"22" червня 2011 р. м. Київ К-44995/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І., Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління юстиції в Одеській області про зобов'язання зареєструвати приватну нотаріальну діяльність та видати реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, -
У лютому 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 07 серпня 2006 року він одержав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, яке є підставою для реєстрації приватної нотаріальної діяльності або призначення на посаду державного нотаріуса.
Посилаючись на те, що на звернення до відповідача із заявою про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності ним, в порушення вимог та строків, передбачених ст. 24 Закону України «Про нотаріат», не видано позивачу відповідне реєстраційне посвідчення, позивач просив зобов'язати відповідача зареєструвати приватну нотаріальну діяльність та видати реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одесього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 липня 2006 року позивачу Міністерством юстиції України видане свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
На підставі ст. 24 Закону України «Про нотаріат»06 листопада 2007 року ОСОБА_6 подав відповідачу заяву про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності.
Головним управлінням юстиції в Одеській області 20 листопада 2007 року на адресу позивача надіслано відповідь листом № 07-6703, якою позивачу розяснено порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та запропоновано вчинити необхідні для цього дії.
Оскільки позивачем таких дій вчинено не було, відповідач листом від 17 січня 2008 року № С-1130-07 повідомив позивача про неможливість зареєструвати приватну нотаріальну діяльність.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про нотаріат»реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться Головними управліннями юстиції в областях.
Порядок подання заяви та процедура її розгляду, форма прийнятого рішення та документу, що посвідчує право на зайняття приватною нотаріальною діяльностю, додатково регламентуються Положенням про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 04 березня 1994 року № 10/5. Пунктом 2 зазначеного Положення передбачено, що разом із заявою зацікавлена особа подає висновок цього органу про відповідність приміщення для розташування робочого місця (нотаріальної контори)приватного нотаріуса та подає певний перелік документів.
Позивачем згідно із заяви від 06 листопада 2007 року не було надано органу реєстрації зазначений висновок та документи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав у відповідача для проведення реєстрації приватної нотаріальної діяльності позивача та видачі дозволу на початок його роботи, оскільки таке рішення не гарантувало б особам, що звертаються за вчиненням нотаріальних дій, забезпечення їхнього права на належну якість таких дій та на збереження таємниці вчинення нотаріальних дій, яке відповідно до ст. 8 Закону України «Про нотаріат»їм гарантує держава.
Наведені обставини були правильно враховані судами першої та апеляційної інстанцій, які прийняли обґрунтовані рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги зроблених судами першої та апеляційної інстанцій висновків не спростовують.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2008 року та ухвалу Одесього апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.