"21" червня 2011 р. м. Київ К-44838/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.
Суддів -Васильченко Н.В.
Леонтович К.Г.
Калашнікової О.В.
Чалого С.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за касаційною скаргоюКриворізької митниці
напостанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2009 р.
у справі№2а-851/08
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
доКриворізької митниці
третя особаНікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області
провизнання протиправними дії
ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»звернулося з позовом до Криворізької митниці, в якому, з урахуванням уточнень та доповнень, просило визнати протиправними дії Криворізької митниці по відмові позивачу в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації № 19458 від 21.01.08; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митного оформлення пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000090 від 21.01.2008, видану Криворізької митницею.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем ст. 88 Митного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України № 1104 від 01.10.97 «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, що видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України». Посилання в якості відмови в прийнятті митної декларації на ненадання відомостей, передбачених абз.2 п.4 вказаного Порядку, є безпідставними, оскільки весь пакет необхідних документів був наданий позивачем у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 80 від 01.02.06. Дані про позивача як платника податку на додану вартість у відповідача є, позивач не здійснював погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений ст.19 цього Порядку.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2008р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000090 від 21.01.2008 року, видану Криворізької митницею.
Рішення судів вмотивовані невідповідністю рішення відповідача про відмову позивачу в здійсненні митного оформлення товару нормам діючого законодавства. Вимоги митних органів щодо надання позивачем інформації щодо пов'язаного кола осіб, які є або були платниками податку на додану вартість, не передбачено чинним законодавством.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій Криворізька митниця звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Криворізької митниці підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.01.2008р. позивачем подано відповідачу вантажну митну декларацію (довідковий номер 19458 ) з необхідним пакетом документів для проведення процедури митного оформлення вантажу. Сплату податку на додану вартість при ввезенні товару позивачем було відстрочено шляхом видачі податкового векселя серія АА № 1001572 на суму податку 38 770,10 грн.
Однак, в здійсненні митного оформлення вантажу відповідачем відмовлено, про що видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000090 від 21.01.2008р. В якості підстави відмови зазначено порушення вимог абз.4 ч.2 ст.88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей, передбачених абз.2 п.4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 №1104.
Суди попередніх інстанцій задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування картки відмови, посилалися на ті обставини, що позивачем при митному оформленні товару були подані необхідні документи, передбачені законодавством, а відповідачем не наведені причини відмови, оскільки у картці відмови відсутні посилання на вимогу ст. 63 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, тому посилання відповідача на вказану норму закону судом визнані неналежними.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновком судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.
Згідно з п. 11.5. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку.
Аналогічна норма міститься і в Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997 № 1104, відповідно до п. 3 якого зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя.
Проаналізувавши вказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що видача податкового векселя у цьому випадку є відстроченням сплати податку на додану вартість.
Частиною 3 ст. 63 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” заборонено у 2008 році надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами).
Норми Закону України “Про податок на додану вартість”, які дозволяють особі надавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість, є загальними щодо зазначених правовідносин.
Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин щодо застосування вексельної форми розрахунків з податкових зобов'язань були наявні нормативно-правові акти, а саме: Закон України “Про податок на додану вартість” та Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, які мали однакову юридичну силу, але по різному встановлювали порядок оплати податкового зобов'язання, в тому числі із застосуванням податкового векселя на суму податкового зобов'язання. Отже, для вирішення цього спору необхідно визначитися, який з вказаних законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.
Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Отже, за наявності декількох законів, норми які по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
На момент виникнення спірних відносин, необхідно встановити положення яких рівнозначних за юридичною силою законів були діючими: Закон України “Про податок на додану вартість” чи Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”
Судами встановлено, що на момент виникнення спірних відносин положення Закону України ст.63 “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були діючими. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного дії відповідача по відмові у здійсненні митного оформлення товару із застосуванням векселя, тобто відстрочкою оплати податкових зобов'язань, та прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України не можна визнати неправомірними, оскільки відповідач на час спірних правовідносин діяв відповідно до встановлених та діючих норм Закону.
Згідно наведеного, задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій необґрунтовано послалися на ті обставини, що у картці відмови відсутні посилання на вимогу ст. 63 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Таким чином, норма статті 63 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” про заборону надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань поширюється на правовідносини щодо погашення податку на додану вартість на митному кордоні шляхом пред'явлення податкового векселя і як спеціальна норма має перевагу при застосуванні, отже погашення податку на додану вартість шляхом пред'явлення податкового векселя у 2008 році заборонена.
Колегія суддів не може погодитися з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо скасування картки відмови з тих підстав, що в ній відсутні посилання на ст. 63 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до ч. 6 ст. 86 МК України відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
За змістом п. 1 Порядку оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби від 12 грудня 2005 року № 1227, картка відмови - це письмове повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України
На день прийняття рішення про відмову в митному оформленні товару діяла ст. 63 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, що унеможливлювало виконання відповідачем дій по митному оформленню товару шляхом прийняття податкового векселя на суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000090 від 21.01.2008р., видану Криворізькою митницею.
Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Криворізької митниці задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 9 червня 2009 р. скасувати, та ухвалити у справі нове рішення.
В позові Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Криворізької митниці, третя особа Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області про визнання протиправними дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя
Судді: