"21" червня 2011 р. м. Київ К-59300/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого судді - Черпіцької Л.Т.
Суддів -Васильченко Н.В.
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Чалого С.Я.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу
за касаційною скаргоюСхідної митниці
напостанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року
у справі№2а-9082/09
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Струм"
до1. Східної митниці,
2. Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області,
3. Головного управління Державного казначейства України у м. Києві
провизнання недійсним рішення, стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість
Товариство з обмеженою відповідальністю «Струм»звернулось до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства у м. Києві з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просило: визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 27.01.2009 року № 700000003/2009/0000003; визнати недійсним рішення про визначення митної вартості від 27.01.2009 року № 700000003/9/000102; стягнути надмірно сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 207 345,60 грн. з Державного бюджету України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.01.2009 року згідно з вимогами Митного Кодексу України з метою митного оформлення товару (ферросілікомарганець виробництва Грузії) ним було надано до Східної митниці вантажну митну декларацію та відповідні комплекти товарно-супровідної документації із зазначенням митної вартості товару, яка склала 1963500 грн., але відповідач відмовив у митному оформленні вантажної митної декларації карткою відмови № 700000003/2009/0000003 від 27.01.2009 року.
За посиланням позивача для визначення митної вартості ним було використано зовнішньоекономічний контракт № 26/05дкл від 26.05.2008 року; додаток № 4 від 24.12 2008 року; Інвойс № S-4 від 05.01.2009 року, сертифікат про походження товару від 05.01.2009 року, сертифікат якості продукції від 05.01.2009 року, лист ДП «Укрпромзовніекспертиза»від 13.01.2009 року; калькуляція собівартості ТОВ «Рустамелі»; «Метал-кур'єр»№ 1-2 від 12.01.2009 року. Подані документи, на думку позивача, були достатніми для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації ВМД № 700000003/9/000102 від 27.01.2009 року карткою відмови № 700000003/2009/0000003 від 27.01.2009 року з посиланням на постанову КМУ № 1766 від 20.12.2006р. Крім того, 27.01.2009 року позивачем було отримане рішення митного органу № 700000003/9/000102 від 27.01.2009 року про визначення митної вартості товару, що ввозиться, на рівні 2409099 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2009 року в задоволені позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з обґрунтованими сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості (не надані додаткові документи відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року) митницею обґрунтовано був застосований не перший метод визначення митної вартості товару, а шостий -резервний. Таким чином, Східною митницею доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000003/2009/0000003 від 27.01.2009 року та рішення про визначення митної вартості № 700000003/9/000102 від 27.01.2009 року.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2009 року скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 27.01.2009 року № 700000003/2009/0000003. Визнано недійсним рішення про визначення митної вартості від 27.01.2009 року № 700000003/2009/000102. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Струм” суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 207 345,60 грн.
Суд апеляційної інстанції вмотивував свої висновки тим, що відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування сумніву у достовірності наданих декларантом відомостей, тому суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про правомірність дій відповідача та відмову в задоволенні позовної заяви.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року Східна митниця звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.01.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Струм»надана до Східної митниці ВМД № 700000003/9/000102, відповідно до якої задекларований товар -ферросілікомарганець марки МнС17. Відправника товару визначено ТОВ «Русметалі»Грузія (ряд. 2). Умови поставки -FОВ GЕ Поті (ряд. 20), код товару 72023000000 (ряд. 31). Загальна сума за рахунком визначена у розмірі 1963500.00 грн. (ряд. 22), з урахуванням коригування ціна складає 2481864,00 грн., витрати на транспортування -72765,00 грн. (ряд. 45), митна вартість визначена позивачем за першим методом -ціною договору, митним органом -за шостим.
Відповідно до ряд. 44 ВМД та відомостей, зазначених на другому аркуші, в якості додаткових документів декларантом додано: зовнішньоекономічний контракт 26/05 дкп, додаток до контракту № 4, договір про перевезення, довідка ДПІ про проведення декларування доходів та майна, сертифікат якості 4, сертифікат про походження товару форми СТ-1, лист ДП «Укрпромзовнішекспертиза»
На підставі ст. ст. 268 - 269 Митного кодексу України Східною митницею були витребувані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Струм»додаткові документи стосовно виконання п. 11 Порядку: договори з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, відповідна бухгалтерська документація, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, копія ВМД країни-відправника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які мають відповідні повноваження згідно з законодавством, відомості про якісні характеристики товару, інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини, банківські платіжні документи, інші документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Струм»зазначило, що ним були подані всі можливі та необхідні документи на виконання п. 11 Порядку для визначення митної вартості товару.
