22 червня 2011 року м. Київ К-12668/08
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І., Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Червонооскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області про скасування рішення № 10 від 10 лютого 2004 року виконавчого комітету Червонооскільської сільської ради, скасування свідоцтва про право власності на будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1»від 10 лютого 2004 року та про зобов'язання виконавчого комітету Червонооскільської сільської ради прийняти рішення та видати свідоцтво про право власності на будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1»на користь ОСОБА_6, -
У вересні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 10 листопада 2003 року згідно договору купівлі-продажу № 44 від 10 листопада 2003 року ППКФ «Промавтоматика»продала йому оздоровчий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1», який в судовому порядку недійсним не визнавався. Цього ж дня був підписаний акт прийому-передачі будівель і споруджень та іншого майна згідно переліків № 1 та № 2.
Посилаючись на те, що 10 лютого 2004 року, коли оздоровчий комплекс «ІНФОРМАЦІЯ_1»був його власністю, виконавчий комітет Червонооскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області безпідставно прийняв незаконне рішення № 10 від 10 лютого 2004 року «Про видачу свідоцтва про право власності на будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1»та в той же день видав свідоцтво про право власності на будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому зазначив власника ДП «ІОМЗ-Холдінг», позивач просив скасувати зазначене рішення виконавчого комітету Червонооскільської сільської ради, скасувати свідоцтво про право власності на будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1»від 10 лютого 2004 року, зобов'язати відповідача прийняти рішення і видати свідоцтво про право власності на будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1»на користь ОСОБА_6
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 листопада 2007 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2008 року, закрито провадження в адміністративній справі.
В касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що предметом спору в даній справі є право власності на об'єкт нерухомого майна, зокрема, відновлення порушеного права зі сторони інших осіб. Між сторонами існує спір про право, що виключає розгляд такої справи в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, які, ухвалюючи рішення, виходили з того, що даний спір не є справою адміністративної юрисдикції.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції -це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що виниклий спір стосується права власності на об'єкт нерухомості -будівлі оздоровчого комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1». Спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
Водночас, ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, які їх порушують.
Таким чином, законодавчо визначено можливі способи задоволення приватного, а не публічного інтересу. Судове рішення у цивільних справах має містити висновок про обсяг і належність прав та обов'язків сторін у спорі про право цивільне, які мають не публічний, а приватний характер, а сторони мають на меті здійснення приватного інтересу.
З огляду на викладене, предмет спірних правовідносин носить характер приватноправовий, що виключає його розгляд в порядку адміністративної юрисдикції.
Отже, даний позов не є адміністративним, оскільки з огляду на п. 1 ч. 1 ст. 17, п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування.
Наведені обставини були правильно враховані судами першої та апеляційної інстанцій, які прийняли обґрунтоване рішення про закриття провадження у справі.
Доводи касаційної скарги зроблених судами першої та апеляційної інстанцій висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій прийнято законні й обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08 листопада 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Суддя В.І. Бутенко