"15" червня 2011 р. м. Київ К-19251/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Смоковича М.І.
Горбатюка С.А.
Мороз Л.Л.
Весельської Т.Ф.
Мироненка О.В. (суддя -доповідач)
провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_5 до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про зобов»язання вчинити певні дії за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2010 року,
У січні 2009 року позивачка звернулася в суд із позовом до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації про зобов»язання видати Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 568 кв.м. з цільовим призначенням - для ведення садівництва. Свої вимоги мотивує тим, що 28 березня 2002 року Рішенням Київської міської ради №392/1826 «Про передачу громадянам, членам садівничого товариства «Блакитна затока»Харківського району м. Києва, земельних ділянок для ведення садівництва та садовому товариству «Блакитна затока»Харківського району м. Києва місця розташування колективного садівництва на острові Водників у Голосіївському районі м. Києва»чоловіку позивачки ОСОБА_6 було передано у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 568,кв.м. з цільовим призначенням -для ведення садівництва 05.12.2006 року. Чоловік позивачки помер і державний акт на земельну ділянку отриманим не був. Позивачка зверталася до Головного управління земельних ресурсів з проханням видати на її ім»я державний акт на землю, однак в задоволенні звернення позивачки було відмовлено, тому вимушена була звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.05.2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 24 березня 2010 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано, провадження по справі закрито.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, представник позивачки звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, залишивши постанову суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовна заява про зобов»язання видати Державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 568 кв.м. з цільовим призначенням -для ведення садівництва, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади , орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із ч.2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений порядок судового вирішення.
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із визначенням власника земельної ділянки, тобто, наявний спір про право на земельну ділянку, який слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції усунув порушення вимог процесуального законодавства та обґрунтованого закрив провадження по справі.
Справа не є публічно - правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п.1 ч.1 ст.3 КАС України і компетенція адміністративних судів, встановлена ст.17 Кодексу, на цей спір не поширюється, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органу державної влади, зазначеного в якості відповідача.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді
Смокович М.І. Мороз Л.Л. Горбатюк С.А. Весельська Т.Ф. Мироненко О.В.