"21" червня 2011 р. м. Київ К-32928/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Смоковича М.І.
Ситникова О.Ф.
Малиніна В.В..
Чумаченко Т.А.
Мироненка О.В. (суддя -доповідач)
провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх синів: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яка діє в своїх інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_10 до Державної податкової адміністрації України, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх синів: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яка діє в своїх інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_10 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року,
У липні 2008 року позивачі звернулися в суд із позовом до Державної податкової адміністрації України, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивують тим, що через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційних номерів. В лютому 2008 року вони звернулись із заявами до Державної податкової адміністрації України, Луцької об'єднаної державної податкової інспекції поставити в паспортах відмітки про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційних номерів, здійснювати податковий облік за раніше встановленими формами обліку без застосування індивідуальних ідентифікаційних номерів. Зазначені заяви залишені без розгляду з підстав недодержання ними процедури, встановленої Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо Ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов»язкових платежів, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України 19.10.2004 року № 602/1226. Такі дії вважають неправомірними та просять зобов»язати Луцьку ОДПІ поставити у паспорті громадянина України відмітку про право здійснювати будь-які платежі без застосування ідентифікаційного номера та зобов»язати Луцьку ОДПІ та ДПА України здійснювати податковий облік за раніше встановленими формами обліку без застосування індивідуального о ідентифікаційного номера та виключити будь-яку інформацію щодо неї з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов»язкових платежів.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 грудня 2008 року позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду 28 вересня 2008 року апеляційну скаргу задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, представник позивачів звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення, залишивши постанову суду першої інстанції в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів», для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
На сьогоднішній день чинним законодавством визначено право громадян на перелічені умови реєстрації фізичних осіб -платників податків та на відмітку про це у паспорті.
Реалізація вказаного права, можлива при дотриманні встановленої законодавством процедури.
Вказана процедура передбачена Наказом від 19.10.2004 року, прийнятим спільно Державною податковою адміністрацією України та Міністерством внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи -платника податків та інших обов'язкових платежів».
Пунктом 1.5. вказаного Порядку передбачено, що особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від ідентифікаційного номера, у разі наявності в неї ідентифікаційного номера повідомляє у формі заяви орган державної податкової служби за своїм місцем реєстрації (заява форми № ВЗ).
Згідно п. 2.2. Порядку, у залежності від свого статусу фізична особа пред'являє: свідоцтво про народження, паспорт громадянина України, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності), копію документа про присвоєння ідентифікаційного номера (1) (за наявності).
На підставі поданих документів орган державної податкової служби у термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви надає заявнику довідку, форму якої наведено в додатку 3 до Порядку, або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови. Термін дії довідки -30 календарних днів.
Після отримання довідки фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, до органу внутрішніх справ подає її (довідку) та паспорт громадянина України.
Пунктом 5.2 Порядку встановлено, що в разі відсутності невідповідностей посадова особа органу внутрішніх справ, при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта, вносить на 7-9 сторінку паспорта відмітку «Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера».
Судом встановлено, що на момент подання позивачами заяв вказаний порядок був чинним.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачами не виконано, наданого ст. 1 Закону України «Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів»права, необхідного для дотримання встановленого порядку.
З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу представника ОСОБА_5, ОСОБА_6, який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітніх синів: ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яка діє в своїх інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_10 залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді
Смокович М.І. Ситников О.Ф. Малинін В.В.. Чумаченко Т.А. Мироненко О.В.