Категорія №8
Іменем України
08 червня 2011 року Справа № 2а-3965/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Горпенюк О.А.,
при секретарі: Колесніковій Я.А.,
за участю представників
позивача: не з'явився
відповідача: Лиманюк М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Начальника державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про скасування Рішення № 2/17-071 та зобов'язання вчинити певні дії, -
13 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Начальника державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про скасування Рішення № 2/17-071 та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
ДПІ в м. Сєвєродонецьку 02.02.2011 було прийнято згідно п. «в» 184.1 ст.184 Податкового кодексу України Рішення № 2/17-071 про виключення з реєстру платників ПДВ фізичної особи ОСОБА_2, зареєстрованого за Свідоцтвом НОМЕР_2 від 25.02.2003 на бланку ф. № 5-Р серії НВ № 638785.
Рішення № 2/17-071 про виключення з реєстру платників ПДВ фізичної особи ОСОБА_2 та анулювання свідоцтва платника ПДВ від 02.02.2011 було направлені відповідачем 07.02.2011 та отримано позивачем 16.02.2011.
Позивач вважає Рішення незаконним з наступних підстав.
Податковий Кодекс України починає діяти виключно з 01.01.2012, відповідно до трьох норм законодавчих актів: абз. 9 ст. 1 Встановлення і скасування податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів ЗУ «Про систему оподаткування», пункту 4.1.9 ст. 4 ПК України та п. 3 ст. 27 Бюджетного Кодексу України і таким чином на 02.02.2011 у посадових осіб ДПІ в м. Сєвєродонецьку не було повноважень встановлених п.п. «в» п. 184.1 ст. 184 ПК України для виключення позивача з платників ПДВ та винесення Рушення № 2/17-071 про анулювання реєстрації платника ПДВ фізичної особи - підприємця, ОСОБА_2, зареєстрованого за Свідоцтвом платника ПДВ № 700557545 від 25.02.2003 на бланку ф. № 5-Р серії НВ № 638785.
Тому позивач вважає, що у нього з 01.01.2011 не було обов'язку за п.п. «в» п. 184.1 ст. 184 ПК України здати Свідоцтво платника податку ПДВ НОМЕР_2 від 25.02.2003 на бланку ф. № 5-Р серії НВ № 638785 і тому позивач прийняв рішення і після 01.01.2011 бути платником ПДВ.
Але не зважаючи на це 02.02.2011 в.о. начальника ДПІ в м. Сєвєродонецьку Воронкіна В.А. було прийнято Рішення про виключення позивача з реєстру платників ПДВ та про анулювання Свідоцтва платника ПДВ.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях, просив відмовити у задоволені позову.
В заперечені на адміністративний позов відповідач зазначив наступне.
СПД ОСОБА_2 (ід. код НОМЕР_1) з 2000 року працює на спрщеній системі оподаткування, обліку та звітності, зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку ПДВ НОМЕР_2, дата реєстрації платника ПДВ 08.06.2000.09.12.2010 СПД ОСОБА_2 до ДПІ в м. Сєвєродонецьку була надана заява про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2011 рік (вх. 811).
12.01.2011 ДПІ в м. Сєвєродонецьку був направлений лист № 489/17-223, де зазначалось, ОСОБА_2 необхідно терміново вжити заходи щодо виконання вимог податкового законодавства, а саме надати заяву про анулювання свідоцтва реєстрації платника ПДВ та повернути до ДПІ в м. Сєвєродонецьку Свідоцтва платника ПДВ.
У відповіді позивач зазначив, що ПК починає діяти з 01.01.2012, у зв'язку з чим у 2011 році він, працюючи на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, залишається платником ПДВ.
18.01.2011 на підставі заяви позивача про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2011 році, СПД ОСОБА_2 отримано свідоцтво про сплату єдиного податку на 2011 рік № 319169 серія І.
