"22" червня 2011 р. м. Київ К-2325/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І., Штульмана І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання бездіяльності незаконною та спонукання вчинити певні дії, -
У липні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказувала, що відноситься до категорії «діти війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивач просив зобов'язати відповідача здійснити ці нарахування за липень-грудень 2007 року у сумі 735,30 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська щодо відмови ОСОБА_6 у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни.
Зобов'язано відповідача здійснити позивачу виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 липня 2007 року.
В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»щодо зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, а відтак судом апеляційної інстанції зроблено правильний висновок про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 09 липня 2007 року.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Наведені обставини були враховані судами першої та апеляційної інстанцій, які прийняли правильні рішення про задоволення позову.
Доводи касаційної скарги зроблених апеляційним судом висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято законні та обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.