Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" червня 2011 р. Справа № 5023/3274/11
вх. № 3274/11
Суддя господарського суду Буракова А.М.
при секретарі судового засідання Чепак А.О.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 дов. від 01.10.2010 року .
1-го відповідача - ОСОБА_2 дов. № 12 від 02.11.2009 року.
2-го відповідача - ОСОБА_3 за дов.№2107 від 28.07.2010 року.
розглянувши справу за позовом Іноземного підприємства "Ровена", м. Харків
до 1. Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», м. Харків,
2. Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», м.Київ
про визнання недійсним рішення
Іноземне підприємство «Ровена» (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» та до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: визнати незаконним рішення Комунального підприємства « Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством « Комерційний банк «Хрещатик» на нежитлову будівлю літ. «Д-4», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1; анулювати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «Д-4», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1 за Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик»; зобов'язати комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» поновити в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за Іноземним підприємством «Ровена» на нежитлову будівлю літ. «Д-4», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1; судові витрати по справі покласти на Відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.05.2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 23 травня 2011 року о 11:00 годині.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.05.2011 року розгляд справи був відкладений на 08.06.2011 року о 11:00 годині.
У судовому засіданні 08.06.2011 року оголошувалась перерва до 20.06.2011 року о 12:00 годині.
До господарського суду Харківської області 17.06.2011 року 2-й відповідач надав доповнення до відзиву на позовну заяву (вх.11907),в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в позові. Разом із відзивом надав документи для доручення до матеріалів справи.
Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
До господарського суду Харківської області 20.06.2011 року 1-й відповідач надав відзив на позовну заяву (вх.15634), в якому просить суд припинити провадження у справі в порядку п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
До господарського суду Харківської області 20.06.2011 року позивач надав супровідним листом (вх.15589) додаткові пояснення по справі.
Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні на заявлених позовних вимогах наполягає у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.
Представник 1-го відповідача у судовому засіданні просить суд припинити провадження у справі на підставі п.1. ч.1. ст.80 ГПК України, у зв"язку з тим, що спір не підлягає вирішенню у господарському суді. Надав пояснення по справі.
Представник 2-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву наданому 20.05.2011 року та доповнень до відзиву на позов від 17.06.2011 року. Надав пояснення по справі.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
26.11.2007 року між ІП «Ровена» (позивачем) та ПАТ «КБ «Хрещатик» (2-м відповідачем) було укладено договір іпотеки № 20/07-І, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Згідно укладеного договору, в забезпечення виконання зобов'язань ПФ «Апія» за Генеральним договором № 115-10-07/Г від 26.11.2007 року, передано в іпотеку нежитлову будівлю літ. «Д-4», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1. За домовленістю сторін заставна вартість предмета іпотеки становить 15 400 000 (п'ятнадцять мільйонів чотириста тисяч) гривень 00 копійок.
16 березня 2011 року Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» здійснило реєстрацію права власності ПАТ «КБ «Хрещатик» на нежитлову будівлю літ. «Д-4», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1. Підставою реєстрації права власності став іпотечний договір № 20/07-І, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4
Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Аналогічне положення міститься в нормі статті 33 Закону України «Про іпотеку».
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом
У ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (тобто шляхом позасудового врегулювання). При цьому правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі (ст. 36 зазначеного Закону).
Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Договір іпотеки № 20/07-І містить розділ 4 Застереження про задоволення вимог іпотеко держателя. Відповідно до п.4.2. договору, при невиконанні зобов'язань, забезпечених цією іпотекою, іпотекодержатель за 30 днів попереджає Іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов'язання. забезпечені іпотекою, не будуть виконані, іпотекодаржатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із передбачених способів, серед яких прийняття у власність Предмета іпотеки в рахунок погашення зобов'язань, забезпечених цією іпотекою в порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав) визначено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим Наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002, № 7/5.