Рішення № 2/17-071, дата підписання якого 28.01.2011, СПД ОСОБА_2 було анульовано Свідоцтво платника податку ПДВ НОМЕР_2 на бланку ф. № 5-Р, серія НВ № 638785. Датою анулювання реєстрації є 31.12.2011. Один примірник Рішення 2/17-071 про анулювання платника податку на додану вартість позивачу було направлено поштою 02.02.2011 № 1894/17-223 рекомендованим листом з повідомлення про вручення № 0015057, яке було отримано позивачем 16.05.2011.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.
Згідно Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Пунктом 1 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.
Податковий Кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки. Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Кодекс, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов'язки.
Під час розгляду справи додатково документи та докази сторонами не надані, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про розгляд справи на підставі належних в матеріалах справи документів.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про наступне.
ОСОБА_2 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності фізична - особа згідно свідоцтва про державну реєстрацію виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії В03 № 113384 від 21.08.2007 (а.с. 7)
Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ НОМЕР_2 від 25.02.2009 (а.с. 8)
Начальником ДПІ в м. Сєвєродонецьку 02.02.2011 було прийнято № 2/17-071 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість фізичної особи, зареєстрованого за свідоцтвом НОМЕР_2 від 25.02.2003, прийнятого згідно п.п. «в» п. 184.1. ст. 184 ПК України та направлено позивачу рекомендованим листом 07.02.2011, ОСОБА_2 отримано 16.02.2011. З таким рішення позивач не погодився та направив до ДПА в Луганській області скаргу від 23.02.2011. (а.с. 9 - 10), яку ДПА в Луганській області отримало 24.02.2011 (а.с. 9)
ДПА в Луганській області направило відповідь на скаргу № 4589/17-128 від 14.03.2011. (а.с. 11-12) - в задоволені скарги відмовлено.
Копію скарги позивач направив на адресу ДПА України (а.с. 13 - 14), яку податкова отримала 23.03.2011 (а.с. 13)
ДПА України направило відповідь на скаргу № 4086/Б/16-1414 від 21.04.2011. (а.с. 15-16) - в задоволені скарги відмовлено.
Відповідно до п.п. 7.3. ст. 7 розділу І ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Згідно п. 10 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України 10 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу. Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість регулюється ст. 1 розділу V ПК України.
Процедура анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість відбувається у порядку, встановленому Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 № 978, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 № 1400/18695, яке відповідає положенням розділу V ПК України.
Законодавчі підстави для анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість визначені п. 184.1 ст. 184 ПК України.
Згідно п. 184.1. ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо:
а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов'язань у випадках, визначених цим розділом;
б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом;
в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;
г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту;
ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними;
д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута;
е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;
є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;
ж) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу;
з) закінчився строк дії свідоцтва про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість;
и) обсяг постачання товарів/послуг платниками податку, зареєстрованими добровільно, іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становить менше 50 відсотків загального обсягу постачання.
При цьому згідно п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 ПК України та п.п. «в» п. 1 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України фізичні особи - підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до законодавства не є платниками податку на додану вартість та реєстрація таких платників податку на додану вартість анулюється згідно із п.п. «в» п. 184.1 ст. 184 розділу V ПК України.
Відповідно до п.п. 5.1. п. 5 розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 22.12.2010 № 978, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 № 1400/18695 податкові органи здійснюють постійний моніторинг платників податків на додану вартість, включених до реєстру платників ПДВ, та приймають рішення про анулювання реєстрації особи платника ПДВ у разі усунення відповідних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ДПІ у м. Сєвєродонецьку прийнято Рішення про анулювання реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 як пдатника податку на додану вартість за № 2/17-071 на підставі п.п. «в» п. 184.1 ст. 184 розділу V ПК України та зважаючи на те, що фізичні особи - підприємця, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до п. 1 підрозділу 8 розділу ХХ ПК України не є платниками ПДВ.
Таким чином суд прийшов до висновку, що ДПІ в у м. Сєвєродонецьку приймаючи рішення про анулюванню реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, діяв у межах чинного законодавства.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08 квітня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Начальника державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку про скасування Рішення № 2/17-071 та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено та підписано 14 червня 2011 року.
СуддяО.А. Горпенюк