Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
м.Харків
22 червня 2011 р. №2а-2178/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мар'єнко Л.М.
при секретарі судового засідання - Макогон Н.О.
за участю сторін: представника позивача - Венгера В.Л.,
представника відповідача - Воловельської Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила-Скло" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сила-Скло", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 09.12.2010 року №0000511820/0, від 09.12.2010 року №0000501820/0, від 30.12.2010 року №0000501820/1, від 30.12.2010 року №0000511820/1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Сила-Скло" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Мехтранскомплекс" за період з 28.12.2007 р. по 30.09.2009 р., якою встановлено порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". За результатами перевірки складено акт від 18.11.2010 року №7805/182/34471087, на підставі висновків якого винесені податкові повідомлення-рішення від 09.12.2010 року №0000511820/0, №0000501820/0. В ході адміністративного оскарження були винесені податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010 року №0000501820/1, №0000511820/1. Позивач зазначив, що він не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважає неправомірним донарахування ПДВ на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивач мав законні підстави на включення суми ПДВ за квітень 2008 року у розмірі 40000,00 грн. до складу податкового кредиту, а також на відображення даних у деклараціях з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року в частині валових витрат на суму 200000,00 грн. Позивач зазначив, що бухгалтерський та податковий облік підприємства здійснювався без порушень цивільного, господарського законодавства України, вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Укладена позивачем угода, що визнана відповідачем нікчемною, а саме з ТОВ "Мехтранскомплекс" є дійсною, спрямованою на реальне встановлення між сторонами цивільних прав та обов'язків, за якою відбулося фактичне отримання поставленого товару, його подальше використання у власній господарській діяльності, проведені розрахунки. Отримані за цією угодою первинні документи оформлені відповідно до вимог законодавства, є підставою для відображення здійснених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.
Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача Воловельської Т.В. до суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач зазначив наступне. ТОВ "Сила-Скло" у зв"язку з проведенням операцій з ТОВ "Мехтранскомплекс" відобразило дані у деклараціях з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року в частині валових витрат на суму 200000,00 грн., які є недійсними, в результаті чого донараховано податок на прибуток за вказаний період у сумі 50000,00 грн. Також, ТОВ "Сила-Скло", у зв'язку з проведенням операцій з ТОВ "Мехтранскомплекс", у декларації з ПДВ за квітень 2008 року до складу податкового кредиту включило суму у розмірі 40000,00 грн., що не є дійсним, та призвело до нарахування вказаної суми ПДВ. Згідно акту перевірки ТОВ "Мехтранскомплекс", в провадженні слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Харківській області знаходиться кримінальна справа №18070231 від 18.12.2007 року, яка порушена прокуратурою Харківської області по ознакам злочину, яке передбачено ч.2 ст.205 КК України. В рамках досудового слідства встановлено підприємство ТОВ "Мехтранскомплекс", директором якого згідно установчих документів є ОСОБА_3. Згідно пояснень та протоколу допиту свідка від 10.02.2009 року ОСОБА_3 зазначив, що з моменту реєстрації підприємства ТОВ "Мехтранскомплекс" та по теперішній час він ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності не має, про штатну чисельність та хто фактично здійснював фінансово-господарську діяльність, де зберігались реєстраційні документи і печатка йому не відомо, ніяких первинних документів не складав та не підписував, довіреностей на право представництва не видавав, ведення податкового та бухгалтерського обліку не здійснював. Фахівцями ДПІ здійснено вихід за місцем реєстрації ТОВ "Мехтранскомплекс", але за вказаною адресою у реєстраційних документах посадові особи та підприємство не знаходяться, про що складено акт від 17.03.2009 року №173/182/35586494 та направлено запит на встановлення до ВПМ від 31.03.2009 року № 55. В ході проведення оперативно-слідчих дій здійснено судово-почеркознавчу експертизу спеціалістами НДЕКЦ при ГУМВСУ у Харківській області установчих документів ТОВ "Мехтранскомплекс", висновками яких встановлено, що на всіх наданих до експертизи документах підпис виконано не директором ТОВ "Мехтранскомплекс" ОСОБА_3, а іншою особою. Таким чином, отримані ТОВ "Сила-Скло" від ТОВ "Мехтранскомплекс" первинні документи оформлені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037, тому не відповідають умовам дійсності угод і відповідно до ст.ст. 215, 216, 203 ЦК України є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків, отже не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників декларацій з податку на прибуток та ПДВ.