Зокрема п. 2.7. Положення передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, реєстратору БТІ, крім документів, передбачених Положенням, необхідно також надати:
завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, у якій має бути зазначено стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги;
документ, який підтверджує сплив тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;
звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;
витяг з Державного реєстру іпотек, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;
витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про наявність/відсутність заборони та/або арешту нерухомого майна, виданий після спливу строку, вказаного у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі.
Частиною 2 п.1.4. договору іпотеки передбачено, що сторони погодились з тим, що у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок Предмета іпотеки, його вартість буде визначатись за цінами, що реально склалися на ринку на момент задоволення на аналогічне Предмету іпотеки, майно.
Оцінка майна, майнових прав та професійна оціночна діяльність регулюються цим Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"
Згідно ст. 11 вказаного Закону, замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Висновок про вартість об'єкту оцінки нежитлової будівлі літ. «Д-4», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, складений станом на 24.01.2011 року та в ньому зазначено, що власником об'єкту оцінки є Позивач. Тобто, станом на момент здійснення незалежної оцінки власником іпотечного майна був саме Позивач про що було відомо суб'єкту оціночної діяльності.
Відповідно до статті 41 Конституції України право власності є непорушним.
Згідно ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Враховуючи положення вищевказаного закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", замовником оцінки майна міг бути сам Позивач, або інші особи за його дорученням.
Стаття 29 Закону, передбачає, що оцінювачі мають право:
доступу до майна, яке оцінюється, документації та іншої інформації, яка є необхідною або має суттєве значення для оцінки;
отримувати роз'яснення та додаткові відомості, необхідні для проведення оцінки майна та складання звіту про оцінку майна, від замовника оцінки та інших осіб щодо інформації, яка містить державну або комерційну таємницю, за наявності у оцінювача відповідного дозволу або угоди про конфіденційність інформації.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442, затверджено Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна». Національний стандарт є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.
Так, згідно Національного стандарту, приміщення - це частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу; будівлі - земельні поліпшення, в яких розташовані приміщення, призначені для перебування людини, розміщення рухомого майна, збереження матеріальних цінностей, здійснення виробництва тощо. Оцінка будь-якого предмету нерухомості неможлива без визначення певних критеріїв безпосередньо на місті розташування нерухомості.
Тобто, згідно з Національним стандартом, для здійснення оцінки предмету іпотеки (нежитлових приміщень) суб'єкт оціночної діяльності має знаходитися всередині будівлі та мати час і можливість виконувати певні дії, необхідні для здійснення незалежної оцінки майна.
Як вбачається з матеріалів справи оцінку майна вчинено суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 на підставі договору № 01/01 від 24.01.2011 р. з ХФ ПАТ «Комерційний Банк «Хрещатик».
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується 2-м відповідачем, позивач не укладав відповідного договору про виконання незалежної оцінки майна та не доручав цього робити відповідачеві.
В матеріалах справи відсутні докази звернення до Позивача суб'єктом оціночної діяльності щодо проведення оцінки предмету нерухомості. Тобто звіт про оцінку предмета іпотеки який є недопустимим доказом по справі в розумінні ст. 34 ГПК України.
Відповідно до п. 3.1. Положення, з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд.
Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);
відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав;
відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам;
відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 3.4. Положення, за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній. У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.
Згідно п.3.5. Положення, реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; не проведено технічну інвентаризацію об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або вона проведена не тим БТІ, що здійснює свою діяльність на території, у межах якої розташований такий об'єкт.
Згідно п.3.9. Положення, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.
Як вбачається з матеріалів справи, технічна інвентаризація нежитлової будівлі літ. «Д-4», розташованої за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1, здійснювалась ще у лютому 2009 року. Доказів проведення інвентаризації вказаних нерухомих приміщень в пізніші строки сторонами не надано.
