"22" червня 2011 р. м. Київ К-30032/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І., Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві, про зобов'язання вчинити дії, -
У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що є учасником бойових дій, а тому відповідно до ст. 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(далі -Закон від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ) щорічно до 5 травня має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Однак відповідач у 2004-2008 роках виплатив грошову допомогу в розмірі, нижчому, ніж встановлено вказаним законом, а саме: у 2004 році - в сумі 120 грн., у 2005 та 2006 роках -по 250 грн., у 2007 році -280 грн., у 2008 році -300 грн.
Вважаючи, що відповідач при нарахуванні та виплаті допомоги повинен керуватись лише Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ОСОБА_6 просив стягнути з відповідачів недоплачену щорічну грошову допомогу за 2004-2008 роки.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2008 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_6 недоплаченої суми щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007-2008 роки, виходячи з 5 мінімальних пенсій за віком.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині зобов'язання Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_6 недоплаченої суми щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007-2008 роки, виходячи з 5 мінімальних пенсій за віком та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні даних позовних вимог.
В касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог за 2007-2009 роки, посилаючись при цьому на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судами, позивач є учасником бойових дій.
Частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що учасникам бойових дій виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
При цьому відповідачі виплачували позивачу зазначену допомогу за 2004-2008 роки в розмірах, встановлених Державним бюджетом України на відповідний рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції від 06.07.2005 року, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
З огляду на наведене та час звернення позивача до суду з відповідним позовом, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо порушення строку звернення позивача до суду щодо вимог перерахунку допомоги за 2004-2006 роки.
Задовольняючи позовні вимоги щодо виплати позивачу недоплаченої грошової допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були наявні правові підстави для здійснення такої виплати у 2007-2008 роках в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Проте з таким висновком правильно не погодився суд апеляційної інстанції, оскільки він зроблений внаслідок неповного з'ясування дійсних обставин справи і не відповідає нормам матеріального права з огляду на наступне.
Як вже зазначалось, статтею 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що учасникам бойових дій виплачується щорічна одноразова допомога до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якими визначено, що розмір разової грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цього закону, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.
Розміри виплати разової грошової допомоги до 5 травня встановлено: у 2007 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», згідно якого для учасників бойових дій така допомога становить 280 грн. та у 2008 році Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»-300 грн.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет на 2007», «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими встановлені розміри виплати році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
При цьому суд першої інстанції, з яким правильно не погодився апеляційний суд, не звернув належної уваги на положення статей 58 і 152 Конституції України, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01 січня по 09 липня 2007 року Закони України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та в період з 01 січня по 22 травня 2008 року «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були чинними та підлягали виконанню, а органи, уповноважені на здійснення цих виплат, у цей час діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із дати прийняття рішень Конституційним Судом України особи мають право на виплату допомоги до 5 травня у розмірах, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Із системного аналізу зазначених нормативних актів випливає, що право на отримання щорічної одноразової допомоги до 5 травня у розмірах, установлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», мають особи, які взагалі не отримали її з різних причин до 5 травня, у разі їх звернення за отриманням такої допомоги після поновлення дії норм цих законів у зв'язку з визнанням неконституційними змін до них, у строк до 30 вересня відповідного року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі провели виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня до прийняття Конституційним Судом України рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Таким чином, виплативши позивачу щорічну разову допомогу у 2007 році в розмірі, передбаченому ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», та у 2008 році -в розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183, відповідачі діяли в межах наданих ім повноважень, в порядку та у спосіб, передбачений чинним законодавством України. Позивач скористався своїм правом на отримання такої допомоги в порядку та в розмірах, передбачених Законом на момент її отримання.
Наведені обставини були правильно враховані судом апеляційної інстанції, які прийняв обґрунтовані рішення про скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_6 недоплаченої суми щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007-2008 роки, виходячи з 5 мінімальних пенсій за віком та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні даних позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами апеляційної інстанції та першої інстанцій в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, прийнято законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.
Щодо вимог касаційної скарги про стягнення з відповідачів недоплачену щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2009 рік, колегія суддів зазначає, що такі вимоги не можуть бути роглянуті судом касаційної інстанції, оскільки вони не були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2008 року в частині, залишеній без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.