Представник позивача Венгер В.Л. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, посилаючись на наведені у позові обставини.
Представник відповідача - Воловельська Т.В. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сила-Скло" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 25.09.2006 року №14801020000029278 (а.с.35), перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №29894288 (а.с.36). Види діяльності за КВЕД: виробництво листового скла, формування та оброблення листового скла, виробництво та оброблення інших скляних виробів, оптова торгівля будівельними матеріалами, дрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом та інше (а.с.15).
Фахівцем Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Сила-Скло" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Мехтранскомплекс" (35586494) за період з 28.12.2007 року по 30.09.2009 рік.
За результатами перевірки складено акт від 18.11.2010 року №7805/182/34471087 (а.с.14-21), висновками якого встановлено порушення, зокрема:
- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - до податкового кредиту за квітень 2008 року зайво включена сума 40000,00 грн. в результаті чого донараховано ПДВ на вказану суму;
- п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого донараховано податок на прибуток за 1 півріччя 2008 року в розмірі 50000,00 грн.
На підставі акту перевірки начальником ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова винесені податкові повідомленні-рішення №0000501820/0 від 09.12.2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 75000,00 грн. (50000,00 грн. - основний платіж, 25000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с.10); №0000511820/0 від 09.12.2010 року про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в розмірі 60000,00 грн. (40000,00 грн. - основний платіж, 20000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с.11).
В ході адміністративного оскарження (а.с.22-28) начальником ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова винесені податкові повідомленні-рішення від 30.12.2010 року №0000501820/1, №0000511820/1 (а.с.12-13).
Позивач не погодився з вказаними рішеннями і оскаржив їх до суду.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Сила-Скло" згідно з договором поставки від 21.03.2008 року №213-003, та специфікації до нього (а.с.29-30), на підставі видаткової накладної №214-003 від 21.04.2008 року (а.с.32), податкової накладної №214-003 від 21.04.2008 року на суму 240000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 40000,00 грн.) (а.с.37), виписаних ТОВ "Мехтранскомплекс" віднесло до складу валових витрат у 1-му півріччі 2008 року суму у розмірі 200000,00 грн. та до податкового кредиту у квітні 2008 року податку на додану вартість суму у розмірі 40000,00 грн.
Згідно акту перевірки №6419/182/35586494 від 29.12.2009 року (а.с.140-145) ТОВ "Мехтранскомплекс" за період з 28.12.2007 року по 30.09.2009 рік, встановлено, що контрагент позивача - ТОВ "Мехтранскомплекс" зареєстрований 28.12.2007 року за №14801020000039108 виконавчим комітетом Харківської міської ради за місцезнаходженням - 61050, м.Харків, наб.Червоношкільна, 2.
ТОВ "Мехтранскомплекс" взято на податковий облік до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова 29.12.2007 року №11086, товариство є платником ПДВ (свідоцтво №10009133 від 23.01.208 р.)
В провадженні слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Харківській області знаходиться кримінальна справа №18070231 від 18.12.2007 року, яка порушена прокуратурою Харківської області по ознакам злочину, яке передбачено ч.2 ст.205 КК України. В рамках досудового слідства встановлено підприємство ТОВ "Мехтранскомплекс", директором якого згідно установчих документів є ОСОБА_3. Згідно пояснень та протоколу допиту свідка від 10.02.2009 року (а.с.109-115) ОСОБА_3 зазначив, що з моменту реєстрації підприємства ТОВ "Мехтранскомплекс" та по теперішній час він ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності не має, про штатну чисельність та хто фактично здійснював фінансово-господарську діяльність, де зберігались реєстраційні документи і печатка йому не відомо, ніяких первинних документів не складав та не підписував, довіреностей на право представництва не видавав, ведення податкового та бухгалтерського обліку не здійснював. Фахівцями ДПІ здійснено вихід за місцем реєстрації ТОВ "Мехтранскомплекс", але за вказаною адресою у реєстраційних документах посадові особи та саме підприємство не знаходиться, про що складено акт від 17.03.2009 року №173/182/35586494 та направлено запит на встановлення до ВПМ від 31.03.2009 року №55.
