22 червня 2011 року м. Київ К-30514/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І., Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання нечинною вимоги про сплату недоїмки зі страхових внесків,-
У квітні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що вимогою Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № Ф-812/1 від 05 листопада 2007 року йому встановлено заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 16522,29 грн.
Посилаючись на те, що рішенням відповідача була скасована вимога № Ф-356/1 від 07 червня 2006 року, складена станом на 01 червня 2006 року та ним узгоджена, оскільки надіслана була позивачу 17 липня 2007 року, у зв'язку з чим, на його думку, вона вважається погашеною, позивач просив визнати нечинною нову вимогу № Ф-812/1 від 05 листопада 2007 року, яка містить і попередню суму зі скасованої вимоги.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 19 грудня 2008 року було подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року залишено без розгляду.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2009 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої інстанції від 22 вересня 2008 року та апеляційної інстанції від 21 січня 2009 року, ОСОБА_6 20 лютого 2009 року подано касаційну скаргу, яку ухвалою суду касаційної інстанції від 26 травня 2010 року залишено без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Позивачем 22 липня 2010 року було повторно подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 22 вересня 2008 року, щодо якої ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої інстанції від 22 вересня 2008 року та суду апеляційної інстанції від 02 вересня 2010 року та направити справу для продовження розгляду або на новий розгляд.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що є ухвала про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача.
Такий висновок є правильним і таким, що базується на вірному застосуванні норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 22 вересня 2008 року Донецьким апеляційним адміністративним судом було поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та розглянуто справу по суті. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2008 року залишено без змін.
Згідно п. 3 ч. 4 ст. 189 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Щодо вимог касаційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції від 21 січня 2009 року, колегія суддів зазначає, що в цій частині касаційна скарга не може бути розглянута, оскільки не містить вимог стосовно правомірності ухвали суду апеляційної інстанції від 17 червня 2009 року, якою здійснено апеляційний перегляд зазначеного рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Суддя В.І. Бутенко