83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
30.06.11 р. Справа № 44/152
Господарський суд Донецької області у у складі головуючого судді Попкова Д.О. та суддів Курило Г.Є. і Лейби М.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245
до Відповідача: Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец”юст”, м. Київ, ідентифікаційний код 30551713
про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 493647,22грн. та пені в сумі 41742,40грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю №89 від 20.09.2010р.);
від Відповідача - не з'явився
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 07.07.2009р. на 28.07.2009р., з 28.07.2009р. на 18.08.2009р., з 18.08.2009р. на 31.08.2009р., з 31.08.2009р. на 24.09.2009р., з 24.09.2009р. на 19.10.2009р., з 19.10.2009р. на 02.11.2009р., 02.11.2009р. провадження у справі зупинено і 15.06.2011р. поновлено з призначенням на 30.06.2011р.
У судовому засіданні 30.06.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец”юст”, м. Київ (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 493647,22грн. та пені в сумі 41742,40грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди № 3406/2007 від 11.12.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди № 3406/2007 від 11.12.2007р. з додатками, розрахунок заборгованості по орендній платі та пені, лист №06-03-7126 від 27.08.2008р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст. ст. 18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 526, 611, 762 Цивільного кодексу України, та на підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.40-44, 72-76), у тому числі - письмове пояснення (а.с.а.с.40-41) стосовно підстав розірвання договору оренди № 3406/2007 від 11.12.2007р.
Після поновлення провадження у справі Позивач клопотанням від 23.06.2011р. (а.с.84) виправив початок періоду формування стягуваної заборгованості з червня 2008р. на серпень 2008р. , а також надав заяву №10-14-06772 від 22.06.2011р. з відповідним розрахунком (а.с.а.с.80-83) про збільшення позовних вимог в частині стягуваної заборгованості до 678929,04грн. у зв'язку із її додатковим нарахуванням за період розгляду справи по 04.08.2009р.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, хоча повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, встановленої за матеріалами справи та відомостями ЄДРПОУ (а.с.35). Як вбачається із змісту ухвали Господарського суду м. Києва від 09.08.2010р. у справі №23/127-б (а.с.а.с.72, 73) відносно Відповідача 14.04.2006р. порушено провадження у справі про банкрутство у якій відкрито ліквідаційну процедуру.
Розпорядженням голови Господарського суду Донецької області від 11.05.2011 року справа № 44/152 була передана на розгляд колегії суддів Господарського суду Донецької області у складі: головуючий суддя: Попков Д.О. та суддів: Курило Г.Є., Лейба М.О.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин Відповідача та ненаданням ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає вирішенню спору.
Дійсно, враховуючи загальну тривалість провадження у справі (порушена ще 29.05.2009р.), подальше зволікання із встановленням правової визначеності довкола заявлених вимог було б несумісним із передбаченої ст. 6 ратифікованої Україною Конвенцією про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. гарантією розгляду справи впродовж розумного строку.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія
11.12.2007р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідач (Орендар) укладено договір оренди № 3406/2007 (а.с.а.с. 5-10), згідно п.п.1.1, 10.1. якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 1557,2кв.м.: у тому числі підвальне приміщення площею 93.9кв.м., приміщення першого поверху площею 141.7кв.м., приміщення третього, четвертого поверхів площею 815,3кв.м., приміщення п”ятого поверху площею 506,3кв.м., що знаходяться на балансі ОП „Донбасбудпромпроект НВО „Будматеріали” (Балансоутримувач) і розташовані за адресою: м. Донецьк, пр. Ватутіна, 33а, для розміщення під офіс, строком до 06.12.2010р. включно.
Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - листопад 2007р. - становить 43844,07 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції за попередній місяць і сплаті до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа наступного за оплачуваним місяця.
Умовами п. 3.7. договору за прострочення сплати орендної плати встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі 2-х облікових ставок Національного банку України за кожен день прострочення.
Відповідно до умов п. 2.1. договору 11.12.2007р. об'єкт оренди був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі (а.с.12).
Листом №06-03-7126 від 27.08.2008р. (а.с. 13) Позивач повідомив Відповідача про необхідність погашення заборгованості з орендної плати та нарахованій сумі пені за договором оренди № 3406/2007 від 11.12.2007р., який отриманий відповідачем 03.09.2008р. (а.с. 14).
У зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем за період з серпня 2008р. (а.с.84) по квітень 2009р. в сумі 493647,22грн., Позивач нарахувавши додатково пеня в сумі 41742,40грн. за період 26.07.2008р. по 16.05.2009р., звернувся до суду з розглядуваним позовом.
В подальшому, заявою №10-14-06772 від 22.06.2011р. (а.с.а.с.80, 81) у зв'язку із збільшенням періоду нарахування заборгованості по 04.08.2009р. Позивач збільшив суму вимог щодо заборгованості до 678929,04грн.
Відповідач процесуальними правами, передбаченим ст.ст.22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.
Суд, зважаючи на заяву Позивача №10-14-06772 від 22.06.2011р, враховуючи приписи ст.ст. 1, 22 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу в контексті первісних вимог про стягнення заборгованості з серпня 2008р. по квітень 2009р. включно, що нарахована за період, який передував зверненню до суду (29.05.2009р.) з розглядуваним позовом, а саме - щодо суми заборгованості 493647,22грн.
Отже, судом залишаються без розгляду по суті вимоги про стягнення заборгованості, нарахованої за період з травня 2009р. по 04.08.2009р. у сумі 185281,82грн., оскільки право на її отримання у позивача за умовами розділу 3 договору оренди № 3406/2007 від 11.12.2007р виникає після 15.06.2009р. - тобто вже в перебігу розгляду справи, оскільки позов подано 29.05.2009р.
Означена позиція суду зумовлена тим, що за змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України суд здійснює захист порушених суб'єктивних прав та інтересів певної особи відносно фактів порушення, що передували зверненню до суду із відповідним позовом. В свою чергу, за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі Позивач має право збільшити суму позовних вимог тощо, проте до реалізації цього права не може бути віднесено доповнення позову новими вимогами щодо фактів порушення, яких не існувало на момент первісного звернення до суду.
При цьому, суд наголошує, що оскільки оцінка правомірності вимог про стягнення заборгованості за період з травня 2009р. по 04.08.2009р. у сумі 185281,82грн.в межах цієї справи по суті не здійснюється, сторони управнені на загальних підставах доводити свою позиції щодо означених вимог в межах провадження за іншим окремими позовом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягненні пені.
Враховуючи статус сторін та об'єкту оренди, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами договору оренди № 3406/2007 від 11.12.2007р.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 3406/2007 від 11.12.2007р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежів з орендної плати не пізніше 15 числа наступного після оплачуваного місяця на користь Державного бюджету відповідно до умов п.п. 3.1, 3.6 договору № 3406/2007 від 11.12.2007р. за період користування. Суд наголошує, що з огляду визначений період формування стягуваних вимог та дату порушення провадження справи про банкрутство відносно Відповідача (14.04.2006р.), розглядувані в межах цієї справи грошові вимоги є поточними у розумінні ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника боа визнання його банкрутом”, а отже дослідження обставин їх існуванні, виникнення та порядку погашення не перебуває у залежності від дотримання в межах справи про банкрутство процедур щодо визначення конкурсних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів протилежного (у тому числі - припинення грошових зобов'язань у інший, аніж виконання, спосіб) виконання грошових зобов'язань за визначений Орендодавцем період користування (формування стягуваної заборгованості - серпень 2008р. - квітень 2009р.) не здійснено у повному обсягу, що кваліфікується судом як порушення відповідних грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач - таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу. Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсягу - в сумі 493647,22грн.
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендних платежів сформульована безпосередньо у п. 3.7 договору оренди № 3406/2007 від 11.12.2007р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Беручи до уваги встановлений судом факт невиконання грошових зобов'язань Відповідачем у розглядуваний період, перевіривши розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо пені - у сумі 41742,40грн.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача у повному обсязі в доход бюджету, оскільки Позивач звільнений від їх сплати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -
1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец”юст”, м. Київ (ідентифікаційний код 30551713) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 493647,22грн. та пені в сумі 41742,40грн. задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец”юст”, м. Київ (ідентифікаційний код 30551713) на користь державного бюджету (р/р 31116092700004, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080100 УДК у м. Донецька Головне управління державного казначейства України у Донецькій області ЄДРПОУ 34686537) заборгованість у сумі 493647,22грн. та пеню в сумі 41742,40грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Спеціалізованого державного підприємства „Укрспец”юст”, м. Київ (ідентифікаційний код 30551713) на користь державного бюджету державне мито в розмірі 5353,90грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 30.06.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.07.2011р.
Головуючий суддя Попков Д.О.
Суддя Курило Г.Є.
Суддя Лейба М.О.