В ході проведення оперативно-слідчих дій здійснено судово-почеркознавчу експертизу спеціалістами НДЕКЦ при ГУМВСУ у Харківській області установчих документів ТОВ "Мехтранскомплекс", висновками яких встановлено, що на всіх наданих до експертизи документах підпис виконано не директором ТОВ "Мехтранскомплекс" ОСОБА_3, а іншою особою (а.с.105-108).
Як зазначено в акті перевірки - згідно поданих до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова податкових декларацій від ТОВ "Мехтранскомплекс" з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року по 9 місяців 2009 року - основні засоби відсутні. Згідно звіту 1-ДФ за 1 квартал 2008 року чисельність працюючих становить 1 особа (директор підприємства ОСОБА_3), сума нарахованого доходу складає 600,00 грн., за 2 квартал 2008 року чисельність працюючих становить 1 особа (директор підприємства ОСОБА_3, сума нарахованого доходу складає 1800,00 грн.
Вказаною перевіркою встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Мехтранскомплекс" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині не додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Мехтранскомплекс" з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями та у додатку №3 до акту перевірки; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3,4,7 Закону України "Про податок на додану вартість"; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3,4,5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
З акту перевірки ТОВ "Сила-Скло" від 18.11.2010 року №7805/182/34471087 (а.с.14-21) вбачається, що висновки ДПІ щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на висновках щодо нікчемності правочину, укладеного ТОВ "Сила-Скло" з ТОВ "Мехтранскомплекс", а саме договору поставки від 21.03.2008 року №213-003, та специфікації до нього (а.с.29-30).
Як вбачається з копії специфікації № 1 до договору, податкової накладної, рахунку-фактури та видаткової накладної ТОВ «Мехтранскомплекс», що надані позивачем, предметом договору поставки є постачання будівельних матеріалів, зокрема, блоків бетонних для стін підвалів -4 штуки, цегли -4010 шт., металоконструкцій індивідуальних -1,6 тон, піску природного -32 куб.м, тощо. Поставка зазначених будівельних матеріалів, виходячи з їх фізичних властивостей -ваги та об'єму, безумовно передбачає їх транспортування відповідними транспортними засобами.
Як вбачається з пояснень представника позивача та наданих до матеріалів справи копії договору підряду № 4/1 від 17.03.2008 року, укладеного між замовником ТОВ "Сила-Скло" та підрядником ТОВ "Буденергософт" (а.с. 42-45) та акту № 1 прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2008 року від 25.06.2008 року (а.с. 39-41), придбані у ТОВ "Мехтранскомплекс" будівельні матеріали були використані при електропостачанні заводу по виготовленню скла у пгт. Шевченкове Харківської області.
При цьому суд зазначає, що позивачем не надано суду жодних підтверджень щодо фактичного здійснення перевезення ТМЦ, вказаних у податковій накладній №215-0003 від 21.04.2008 року (а.с.37), тобто не надано товаро-транспортних накладних, шляхових листів, тощо. Також не надано суду позивачем договорів про надання послуг перевезення та зберігання ТМЦ, доказів зберігання придбаних будівельних матеріалів (складських квитанцій, тощо).
Відповідно до умов договору поставки № 213-003 від 21.03.2011 року, укладеного між позивачем ТОВ "Сила-Скло" з контрагентом ТОВ «Мехтранскомплекс», п. 2.3 передбачено, що ціни на конкретну партію продукції визначаються в залежності від виду продукції та умов поставок, які визначаються в накладних. Згідно п. 2.4 договору, ціна включає транспортні витрати з доставки продукції до пункту поставки, вказаного покупцем, про що зазначається у накладних до даного договору. Проте, як вбачається з податкової та видаткової накладних, доданих позивачем до матеріалів справи, транспортні витрати у накладних не зазначені, умови поставки та пункт поставки не визначено.
