Справа № 2а/1570/3277/2011
23 червня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іванова Е.А.
секретар Чиженко А.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування рішень
Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Суворовському районі м. Одеси, в якому просить скасувати рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси від 31.12.2010 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій у сумі 17450 грн. та податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року № НОМЕР_2 про сплату податку з доходів фізичних осіб у сумі 470,65 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ДПІ у Суворовському районі на підставі акту, складеного за результатами перевірки, винесені рішення про застосування штрафних санкцій за не здійснення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на доходи з фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю. Проте вказані рішення про застосування штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення вважає неправомірними, оскільки при здійсненні своєї підприємницької діяльності у першому кварталі 2008 року він не здійснював розрахункових операцій у готівковій формі, а кошти, отримані в лютому 2008 року в якості виручки від здійснення підприємницької діяльності були зараховані на його банківський рахунок про що є банківські виписки. Тому у ДПІ у Суворовському районі не було підстав застосовувати до нього штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Що стосується нарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб, то позивач вважає, що в повному обсязі сплатив вказаний податок, а донарахування відбулося в результаті помилкового заповнення позивачем декларації. На підставі викладеного позивач звернувся до суду та просить задовольнити його позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та надали заперечення у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що позивач у лютому 2008 року занизив суму виручки та чистого доходу в результаті чого відбулося заниження податку з доходів фізичних осіб, та крім того, згідно декларації, заповненої ним власноручно у січні та березні позивач отримував доходи та не проводив розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, а тому до нього були застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»На підставі викладеного представники відповідача вважають, що рішення про застосування штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення прийняті правомірно, а тому просять відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси є органом владних повноважень, а тому відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України дана справа повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 є фізичною особою - підприємцем та знаходиться на обліку у ДПІ в Суворовському районі м. Одеси.
Судом встановлено, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси була проведена документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.
За результатами вказаної перевірки був складений акт від 28.12.2010 року № 7679/17-1/НОМЕР_3, відповідно до якого встановлено порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не проведення через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів суми торгової виручки (готівкові кошти) у сумі 3490 грн., а також ст.. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого підлягає донарахуванню податок з доходів фізичних осіб у сумі 470,65 грн. (а.с.8-13).
На підставі вказаного акту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси були винесені рішення про застосування штрафних санкцій від 31.12.2010 року № НОМЕР_1, яким до позивача застосовані штрафні санкції на суму 17450 грн. (а.с.16) та податкове повідомлення -рішення від 31.12.2010 року № НОМЕР_2, згідно якого позивачу донарахований податок з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності в сумі 470,65 грн. (а.с.15).
Судом встановлено, що позивач не погодившись з рішеннями ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, оскаржував їх до ДПА в Одеській області та ДПА України, про що свідчать відповідні скарги позивача (а.с.66-73).
За результатами розгляду первинної скарги, ДПА в Одеській області було прийнято рішення від 07.02.2011 року № 3879/с/25-0008, яким первинну скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій -без змін (а.с.17-19).
Не погодившись з рішенням ДПА в Одеській області позивач повторно подав скаргу до ДПА України, яка також рішенням про результати розгляду повторної скарги від 18.04.2011 року № 3968/с/25-0315 залишена без задоволення, а податкове повідомлення -рішення та рішення про застосування штрафної санкції -без змін (а.с.20-21).
Що стосується податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 року № НОМЕР_2 про сплату податку з доходу фізичних осіб, то слід зазначити таке.
Як вбачається з акту перевірки, позивач у першому кварталі 2008 року знаходився на загальній системі оподаткування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»(а.с.11).
Судом встановлено, що між позивачем - ФОП ОСОБА_4 та Одеським райрибкоопом в особі голови правління ОСОБА_5 був укладений договір на поставку електромонтажного обладнання від 05.02.2008 року, відповідно до якого постачальник (ФОП ОСОБА_4) передає, а замовник (Одеський райрибкооп) приймає та оплачує електромонтажне обладнання, згідно протоколу узгодження договірної ціни, що є невід'ємною складовою договору (а.с.22).
На виконання вказаного договору Споживчому товариству «Одеський райрибкооп»було передано відповідне обладнання за ціною 7330,27 грн., відповідно до накладної від 26.02.2008 року № 0208/1 (а.с.24).
Судом встановлено, що відповідно до банківської виписки на банківський рахунок позивача ОСОБА_6 товариством «Одеський райрибкооп»було перераховано 7330,27 грн. в якості оплати за поставлене відповідно до договору обладнання (а.с.25).
Відповідно до п.п. 9.12.1. п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює питання оподаткування фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».
Відповідно до ст.. 13 Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та інших доходів визначені у додатку № 6 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої Наказом Державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12, відповідно до якого для здійснення торговельної діяльності норма витрат складає 25 % від суми валового доходу.
Відповідно до п. 14.3 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої Наказом Державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12 оподаткування доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності податковими органами здійснюється на підставі, зокрема, податкових декларацій за звітний податковий період, які надаються наростаючим підсумком з початку року (за квартал, півріччя, три квартали, рік).
