"22" червня 2011 р. м. Київ К-42665/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І., Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень неправомірною та визнання права власності на земельну ділянку, -
У грудні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати бездіяльність відповідача неправомірною та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,12 га для ведення садівництва на території Ботієвської сільської ради Приазовського району Запорізької області, згідно схеми земельної ділянки, доданої до заяви позивача від 12 грудня 2006 року, адресованої голові Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області.
Постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2006 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції заступником прокурора Запорізької області подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2008 року залишено без розгляду.
В касаційній скарзі прокуратура Запорізької області в інтересах держави в особі Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області просить скасувати зазначене рішення суду апеляційної інстанцій з підстав порушення ним норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що заступником прокурора Запорізької області пропущено строк апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та наведено необґрунтовані доводи щодо поважності причин пропуску цього строку.
Такий висновок не відповідає приписам Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про прокуратуру»з огляду на наступне.
Згідно ч. 3 ст. 186 КАС України (в редакції від 06.07.2005р., яка була чинною на час виникнення у особи права на апеляційне оскарження) заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 6 ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до ст. 60 КАС України у випадках, встановлених законом прокурор може звертатися до адміністративного суду з адміністративними позовами. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави у порядку, встановленому КАС України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру»передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про прокуратуру»прокурор має право на внесення апеляційного, касаційного та окремого подання на вироки, рішення, ухвали і постанови судів, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 29 грудня 2006 року позов ОСОБА_6 про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень неправомірною та визнання права власності на земельну ділянку задоволено повністю.
Про існування зазначеного рішення суду першої інстанції прокуратурі Запорізької області стало відомо після проведення в місячний термін, передбачений ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», перевірки доводів звернення голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21 грудня 2007 року.
Апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження заступника прокурора Запорізької області подано 30 січня 2008 року, тобто в межах 10-денного строку, передбаченого ч. 5 ст. 186 КАС України, з дня, коли прокуратура провела перевірку доводів звернення голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21 грудня 2007 року та дізналась про оскаржуване рішення суду першої інстанції.
Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо залишення без задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв'язку з визнанням необґрунтованості доводів щодо поважності причин пропуску цього строку.
Слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Матеріали справи свідчать про те, що заступник прокурора Запорізької області вступив у справу для захисту інтересів держави в особі Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги на судове рішення.
Зі справи вбачається, що заступника прокурора Запорізької області не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції та дізнався про оскаржене рішення цього суду лише після проведення перевірки прокуратурою Запорізької області.
Таким чином, судом апеляційної інстанції фактично не дано оцінки доводам заступника прокурора Запорізької області про те, що він не міг оскаржити постанову суду першої інстанції, оскільки прокуратура не приймала участі у розгляді справи судом першої інстанції, а про оскаржувану постанову прокурору стало відомо за результатами проведеної перевірки за дотриманням вимог чинного законодавства при вирішенні подібних судових справ.
В зв'язку з цим, у суду апеляційної інстанції не було законних підстав визнавати апеляційну скаргу поданою з пропущенням процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та залишати її без розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення ним незаконного рішення.
З огляду на наведене, оскаржене судове рішення відповідно до вимог ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 220, 221, 222, 223, 227, 230 КАС України, суд -
Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2008 року скасувати та направити справу в суд апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.