Заяву про реєстрацію права власності 2-м відповідачем було подано у 2011 році, тобто пізніше ніж через дванадцять місяців після проведення технічної інвентаризації об'єкта. Тобто, для законної реєстрації прав власності не об'єкт нерухомого майна за новим власником, 1-й відповідач повинен був здійснити технічну інвентаризацію нежитлової будівлі.
Крім того, реєстратором БТІ не встановлено факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно, яким відповідно до договорів іпотеки є порушення виконання зобов'язань ПФ «Апія» за кредитним договором.
Аналізуючи норми законодавства, суд приходить до висновку, що факт порушення зобов'язань з боку ПФ «Апія» міг бути встановлений реєстратором на підставі відповідного рішення суду або за наявності документів, які б встановлювали заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо. Тобто це повинні бути документи, які підтверджують факт заборгованості саме у певній сумі, і на підставі яких реєстраторами приймається відповідне рішення про реєстрацію, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж стовідсотково підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Отже, при надані документів до 1-го відповідача, 2-й відповідач повинен був надати не тільки свої первині документи, а і документи з боку позивача (наприклад - акт звірки взаємних розрахунків, який є зведеним обліковим документом і повинен відповідати вимогам встановленими ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", де відображається узгоджена сума заборгованості).
Отже рішення 1-го відповідача про реєстрацію права власності за 2-м відповідачем, прийняте з порушенням вимог діючого законодавства України.
Стосовно доводів 1-го відповідача про припинення провадження у справі в порядку п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України на які посилається у наданому відзиві на позов (вх.15634 від 20.06.2011 року) суд виходить з наступного.
Згідно пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справою адміністративної юрисдикції (далі адміністративна справа) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з прийняттям ПАТ «КБ «Хрещатик»рішення про оформлення права власності на нерухомі приміщення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 135/139 (літ. «А-3») та м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126 (літ. «Х/2-1») на підставі якого та договорів іпотеки БТІ здійснено державну реєстрацію на це майно.
Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за N 157/6445, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до пункту 1.4 цього Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Тобто, Бюро технічної інвентаризації здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі правовстановлювальних документів, тобто, є реєструючим органом, який вносить записи до державного Реєстру за наявності у особи відповідних документів, які підтверджують виникнення, існування або припинення права власності на нерухоме майно, втім, у даних спірних правовідносинах, вчиняючи реєстраційний запис на підставі договорів іпотеки, цей орган не має ознак суб'єкта, законодавчо уповноваженого владно керувати поведінкою сторін у справі.
Предметом спору в даній справі є право власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема відновлення порушеного права зі сторони Позивача. Тобто між сторонами існує спір про право власності на нерухоме майно, а іпотечні договори є в даному випадку підставою для державної реєстрації.
Таким чином, дана справа стосується спору про право, що виникає з цивільно-правових правовідносин, врегульованих актами господарського і цивільного законодавства, а не з правовідносин владного підпорядкування одного суб'єкта іншому.
Отже, дані правовідносини виключають їх розгляд в порядку адміністративного судочинства, а спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Зважаючи на вищенаведене, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 526-527 Цивільного кодексу України, , ст.ст. 1, 4, 12, 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним рішення Комунального підприємства « Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності за Публічним акціонерним товариством « Комерційний банк «Хрещатик» на нежитлову будівлю літ. «Д-4», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1.
3. Анулювати запис в Реєстрі прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «Д-4», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1 за Публічним акціонерним товариством « Комерційний банк « Хрещатик».
4. Зобов'язати комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» поновити в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за Іноземним підприємством « Ровена» на : нежитлову будівлю літ. «Д-4», розташовану за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд. 1.;
5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 8/а, код ЄДРПОУ 19364259) на користь Іноземного підприємства "Ровена" (61034, м.Харків, вул.Кашуби, буд.10, код ЄДРПОУ 34632497) судові витрати по сплаті державного мита в сумі 255,00 грн. та витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати відповідні накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя Буракова А.М.
Повний текст рішення по справі 5023/3274/11 складено та підписано 22.06.2011 року.