Категорія №11.5
Іменем України
14 червня 2011 року Справа № 2а-3557/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Горпенюк О.А.,
при секретарі: Колесніковій Я.А.,
за участю сторін:
представник позивача: не з'явився
представник відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області про визнання дій незаконними та скасування постанови від 30.12.2010 року ВП № 16798402, -
27 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області про визнання дій незаконними та скасування постанови від 30.12.2010 року ВП № 16798402.
У позові позивач зазначив, що постановою від 30.12.2010 року за підписом Топольскової І.С., державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області, закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-18642/09 від 13.11.2009 року, виданого Луганським окружним адміністративним судом, про зобов'язання УПСЗН Слов'яносербської РДА Луганської області зробити на користь ОСОБА_1 перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2003 рік в сумі 988 грн., за 2004 рік в сумі 1283,30 грн., за 2005 рік в сумі 1540 грн., за 2007 рік в сумі 1880 грн., за 2008 рік в сумі 2505 грн.
Постанову ППВР ВДВС ГУЮ у Луганській області від 30.12.2010 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-18642/09 від 13.11.2009 року отримано 21 квітня 2011 року, про що свідчить супровідний лист. При цьому звертає увагу, що у супровідному листі вказано, що постанова про закінчення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчих листів видається повторно, хоча раніше цю постанову він не отримував.
Позивач вважає, що вказана постанова винесена всупереч чинного законодавства та просить суд її скасувати, мотивуючи тим, що повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною 3 ст.76 Закону Країни «Про виконавче провадження».
У судове засідання позивач не з'явився, був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в які просив розгляд справи проводити без його участі та позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав через канцелярію суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких зазначив.
На виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області надійшов виконавчий лист, виданий Слов'яносербським районним судом, про зобов'язання УПСЗН Слов'яносербської РДА Луганської області зробити на користь ОСОБА_1 перерахувати та виплату суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2003 рік в сумі 988 грн., за 2004 рік в сумі 1283,30 грн., за 2005 рік в сумі 1540 грн., за 2007 рік в сумі 1880 грн., за 2008 рік в сумі 2505 грн. У зв'язку з чим Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови направлено боржнику для виконання, стягувану та суду для відома.
Боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду з дня одержання вищезазначеної постанови та повідомлено про наслідки невиконання рішення суду.
Державним виконавцем зроблено запит щодо стану виконання рішення суду та відповіді не надходило.
16 листопада 2010 року державним виконавцем направлено подання до Прокуратури Луганської області про притягнення посадових осіб Управління праці та соціального захисту громадян Слов'яносербської РДА до кримінальної відповідальності за невиконання судового рішення.
29 грудня 2010 року на адресу підрозділу надійшла відповідь з прокуратури Луганської області щодо розгляду вищезазначеного подання, в якій повідомлялось, що за фактом умисного невиконання рішення суду посадовими особами Управління праці та соціального захисту населення Слов'яносербської РДА відмовлено в порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю складу злочину.
30 грудня 2010 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копії якої надіслані сторонам, а виконавчий лист разом з постановою направлено до суду, який видав виконавчий лист. У зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні адміністративного суду за необґрунтованістю.
Суд, проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ст. 9 КАС України - суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області за виконавчим листом № 2а-18642/09 від 13.11.2009 року, виданого Луганським окружним адміністративним судом, про зобов'язання УПСЗН Слов'яносербської РДА Луганської області зробити на користь ОСОБА_1 перерахувати та виплату суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2003 рік в сумі 988 грн., за 2004 рік в сумі 1283,30 грн., за 2005 рік в сумі 1540 грн., за 2007 рік в сумі 1880 грн., за 2008 рік в сумі 2505 грн., було відкрите виконавче провадження.
Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України “Про виконавче провадження” та за своєю природою є адміністративно-правовими.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року № 606-ХІV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України “Про виконавче провадження”, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України “Про виконавче провадження”).
Згідно із ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження” визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні -державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних,господарських,адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" .
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Згідно ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Відповідно ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;
2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;
3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника,визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;
4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;
6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;
7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;
8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;
11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.
Суд прийшов до висновку, що відповідач необґрунтовано закрив виконавче провадженя, так як ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік підстав для закриття провадження.
Також суд вважає, що відповідачем виконані не всі заходи, щодо примусового стягнення суми боргу з УПСЗН Слов'яносербської РДА Луганської області.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач не скористався своїм правом на доказування та не довів правомірність винесення постанови про закінчення виконавч ого провадження від 30 грудня 2010 року ВП №16798402, у зв'язку з чим суд на підставі частини 6 зазначеної статті вирішує справу на підставі наявних доказів.
Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - постанови про зупинення виконавчого провадження. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів).
З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 14 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись, ст.ст. 2, 17, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області про визнання дій незаконними та скасування постанови від 30.12.2010 року ВП № 16798402 задовольнити частково.
Скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області ВП № 16798402 про закінчення виконавчого провадження.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 20 червня 2011 року.
СуддяО.А. Горпенюк