вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
30 червня 2011 р. о 10:40 Справа №2а-7301/11/0170/4
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Шевцовій Г.В., за участі представника відповідача - Доліашвілі Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Золотий Вік"
до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим
про визнання протиправною та скасування постанови, звільнення майна з під арешту
Суть спору: Приватне підприємства "Золотий Вік" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Доліашвілі Г.Г. серії АВ №207621 від 28.01.2011 року; звільнення майна ТОВ "Золотий вік" з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Доліашвілі Г.Г. серії АВ №207621 від 28.01.2011 року.
Позов мотивовано тим, що постановою від 28.01.2011 року накладено арешт на все майно позивача, в той час як загальна сума стягнення за зведеним виконавчим провадженням, у межах якого винесено спірну постанову, складає 1665109,29 грн., а сукупна вартість майна підприємства значно перевищує суму боргу.
Ухвалами суду від 20.06.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Сторони повідомлені належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, позивач направив заяву про розгляд справи за відсутності його представника, представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав пояснення по суті спору, вказав, що державний виконавець на час винесення спірної постанови не міг самостійно встановити вартість майна, на яке накладався арешт, оскільки до участі у виконавчому провадженні не було залучено суб'єкта оціночної діяльності, опис майна на складався; арешт накладено лише у межах суми стягнення; постанову від 28.01.2011 року надіслано позивачу простою кореспонденцією, доказів її отримання у відповідача не має.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись статтею 122 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд, -
Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 32318941.
Постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Доліашвілі Г.Г. серії Ав №207621 від 28.01.2011 року на все майно позивача накладено арешт.
Вказану постанову прийнято у межах зведеного виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчих документів про стягнення з ТОВ «Золотий вік» на користь юридичних і фізичних осіб 1665109,29 грн.
Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини 2 статті 181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. В позовній заяві вказано, що позивач дізнався про винесення постанови від 28.01.2011 року 10 червня 2011 року, до суду позивач звернувся 17 червня 2011 року, інших доказів стосовно дати, коли позивач дізнався про порушення його прав відповідачем не надано і судом не встановлено, таким чином суд вважає, що строк для звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.
Згідно із статтями 10, 11 Закону України від 21.04.1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час прийняття спірної постанови, далі - Закон №606) учасниками виконавчого провадження є, зокрема, сторони, якими є стягувач і боржник.
Позивач на правах сторони виконавчого провадження має право звернення до адміністративного суду відповідно до ст. 181 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Враховуючи суб'єктний склад сторін та правову природу спірних правовідносин а також те, що спір, який виник між сторонами по справі, є публічно-правовим, інший порядок судового оскарження рішень державного виконавця для позивача законодавством не передбачений, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 55 Закону №606 арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Копія постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника не пізніше наступного після її винесення дня надсилається боржнику та відповідно до банків чи інших фінансових установ або органів, зазначених у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена боржником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до суду у 10-денний строк.
Арешт застосовується:
1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;
2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;
3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.
Суд зазначає, що в порушення частини 2 статті 71 КАС України відповідачем не надано доказів направлення позивачу копії постанови про накладення арешту.
Відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди повинні застосовувати практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
В Рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" наголошено на тому, що відповідне національне законодавство повинно бути чітким та узгодженим і, таким чином, відповідати вимозі "якості" закону та забезпечувати адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; національні органи повинні дотримуватись вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для юридичних та фізичних осіб, коли національне законодавство припускає неоднозначне трактування.
Крім того Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі "Спорронґ та Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, Series A no. 52, p. 26, § 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні 24 березня 2005 року N 2-рп/2005 справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Елементи права, зокрема розмірність, рівність, мораль, об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
З матеріалів справи вбачається, що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявний запис про обтяження всього нерухомого майна, належного позивачеві, здійснений на підставі постанови державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Доліашвілі Г.Г. серії Ав №207621 від 28.01.2011 року.
Разом із тим, позивачем надано документи (баланс, довідка про сукупну вартість активів підприємства та інші), згідно із якими вартість майна (у тому числі основних флндів та об'єктів незавершеного будівництва), що знаходиться на балансі позивача значно перевищує суму стягнення.
При цьому жодних заходів для встановлення вартості майна, на яке накладено арешт, державним виконавцем не здійснювалось, конкретне майно, на яке можливо звернути стягнення, не визначалось.
Поширення арешту, накладеного постановою державного виконавця на все майно, яке може значно перевищувати суму стягнення, призводить до позбавлення позивача не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.
Арешт накладений не в межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а тому постанову від 28.01.2011 року слід скасувати.
Разом із тим, суд не може задовольнити вимоги про звільнення майна позивача з під арешту, оскільки ухвалення такого рішення не входить в компетенцію адміністративного суду. Задоволення вимоги про скасування спірної постанови державного виконавця є достатнім заходом для захисту прав позивача у спірних відносинах.
Враховуючи висновок про часткове задоволення позову, суд вважає можливим стягнути на користь позивача судові витрати, в порядку, встановленому статтею 94 КАС України, у розмірі 3,40 грн.
В судовому засіданні 30.06.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 01.07.2011 року.
Керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Доліашвілі Г.Г. серії АВ №207621 від 28.01.2011 року про накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Вік".
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий вік" 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Циганова Г.Ю.