"27" квітня 2011 р. м. Київ К-6328/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І.,
Лиски Т.О.,
Мойсюка М.І.,
Ситникова О.Ф.,
Штульман І.В. (доповідач), -
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду (далі -УПФ) України в Артемівському районі міста Луганська про визнання незаконними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою УПФ України в Артемівському районі міста Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року, -
встановив:
У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернулася в суд із позовом до УПФ України в Артемівському районі міста Луганська про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії. Свої вимоги мотивувала тим, що вона відноситься до категорії «діти війни»і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Оскільки належна доплата до пенсії їй не виплачувалась, просила визнати бездіяльність УПФ України в Артемівському районі міста Луганська, що призвела до порушення її права на підвищення до пенсії передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2006р. незаконною та зобов'язати відповідача підвищити їй пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006р. Крім того, ОСОБА_6 просила зобов'язати УПФ України в Артемівському районі міста Луганська визначити заборгованість, яка утворилася внаслідок недоплати їй щомісячної надбавки, проіндексувати щомісячні суми боргу за весь час прострочення з урахуванням коефіцієнту інфляції та 3% річних від простроченої суми з 01.01.2006р. на день виплати; стягнути з відповідача на її користь проіндексовану суму боргу; зобов'язати УПФ України в Артемівському районі міста Луганська надалі виплачувати їй доплату до пенсії у відповідності зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
ОСОБА_6 04.08.2008р. звернулася до суду із заявою, в якій уточнила та доповнила позовні вимоги, просила: визнати її конституційне право на звернення в суд за захистом своїх прав згідно ст.ст.45, 46 Конституції України; визнати незаконними дії, бездіяльність та вчинення певних дій УПФ України в Артемівському районі міста Луганська, що призвели до порушення її права на отримання 30% підвищення до пенсії передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2006р. по теперішній час; зобов'язати відповідача зробити перерахунок недоплаченого підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком на час виплати у відповідності до таблиці підрахунку (у таблиці зазначено обрахунки за період з 01.01.2006р. по 31.06.2008р.); підвищити їй пенсію з 01.01.2006р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно закону, який відповідає Конституції України; зобов'язати УПФ України в Артемівському районі міста Луганська визначити заборгованість, яка утворилася внаслідок недоплати їй щомісячної надбавки, проіндексувати щомісячні суми боргу за весь час прострочення з урахуванням коефіцієнту інфляції та 3% річних від простроченої суми з 01.01.2006р. на день виплати; стягнути з відповідача завдану їй моральну шкоду у розмірі 213363,20грн. та судові витрати у розмірі 2000грн.; зобов'язати відповідача надалі виплачувати їй підвищення до пенсії у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Також позивач просила зобов'язати Управління Державного казначейства у Луганській області забезпечити виконання рішення суду в разі відсутності грошових коштів у відповідача та ініціювати звернення Луганського окружного адміністративного суду до Верховного Суду України про звернення до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про конституційність правових актів, які регулюють спірні правовідносини.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.09.2008р. позов задоволено частково. Визнано незаконними дії УПФ України в Артемівському районі міста Луганська щодо відмови у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_6 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_6 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, починаючи з 09.07.2007р. В інших частинах позову відмовлено за необґрунтованістю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 1,70грн.
Ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009р. апеляційну скаргу УПФ України в Артемівському районі міста Луганська, а також апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції від 12.09.2008р. -без змін.
У касаційній скарзі УПФ України в Артемівському районі міста Луганська посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.09.2008р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009р. й прийняти нове рішення.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судами встановлено, що позивач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18.11.2004р. і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.1 розділу IV «Прикінцеві положення»Закону України «Про соціальний захист дітей війни», цей Закон набрав чинності з 01.01.2006р.
Пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України №3367-IV від 19.01.2006р. до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»внесені зміни, відповідно до яких п.17 ст.77 виключено, а ст.110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006р., а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005р. та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006р. не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року.
Оскільки до 19.01.2006р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запроваджені не були, то у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з ухваленням Конституційним Судом України 09.07.2007р. рішення №6-рп/2007, яким визнано неконституційним положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню. А тому УПФ України в Артемівському районі міста Луганська повинне було нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007р. і до 31.12.2007р., оскільки Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»діяв до указаної дати.
Слід зазначити, що Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов'язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФ України в Артемівському районі міста Луганська.
Крім того, слід звернути увагу, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та положень ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд касаційної інстанції до уваги не бере, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.
Розмір прожиткового мінімуму на 2007 рік було затверджено ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Разом з тим, вирішуючи 12.09.2008р. спір та зобов'язуючи відповідача здійснити відповідну виплату підвищення до пенсії позивачу з 09.07.2007р., суд першої інстанції у резолютивній частині постанови не вказав, якими законами слід керуватися при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії, а також не визначив кінцеву дату здійснення такого перерахунку та виплати.
Тобто, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що оскільки дія Закону про бюджет починається 01 січня та закінчується 31 грудня відповідного року, то й перерахунок мав би здійснюватися у такий період, з урахуванням внесення змін до законодавства та прийнятих у цей період рішень Конституційного Суду України.
Питання щодо правомірності дій відповідача та правильності визначення ним розмірів передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» виплат безпосередньо залежить від бюджетного законодавства, яке діє протягом певного періоду.
Таким чином, позовні вимоги щодо 2007 року залишились не вирішеними, тому що позиція суду стосовно невстановлення обмеження виплати у 2007 році певним періодом є неправильною.
Крім того, судом першої інстанції не були вирішені позовні вимоги, які стосувались невідповідності дій відповідача вимогам закону на протязі 2008 року, хоча зі змісту поданої 04.08.2008р. заяви про уточнення та доповнення позову вбачається, що такі вимоги висувались.
Рішення суду першої інстанції не містить посилань на встановлені обставини спору щодо правомірності здійснених відповідачем виплат за 2008 рік у період з 01.01.2008р. по 04.08.2008р. (по день звернення до суду із заявою про уточнення та доповнення позову), їх правової оцінки та висновків з цього питання.
На зазначені порушення суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не виправив їх.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що рішення судів першої і апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст.227 КАС України підлягають скасуванню, а справа має бути направлена до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Під час розгляду справи суду першої інстанції слід звернути увагу на наведене і у відповідності із вимогами закону вирішити цей спір.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська -задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2008 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року -скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська про визнання незаконними дій, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, стягнення матеріальної та моральної шкоди -направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)