідачем рахується борг перед бюджетом, який виник у зв'язку з неповною сплатою податку з власників транспортних засобів, податку на додану вартість та комунального податку.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Разом із тим уточнила прохальну частину позовної заяви, а саме, просила стягнути податковий борг в сумі 5899,9 грн. з рахунків у банках обслуговуючих платника податків.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання повідомлявся завчасно та належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки на адресу, внесену до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
В силу частини 8 статті 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру.
Крім того, відповідно до положень частини 1 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
А тому, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Згідно з частиною 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач двічі не прибув в судове засідання, не повідомив про поважність причин неявки, суд вважає за можливе розглянути справу без участі останнього відповідно до положень статті 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та розглянувши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, юридична особа ТОВ «Юрекс-В» зареєстрована виконавчим комітетом Вінницької міської ради 23.09.2009 року за номером 11741200000007155. Разом із тим, з обставин справи встановлено, що відповідач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року №1251-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно з визначенням, даним у пункті 1.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий борг - це податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
В свою чергу податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законом (п. 1.2 ст. 1 Закон №2181).
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до статті 4 Закону №2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Платники податків подають податкові декларації з податку за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181). Відтак, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п. 5.1 ст. 5 Закон №2181).
Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього ж Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як встановлено з матеріалів адміністративної справи у ТОВ «Юрекс-В» існує заборгованість по податку з власників транспортних засобів, по податку на додану вартість та комунальному податку в загальній сумі 5899,9 грн., з яких:
- 5617,65 грн по податку на додану вартість;
- 82,5 грн по комунальному податку;
- 199,75 грн по податку з власників транспортних засобів.
Загальний розмір вказаної заборгованості підтверджується деклараціями по податку на додану вартість від 07.09.2010 №182514 та від 19.08.2009 року №162693 (а.с. 6-9); податковими повідомленнями-рішеннями від 19.10.2010 року №0008171600/0 та від 14.01.2010 року №0000121530/0 (а.с. 12, 14); розрахунками суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів №11266 від 26.02.2009 року (а.с. 10-11).
Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин) визначено порядок обчислення та сплати вказаного податку.
Згідно із статтею 1 Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” від 11 грудня 1991 року №1963-XII (Закон №1963) (чинного на момент спірних правовідносин) платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Що стосується строків сплати податку, то статтею 5 Закону №1963 встановлено, що податок з власників транспортних засобів сплачується юридичними особами - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в 10-денний термін після їх реєстрації подається до відповідного податкового органу.
За транспортні засоби, зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані), здійснюється перерахунок розміру податку, крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні. Розмір податку перераховується перед зняттям їх з реєстрації (перереєстрацією) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, наступного за тим, в якому транспортний засіб знято з реєстрації (перереєстровано).
Обчислення податку юридичними особами здійснюється на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.
Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України (ст. 6 Закону №1963).
Що ж стосується комунального податку, то статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” від 20 травня 1993 року №56-93 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідно до пунктів 23, 22 вказаного Декрету, податки і збори, передбачені статтями 8, 13, 14, 15, 16 і 17 Декрету, сплачуються юридичними особами за рахунок доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядженні, але не більше 10 відсотків оподаткованого доходу (прибутку).
Таким чином, у Товариства на момент розгляду справи існує податковий борг по податку з власників транспортних засобів, по податку на додану вартість та по комунальному податку в загальній сумі 5899,9 грн.
При цьому, варто зазначити, що в межах даного позову правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень суд не оцінює, оскільки це б свідчило про вихід за межі заявлених ДПІ у м. Вінниці вимог. Як вбачається із матеріалів справи, рішення ДПІ у м. Вінниці отримані і ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржені.
Крім того, слід зазначити і про те, що ДПІ у м. Вінниці вживалися заходи до погашення податкового боргу і направлялися на адресу відповідача дві податкові вимоги (а.с. 16, 18), які на час розгляду справи також залишаються чинними і свідчать про наявність боргу.
Статтею 20 Закону України “Про систему оподаткування” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.
Стаття 67 Конституції України передбачає обов'язок платників податків в повній мірі та у встановлений строк сплачувати податки та збори до Державного бюджету України, а також місцевих бюджетів.
Оскільки, в добровільному порядку податкову заборгованість Товариство не сплачує, що тягне за собою ненадходження коштів до бюджету та суттєво порушує інтереси держави, то чинне законодавство уповноважує ДПІ у м. Вінниці звернутися до суду.
Разом із тим, підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України вiд 02.12.2010 року № 2755-VI встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання
Відповідно до положень пп. 49.18.2. п.49.18. ст.49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до п.54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно з п. 57.1. ст. 57 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Статтею 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків.
Відповідно до статей 11, 86, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи те, що вимоги ДПІ у м. Вінниці є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а також те, що ДПІ у м. Вінниці має право звернутися до суду про стягнення боргу, а суд наділений повноваженнями на таке стягнення, суд вважає за доцільне позов задовольнити.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрекс-В" (вул. Литвиненко, 31/ 33, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 32833450, р/р 26001017412876, МФО 302429) до Державного бюджету України податковий борг в сумі 5899 грн. 90 коп. (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять гривень дев'яносто копійок) з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Чудак Олеся Миколаївна