"23" червня 2011 р. м. Київ К-25949/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: судді -доповідача Бим М.Є.
суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П., Конюшка К.В., Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року у справі №2а-28977/09/1270 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області про стягнення суми, -
28.12.2009 позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області про стягнення з відповідача витрат, понесених Управлінням на виплату пенсій по інвалідності особам, які отримали трудове каліцтво на виробництві на території колишніх республік СРСР в сумі 95614,30 грн. та у сумі 6769,14 грн., особам які отримували пенсію по інвалідності, а всього у сумі 102 383,44 грн.
При цьому позивач зазначив, що допомога на поховання сім'ям померлих, які отримували пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у сумі 6769,14 грн. виплачено у 2006 -2008 роках, а витрати на виплату пенсій громадянам держав -учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну у сумі 95614,30 грн. утворились за період 2001 -2008 роки.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на корить позивача 544грн. пенсії по інвалідності, виплаченої ОСОБА_1 В решті позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року постанова суду першої інстанції в частині стягнення 402,24грн., виплаченої адресної допомоги скасована та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті постанова суду першої інстанції залишена баз змін.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене вище судове рішення як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач та відповідач підписали акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.04.2001 по 01.01.2009. Однак, до окремих актів звірки Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі надано таблиці розбіжностей, у яких визначено невраховані суми витрат на виплату пенсій громадянам держав -учасників СНД, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, а також суми витрат на виплату допомоги на поховання у випадках, коли смерть потерпілого не пов'язана зі страховим випадком.
Так, згідно наданих розрахунків позивачем у період з 01.04.2001 по 01.01.2009 здійснював виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва громадянам, які отримали трудове каліцтво на території країн СНД, а саме на території Росії за радянських часів, що підтверджується актами про нещасний випадок на загальну суму 95614,30 грн.
Крім того, позивачем у листопаді 2006 року, квітні, травні, липні 2007 року та березні -червні 2008 року виплачена допомога на поховання, сім'ям померлих, які отримували пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку із втратою годувальника, або особі яка здійснила поховання.
Сторонами не оспорюються суми витрат, понесених Управлінням Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області. Спір між сторонами виник з приводу наявності обов'язку у відповідача відшкодовувати понесені позивачем витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності особам, які отримали трудове каліцтво на території країн СНД та витрат на виплату допомоги на поховання, особам які отримували пенсію по інвалідності.
Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.2001 року Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Міністерством юстиції України 16.05.2003 року зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, якою затверджено “Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання” (далі по тексту постанови - Порядок).
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
Згідно з пунктом 6 Порядку головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Пунктом 7 Порядку встановлено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вищевказаної Довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про правонаступництво України” від 12.09.1991 року, закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.
Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.
Статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Згідно статті 5 вказаної Угоди, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.
Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.
Таким чином, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав-учасниць Угоди
Статті 21, 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Фонд також зобов'язаний організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” та статей 1, 2 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Положення ч.2 п.5 ст.24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” встановлюють що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до п. 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:
сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Таким чином, витрати, понесені Пенсійним фондом України на основний розмір пенсії по інвалідності та на виплату і доставку пенсії по інвалідності підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на виплату і доставку пенсій по інвалідності за період з 2001 року по 2008 рік.
Статтею 99 КАС України встановлено річний строк звернення до адміністративного суду.
Відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, передбачених ст. 100 КАС України.
Позивач звернувся до суду в грудні 2009 року, а відтак, наслідки, передбачені ст. 100 КАС України до позовних вимог щодо відшкодування на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва громадянам, а саме ОСОБА_2 в сумі 498,10 грн. за грудень 2008 року та ОСОБА_1 у сумі 544,00 грн. за грудень 2008 року не застосовуються.
Що ж до решти позовних вимог за період з 2001 року по листопад 2008 року, то в їх задоволенні суди підставно відмовили у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Вирішуючи питання щодо відшкодування Управлінню Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області 498,10 грн., витрачених на виплату пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва громадянину ОСОБА_2 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про його необґрунтованість, оскільки понесені позивачем витрати нічим не підтверджуються, так як доказів на отримання таких позивачем не наведено.
Щодо витрат по справі ОСОБА_1 то слід зазначити гнаступне.
Так, загальна сума витрат складає 544 грн., з них 402,24грн. - виплачена адресна допомога.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. за № 265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян” запроваджена щомісячна державна адреса допомога, яка сплачується у разі, коли розмір пенсії не досягає певного відсотка прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Відповідно до ст. 21 вказаного Закону України позивач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.
Державна адресна допомога, яка встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року, не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині та підставно залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення 141,76грн. витрат на виплату пенсії.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Перевальському районі Луганської області -залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: