"21" червня 2011 р. м. Київ К-59095/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів - Смоковича М.І.
Ситникова О.Ф.
Малиніна В.В..
Чумаченко Т.А.
Мироненка О.В. (суддя -доповідач)
провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_5 до Міністерства юстиції України, третя особа -Головне управління юстиції у Харківській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою представника Міністерства юстиції України на постанову харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року,
У січні 2009 року позивачка звернулася в суд із позовом до Міністерства юстиції України, третя особа -Головне управління юстиції у Харківській області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що вона із серпня 2005 року працювала на посаді головного спеціаліста відділу нотаріату Головного управління юстиції у Харківській області. Начальником Головного управління юстиції у Харківській області13 жовтня 2008 року на адресу Міністерства юстиції України було надіслано для розгляду подання про видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю на ім»я ОСОБА_5, як працівнику структурного підрозділу, який відповідно до посадових інструкцій постійно та безпосередньо виконував обов'язки щодо контролю за діяльністю нотаріату, на час ініціювання питання про направлення подання, мала стаж роботи понад трьох років та мала право на отримання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. Також, на виконання п.5 Положення на адресу Міністерства юстиції України була направлена заява позивача про видачу свідоцтва про право на занята нотаріальною діяльністю, на якій підпис позивача був засвідчений начальником територіальної о управління юстиції. У зв'язку з тривалим розглядом подання начальника Головного управління юстиції у Харківській області від 13.10.2008 року та заяви позивача про видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від тієї ж дати, остання була змушена 27.11.2008 року повторно надіслати заяву аналогічного змісту, до якої була долучена копія подання. 02.12.2008 року Міністерством юстиції України подання та долучені до нього документи були повернути до Головного управління юстиції Харківської області без розгляду, про акт повернення документів позивач дізналась 31.12.2008 року, про що свідчить відповідний лист територіального управління юстиції. 19.01.2009 року до Головного управління юстиції у Харківській області надійшов лист Міністерства юстиції України, яким заява позивача від 27.11.2008 року та копія подання від 13.10.2008 року були також повернуті, однак з посиланням на відмову в задоволенні подання, в зв'язку із набранням 01.12.2008 року чинності внесених змін до Закону України «Про нотаріат»та втратою чинності п.3 Постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 року за №3426-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про нотаріат».
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 27 липня 2009 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Зі справи вбачається, що позивачка із серпня 2005 року працювала на посаді головного спеціаліста відділу нотаріату Головного управління юстиції у Харківській області. Начальником Головного управління юстиції у Харківській області13 жовтня 2008 року на адресу Міністерства юстиції України було надіслано для розгляду подання про видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю на ім»я ОСОБА_5, як працівнику структурного підрозділу, який відповідно до посадових інструкцій постійно та безпосередньо виконував обов'язки щодо контролю за діяльністю нотаріату, на час ініціювання питання про направлення подання, мала стаж роботи понад трьох років та мала право на отримання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. Також, на виконання п.5 Положення на адресу Міністерства юстиції України була направлена заява позивача про видачу свідоцтва про право на занята нотаріальною діяльністю, на якій підпис позивача був засвідчений начальником територіальної о управління юстиції. У зв'язку з тривалим розглядом подання начальника Головного управління юстиції у Харківській області від 13.10.2008 року та заяви позивача про видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю від тієї ж дати, остання була змушена 27.11.2008 року повторно надіслати заяву аналогічного змісту, до якої була долучена копія подання. 02.12.2008 року Міністерством юстиції України подання та долучені до нього документи були повернути до Головного управління юстиції Харківської області без розгляду, про акт повернення документів позивач дізналась 31.12.2008 року, про що свідчить відповідний лист територіального управління юстиції. 19.01.2009 року до Головного управління юстиції у Харківській області надійшов лист Міністерства юстиції України, яким заява позивача від 27.11.2008 року та копія подання від 13.10.2008 року були також повернуті, однак з посиланням на відмову в задоволенні подання, в зв'язку із набранням 01.12.2008 року чинності внесених змін до Закону України «Про нотаріат»та втратою чинності п.3 Постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 року за №3426-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до п.2 «Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю», посадовим особам Міністерства юстиції України, головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, робота яких безпосередньо пов'язана з керівництвом та контролем за діяльністю нотаріату» та п. 3 Постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 року № 3426-ХП «Про порядок введення в дію Закону України «Про нотаріат», які діяли на час виникнення спірних правовідносин, посадовим особам без стажування та складання кваліфікаційного іспиту може бути видане свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Пункт 3 вказаного Положення відносить до посадових осіб, які мають право на отримання свідоцтва без стажування та складання кваліфікаційного іспиту працівників структурних підрозділів нотаріату управлінь юстиції.
Частиною 2 пункту 4 Положення встановлено, що працівники структурних підрозділів нотаріату управлінь юстиції мають право отримати свідоцтво без стажування і складання кваліфікаційного іспиту за умови, якщо відповідно до своїх посадових інструкцій вони постійно та безпосередньо виконують обов'язки щодо контролю за діяльністю нотаріату (участь у перевірках роботи нотаріусів, розгляд скарг на дії нотаріусів, здійснення аналітично-методичної роботи тощо) та мають стаж роботи на такій посаді не менше трьох років.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно із ст. 40 Конституції України, громадяни мають право особистого звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів та реалізація такого права на практиці регулюється Законом України «Про звернення громадян».
Законом України «Про звернення громадян»передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу: бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Відповідно до ст.19 вказаного Закону, на орган державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб покладений обов'язок -об'єктивно, всебічно і вчасно розглянути звернення чи скаргу та письмово повідомити громадянина про результати його розгляду і суть прийнятого рішення.
Частиною 1 статті 20 зазначеного вище Закону встановлено, що звернення громадян розглядаються вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Задовольняючи позов, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент звернення до Міністерства юстиції України, тобто на 13.10.2008 року, позивач мав право на отримання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю без проходження стажування та складення кваліфікаційного іспиту, на підставі «Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю посадовим особам Міністерства юстиції України, головних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2007 року №87/5 та Постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 року за №3426-ХІІ «Про порядок введення в дію Закону України «Про нотаріат».
З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
Касаційну скаргу представника Міністерства юстиції України залишити без задоволення, постанову харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді
Смокович М.І. Ситников О.Ф. Малинін В.В.. Чумаченко Т.А. Мироненко О.В.