Крім того, податкова накладна від 21.04.2008 року, виписана ТОВ "Мехтранскомплекс", містить посилання на рахунок-фактуру (а.с. 37) з реквізитами: "№ 014-0002 від 01.04.2008 року", які не відповідають наявному у матеріалах справи рахунку-фактурі (а.с. 31) з реквізитами "№ 213-0003 від 21.03.2008 року". При цьому рахунку-фактури № 014-0002 від 01.04.2008 року позивачем до матеріалів справи не надано.
Крім того, суд зазначає, що всі надані суду копії первинних документів щодо здійснення правочину між позивачем та ТОВ "Мехтранскомплекс" підписані від імені директора ОСОБА_3
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.03.2011 року статус відомостей про юридичну особу ТОВ «Мехтранскомплекс»-не підтверджено. (а.с. 70-71).
Згідно п.2.2 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" зареєстрованого Міністерством фінансів України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції, якщо це можливо, безпосередньо після її проведення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.
Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.
Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачею особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників
Таким чином, первинні документи отримані ТОВ "Сила-Скло" від ТОВ "Мехтранскомплекс" оформлені з порушенням п.п.1.2, 2.1-2.4, 2.7, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, п.п. 6, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), тому не відповідають умовам дійсності угод і відповідно до ст.ст. 215, 216, 203 ЦК України є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків, отже не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників декларацій з податку на прибуток та ПДВ.
Відповідно до ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 5.11 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою є наявність зв'язку послуги з господарською діяльністю підприємства. Придбання такої послуги повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Суд зазначає, що виходячи зі змісту вказаної норми, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.
Факт реальності здійснення поставок ТМЦ позивачу не може бути підтверджений без з'ясування з цією метою, зокрема, обставин щодо постачальника вказаного товару, умов його транспортування тощо. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.
Згідно п.п.7.2.6. п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р., № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до приписів ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьої, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, направлений на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і, відповідно, є нікчемним.
Несплачені суми ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ, є дохідною частиною держбюджету та власністю держави.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.
Як встановлено положеннями ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Застосування цієї норми передбачає врахування того, що правочин, на виконання якого вчинено господарське зобов'язання, яке за своєю метою суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, спрямоване на ухилення від сплати податків або на незаконне отримання з державного бюджету коштів на відшкодування надмірно сплачених податків, є відповідно до ч.1 ст. 228 ЦК України правочином, що порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, що передбачено ч. 2 цієї статті.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо реальності та дійсності угоди укладеної між позивачем та ТОВ "Мехтранскомплекс", оскільки відповідачем в ході судового розгляду доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість висновку про його недійсність, який міститься в акті перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 18.11.2010 року №7805/182/34471087.
Враховуючи викладене та на підставі аналізу наявних в матеріалах справи доказів, суд також дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість висновку відповідача щодо порушення позивачем п. 5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки угода між ТОВ "Сила-Скло" та ТОВ "Мехтранскомплекс" не є дійсною.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод, інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідачем правомірно та в межах повноважень органу державної податкової служби виявлені здійснені позивачем порушення вимог податкового законодавства, через що відповідачем обґрунтовано нараховане позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 75000,00 грн. (50000,00 грн. - основний платіж, 25000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та податкове зобов'язання по ПДВ в розмірі 60000,00 грн. (40000,00 грн. - основний платіж, 20000,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції)
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач при винесенні податкових повідомлень-рішень від 09.12.2010 року №0000511820/0, №0000501820/0 та від 30.12.2010 року №0000501820/1, №0000511820/1 діяв в межах своєї компетенції, обґрунтовано та законно, зазначені рішення прийняті з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, є правомірним та не підлягають скасуванню, через що у задоволенні позову належить відмовити у повному обсязі.
Згідно ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати з відповідача не присуджуються.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила-Скло" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень від 09.12.2010 року №0000511820/0, №0000501820/0 та від 30.12.2010 року №0000501820/1, №0000511820/1 нечинними -відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова виготовлена у повному обсязі 29.06.2011 року.
Суддя Л.М. Мар'єнко