22 червня 2011 року м. Київ К-184/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І., Штульмана І.В.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 до Староміської сільської ради, селянської спілки «Нива»про визнання рішення сесії сільської ради не чинним та зобов'язання до вчинення певних дій, -
У лютому 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що рішенням сесії Староміської сільської ради № 55 від 17 січня 2007 року йому та членам його сім'ї відмовлено в приватизації квартири у будинку АДРЕСА_1.
Також позивач зазначав, що спірне житло перебуває у комунальній власності і надавалось йому за рішенням від 04 лютого 1991 року правління колгоспу «Нива», який було ліквідовано і створено селянську спілку «Нива», та договору найму від 25 лютого 1992 року.
Посилаючись на викладене і те, що оспорюване рішення прийнято з порушенням Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», позивач просив визнати рішення сесії сільської ради нечинним та зобов'язати відповідача провести приватизацію.
Постановою Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є наймачем квартири, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1. Дана квартира була надана йому рішенням правління колгоспу «Нива»від 04 лютого 1991 року та відповідно укладено договір найму від 25 лютого 1992 року. Даний будинок згідно свідоцтва про право власності на домоволодіння являється власністю колгоспу «Нива». Вище вказане свідоцтво ніким не скасовано та не змінено, а по книзі обліку №1 основних засобів селянської спілки «Нива»цей будинок перебуває на балансі спілки. Крім того доказів, які б стверджували про передачу спірного будинку у комунальну власність територіальної громади села, в матеріалах справи не має.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у відповідності до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду -це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв тощо) державного житлового фонду на користь громадян України, державний житловий фонд -це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Тому суди попередніх інстанцій вважали, що у сільської ради не має достатньо правових підстав для задоволення заяви позивача про приватитзацію квартири.
Колегія суддів не погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій та зауважує, що, розглядаючи спір, суди не правильно визначили юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу термін «суб'єкт владних повноважень»-це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Водночас, ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, які їх порушують.
Таким чином, законодавчо визначено можливі способи задоволення приватного, а не публічного інтересу. Судове рішення у цивільних справах має містити висновок про обсяг і належність прав та обов'язків сторін у спорі про право цивільне, які мають не публічний, а приватний характер, а сторони мають на меті здійснення приватного інтересу.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що в даній справі спірні правовідносини виникли на підставі відмови Староміської сільської ради в приватизації позивачем квартири.
Таким чином, предмет спірних правовідносин носить характер приватноправовий, що виключає його розгляд в порядку адміністративної юрисдикції.
Отже, даний позов не є адміністративним, оскільки з огляду на п. 1 ч. 1 ст. 17, п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, вимоги позивача не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування.
За правилами ч.1 ст. 228 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону, і вони підлягають скасуванню із і закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 220, 2201, 221, 223, 228, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Постанову Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2008 року скасувати.
Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_6 до Староміської сільської ради, селянської спілки «Нива»про визнання рішення сесії сільської ради не чинним та зобов'язання до вчинення певних дій - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд справи даної категорії відноситься до юрисдикції цивільного суду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Суддя В.І. Бутенко