Відповідно до п. 14.5 вказаної Інструкції фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу податкові декларації наростаючим підсумком з початку року (за квартал; півріччя, три квартали, рік), у строки, визначені законом (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, тобто не пізніше: 10 травня - за I квартал, 9 серпня - за перше півріччя, 9 листопада - за 9 місяців, 9 лютого наступного року - за звітний рік). У декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний податковий період, за який здійснюється оподаткування.
Судом встановлено, що позивач вчасно надав до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податкову декларацію, а саме від 24.04.2008 року, за перший квартал 2008 року.
Представник позивача визнав, що позивач не вів книгу доходів та витрат, що відображено в акті, проте в декларації за 1 квартал 2008 року в таблиці розділу 1.3 самостійно зазначив, що отримав в січні 2008 року дохід у розмірі 1750 грн., у лютому 2008 року -2360 грн., у березні 2008 року -1740 грн. та суду не надано жодного доказу, що спростовує вказані відомості. Крім того, з таблиці розділу 1.3 декларації вбачається, що позивач у колонці «сума чистого доходу»зазначив, що отримав чистого доходу у січні 2008 року у сумі 1750 грн., у лютому 2008 року -2360 грн., у березні 2008 року -1740 грн. та у колонці «сума податку, сплаченого, авансованого та утриманого підприємствами»позивачем зазначено, що у січні 2008 року сплачено податку 262,50 грн., у лютому 2008 року -354 грн. та у березні 2008 року -261 грн. (а.с.28 зворот).
Як вбачається з декларації позивач за лютий 2008 року вказав суму валового доходу у розмірі 2360 грн., проте з матеріалів справи вбачається, що у лютому 2008 року позивач отримав 7330,27 грн. доходу. Отже позивачем занижена сума отриманого валового доходу у лютому 2008 року на 4970,27 грн., про що також зазначається в акті перевірки. Відповідно до норм витрат, що враховуються у разі неможливості документального підтвердження витрат, сума витрат з цієї суми складає 1242,57 грн. (4970,27 х 25 %), а тому сума чистого доходу, тобто оподатковуваного доходу складає 3727,77 грн. (4970,27 -1242,57). А відтак, з указаної суми чистого доходу, податок з доходів фізичних осіб складає 559,16 грн. (3727,77 х 15). Крім того, з декларації про доходи за перший квартал 2008 року вбачається, що позивач отримав чистого доходу у січні 2008 року у розмірі 1750 грн. та у березні 2008 року у сумі 1740 грн., що разом складає 3490 грн., тому податок з доходів фізичних осіб з цієї суми складає 523,5 грн. (3490 х 15%). Отже, на підставі поданої декларації, позивач повинен був сплатити 1082,66 грн. податку з доходів фізичних осіб (559,16 + 523,5), проте, як вбачається з декларації позивач сплатив 877,50 грн. податку з доходів фізичних осіб. Таким чином, позивачу належить сплатити ще 205,16 грн. податку з доходів фізичних осіб, а не 470,65 грн., як вказано в податковому повідомленні-рішенні.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині суми 265,65 грн. (470,65-205,16).
Що стосується рішення про застосування штрафних санкцій на суму 17450 грн. від 31.12.2010 року № НОМЕР_1, то слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Випадки, коли реєстратори розрахункових операцій не застосовуються визначає ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до ч. 2 якої реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, серед іншого, при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти).
Судом встановлено, що в лютому 2008 році позивачу на його банківський рахунок перераховано грошові кошти у сумі 7330,27 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с.25), а тому відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі. Громадського харчування та послуг», при здійсненні вказаної операції не потрібно застосовувати реєстратори розрахункових операцій.
Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивач, згідно декларації отримував доходи у січні 2008 році у сумі 1750 грн. та у березні 2008 року в сумі 1750 грн., проте при перевірці виписок банка встановлено, що у січні та березні 2008 року по розрахунковому рахунку підприємця рух коштів не відбувався.
Відповідно до ст.. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування у відповідності до своїх повноважень та в порядку встановленого законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, як зокрема, адміністративно-господсрький штраф.
З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями, а тому повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.. 250 ГК України.
Відповідно до ст.. 250 ГК України, в редакції, що діяла на час винесення рішення про застосування штрафних санкцій, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання на протязі шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності крім випадків, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з декларації про доходи за перший квартал 2008 року позивач зазначив суми доходу за січень та березень 2008 року, отже порушення у вигляді незастосування РРО здійснено у січні та березні 2008 року, а рішення про застосування штрафних санкцій прийнято 31.12.2010 року, тобто більше ніж через рік після здійснення правопорушення у сфері господарювання, а тому вказане рішення є таки, що не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ст.. 12 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись 2, 71, 158 - 163, КАС України, суд -
Позов фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси задовольнити частково.
Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси від 31.12.2010р. №0000372171 повністю та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси від 31.12.2010р. №0000373171 в частині суми 265,65грн.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254 КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Посвний текст постанови виготовлений 29.06.2011 року.
Суддя: Е.А.Іванов.
29 червня 2011 року