27.01.2009 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Струм» відповідачем була надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000003/2009/0000003.
Відповідно до картки відмови товари не підлягають митному оформленню через митний кордон України з причин неподання додаткових документів, необхідних для визначення митної вартості. В якості вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України Східною митницею визначено декларування товару за ціною та методом, визначеними Східною митницею.
27.01.2009 року Східною митницею було прийняте рішення № 700000003/9/000102 про визначення митної вартості товару до ВМД, згідно якого визначена ціна угоди щодо раніше оформлених ідентичних та подібних товарів у валюті у сумі 322320,00 доларів США та ціна за одиницю (1 кг товару) 1,58 доларів США замість заявлених 1,25 доларів США за 1 кг товару. Визначення митної вартості здійснено за шостим методом з огляду на недостатність відомостей для визначення митної вартості за ціною договору (вартість операції), відсутністю інформації щодо цін на ідентичні, аналогічні товари, та відсутністю інформації, що дозволяла б використати четвертий та п'ятий методи. Джерелом інформації та документами, які використані для розрахунку митної вартості товару митним органом зазначена цінова інформація ДМСУ.
Таким чином, Східною митницею було з'ясовано, що згідно з ціновою інформацією ЄАІС Державної митної служби України митне оформлення подібної (аналогічної) продукції на тих же комерційних умовах (режим ІМ 40) здійснювалось на «ферросілікомарганець марки МнС17»за ціною 1.58 доларів США за 1 кг., замість заявленої декларантом 1.25 доларів США за 1 кг., у зв'язку з чим митна вартість вантажу була позивачем занижена.
Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.
Згідно зі ст. 86 МК України митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів -це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.
Митна вартість заявляється (декларується) митному органу декларантом шляхом подання декларації митної вартості. Ст. 262 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів проводиться митним органом, що здійснює митне оформлення товару. Ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що право приймати рішення про правильність заявленої митної вартості товару належить митному органу. У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей до компетенції митного органу відноситься самостійне визначення митної вартості товару на підставі наявних у митного органу відомостей, в тому числі цінової інформації. Згідно з приписами ст.261 Митного кодексу, відомості про митну вартість використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень.
Системний аналіз вказаних норм права дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст.У11 Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Враховуючи зазначене, а також приписи ст.11 Митного кодексу України про те, що безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи, що саме цими органами має виконуватись комплекс завдань, зумовлений цілями та конкретним змістом митної політики, а також напрямками державної діяльності в сфері зовнішньої та внутрішньої політики. Судова колегія дійшла висновку, що питання встановлення митної вартості та її контролю не може бути предметом вирішення будь якого іншого органу, окрім митних органів. Рішення митного органу щодо митної вартості може бути піддано судовому контролю лише на предмет перевірки його вимогам закону та компетенції цього органу.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги вмотивував свої висновки тим, що відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування сумніву у достовірності наданих декларантом відомостей.
Однак колегія суддів не погоджується з даними висновками суду апеляційної інстанції враховуючи наступне.
Так, відповідно до ч.2 ст. 265 МК України у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості, або наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, при самостійному визначенні митної вартості товару митний орган враховує наявні у нього відомості, в тому числі і цінову інформацію. Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008р. №339, встановлено, що такий контроль здійснюється шляхом порівняння заявленої митної вартості з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари.
Згідно зі ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Судом першої інстанції на підставі матеріалів справи вірно встановлено, у митниці виникли обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої митної вартості товару в зв'язку з чим і були витребувані додаткові документи, зокрема: договори з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, відповідна бухгалтерська документація, каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, копія ВМД країни-відправника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які мають відповідні повноваження згідно з законодавством, відомості про якісні характеристики товару, інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини, банківські платіжні документи, інші документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Струм»зазначило, що ним були подані всі можливі та необхідні документи на виконання п. 11 Порядку для визначення митної вартості товару.
Водночас, обов'язок суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності подати додаткові документи на вимогу митного органу встановлений ч.2ст.264 Митного кодексу України, а також пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20.12.2006р. За ст. 267 МК України перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними.
Приймаючи самостійне рішення про визначення митної вартості імпортованого товару за шостим методом, митницею відповідно до вимог ст.273 МК України обґрунтовано вказано неможливість застосування попередніх методів.
Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про правомірність дій митниці при митному оформленні товару, а також про обґрунтованість неможливості застосування митницею методів з 1 по 5 для визначення митної вартості товару, у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних документів.
Враховуючи наведене, судова колегія визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції і вважає, що рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону, було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Східної митниці задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2009 року скасувати, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.08.2009 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя
Судді: