22 червня 2011 року м. Київ К-9344/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Ситникова О.Ф.,
Мойсюка М.І., Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Кабінету Міністрів України, третя особа: Міністерство праці та соціальної політики України про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
У жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому, посилаючись на норми статей 1, 3, 6, 8, 9, 19, 21, 22, 24, 27, 49, 50, 55, 56, 64, 68, 92, 113, 116 Конституції України та статей 2, 4, 11, 12 Закону України «Про охорону праці», просив визнати незаконними дії Кабінету Міністрів України щодо обмеження його конституційних прав на відшкодування завданої шкоди; визнати позбавлення його права на відшкодування завданої його здоров'ю при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС шкоди порушенням його конституційних прав, а відмову у відшкодуванні такої шкоди -незаконною. Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача у місячний термін здійснити виплату відшкодування втраченого заробітку та подовжити щомісячні виплати; здійснити виплату одноразової допомоги внаслідок стійкої втрати працездатності та стягнути завдану моральну шкоду в розмірі, що визначить суд.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати вказані судові рішення з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач ОСОБА_6 у 1986 році у складі тресту «Укрбурвод»був відряджений в 30-ти кілометрову зону радіоактивного забруднення, де приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. При цьому позивач одержав значну дозу радіоактивного опромінення, внаслідок чого втратив працездатність та з 1992 року є інвалідом II групи, що підтверджується довідкою ВТЄ-25 №057302.
Також судами встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності згідно зі ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Крім того, цим Законом визначено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що в даному випадку норми Закону України «Про охорону праці»не підлягають застосовуванню, оскільки позивач одержує пенсію по інвалідності, визначену Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і відповідно до якого він вже отримав компенсацію нанесеної його здоров'ю шкоди.
Таким чином, встановивши вказані обставини, суд першої інстанції прийняв законне рішення про відмову у задоволенні позову, і з цим обґрунтовано погодився апеляційний суд, який залишив це рішення без змін.
Доводи касаційної скарги зроблених судами першої та апеляційної інстанцій висновків не спростовують.
За правилами ч.3 ст. 2201, ч.1 ст.224 КАС України, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень, то суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні і обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
Суддя В.І. Бутенко