33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"21" червня 2011 р. Справа № 22/5025/633/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Огороднік К.М. ,суддя Коломис В.В.
при секретарі судового засідання Ващук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Дочірнього підприємства "Глорія" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.04.11 р. у справі № 22/5025/633/11
за позовом ОСОБА_2
до Дочірнього підприємства "Глорія"
про стягнення 120055,56 грн. за договором купівлі-продажу
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_3,
відповідача - Лисенко О.В.,
ОСОБА_2 (м. Люблін, Республіка Польща) за законодавством Польщі зареєстрований платником ПДВ ЄС ( номер податкової ідентифікації - PL НОМЕР_1), а також зареєстрований в Загальнопольському офіційному реєстрі суб'єктів народного господарства (ідентифікаційний номер 060368213) звернувся з позовом до суду про стягнення з дочірнього підприємства «Глорія»120055,96 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу від 19.05.2008 року, з яких 80 000,00 грн. - основний борг, 40 055,96 грн. -проценти за користування чужими грошовими коштами.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.04.2011 року (суддя Заверуха С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Глорія»на користь ОСОБА_2 80000 грн. основного боргу та судові витрати. В задоволенні позову в частині стягнення 40055,96 грн. процентів за користування грошовими коштами - відмовлено.
В частині задоволення позовних вимог своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував положеннями ст.ст. 11, 509, 526, п. 3 ст. 3, ст. 627, 655,662, ч. 1 ст. 691, ст. 670, ст. 693 ЦК України, ст. 193 ГК України. Суд вказав на наявність правовідносин сторін по договору купівлі-продажу від 19.05.2008 року, згідно умов якого позивачем для відповідача було проведено 100% оплату продукції, проте, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, продукцію не поставив, на отриману претензію не відреагував, а тому у позивача на підставі ст. 693 ЦК України виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, суд прийшов до висновку, що умовами договору купівлі-продажу від 19.05.2008 р., а також законами та іншими актами цивільного законодавства розмір процентів за користування відповідачем (продавцем) чужими грошовими коштами не встановлено, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору поставки положень про позику, договори поставки і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України є безпідставним.
Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час укладення договору купівлі-продажу позивач особисто перебував в Україні, проте суду було надано копію договору, яка не була підписана повноважним представником ДП «Глорія». Окрім того, суд розглянув справу за відсутності доказів вручення ухвали про порушення провадження у справі відповідачу. Стверджує також, що вимога позивача від 01.03.2011 року не була отримана відповідачем, що судом до уваги прийнято не було.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи. Стверджує, що на момент укладення договору купівлі-продажу позивач перебував за межами України, що підтверджується відмітками в його паспорті про перетин кордону. Договір було укладено за допомогою факсимільного зв'язку. Позивач вніс в касу відповідача передоплату в сумі 100% вартості продукції за договором, що свідчить про фактичне визнання та схвалення сторонами умов укладеного договору купівлі-продажу. Згідно з п. 3.5. договору купівлі -продажу, продавець має право анулювати весь договір або його частину у разі невиконання упродовж двох місяців, однак цього зроблено не було, що свідчить про укладення договору та те, що сам продавець не відмовляється від договору. Матеріали справи містять належні докази вручення відповідачу претензії. Вважає, що суд дотримався вимог ГПК України щодо вручення ухвали про порушення провадження у справі відповідачу, проте останній ухилився від явки до суду. З указаних підстав, представник позивача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача
У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, з підстав викладених у ній. Просив скасувати рішення суду першої інстанції від 26.04.2011 року Також, підтримав клопотання ДП "Глорія" про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті справи № 16/5025/895/11 за позовом ВАТ "Проскурів" до ДП "Глорія", ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 19.05.2008 року недійсним.
Вирішуючи вказане клопотання колегія судів прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки апеляційний суд переглядає справу за обставин, наявних на час винесення спірного рішення. Варто також зауважити, що у разі визнання договору купівлі-продажу від 19.05.2008 року недійсним, сторона не позбавлена права на перегляд рішення господарського суду Хмельницької області від 26.04.2011 року за нововиявленими обставинами.
Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 26.04.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Апеляційним судом встановлено, що 19.05.2008р. між Дочірнім підприємством «Глорія», (продавець) та ОСОБА_2 (покупець), який за законодавством Польщі зареєстрований платником ПДВ ЄС ( номер податкової ідентифікації - PL НОМЕР_1), а також зареєстрований в Загальнопольському офіційному реєстрі суб'єктів народного господарства (ідентифікаційний номер 060368213) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до п. 1.1. якого продавець продає, а покупець купує на умовах договору яблука діаметром 70-80 мм в кількості 16 000 кілограм по ціні 5 гривень за один кілограм. Загальна сума договору 80000 грн. (п. 2.3. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, покупець зобов'язався протягом двох банківських днів здійснити передоплату товару в розмірі 100 % загальної суми договору, а саме 80000 грн..
Поставка товару за цим договором повинна бути виконана транспортом продавця до 30 вересня 2008р. Датою поставки вважається дата відвантаження товару зі станції продавця. (п.п. 3.1.- 3.2. договору).
Згідно п. 4.1. договору покупець зобов'язується протягом двох банківських днів здійснити передоплату в розмірі 100% загальної суми договору, а саме 80000 грн..
Частиною 4 ст.203 ЦК України, встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.1 ст. 202, ч.1 ст.205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Приписами ч.1 ст.639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до положень ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч.2 ст.207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 19.05.2008 року було укладено сторонами шляхом обміну факсограм, підписано директором відповідача та позивачем, а також скріплено печаткою ДП «Глорія»(а.с. 22-24).
На підставі квитанції до прибуткового касового ордеру серії 12АААВ № 435488, виданої ДП «Глорія», останнім від позивача в касу було отримано 80000 грн., як 100% попередньої оплати за поставку яблук. При оцінці вказаного доказу, колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги те, що відповідачем не було спростовано твердження позивача щодо обставин внесення готівки в касу ДП «Глорія» саме 27.05.2008 року після повернення в Україну, що з урагуванням способу укладення договору купівлі-продажу (з допомогою факсимільного зв'язку) від 19.05.2008 року узгоджується саме з наявними в матеріалах справи копіями договору.
Враховуючи наявні у матеріалах справи копії договору купівлі-продажу яблук, що містять підписи сторін та відбиток печатки відповідача, наявність копії квитанції до прибуткового касового ордеру з вказівкою про 100% попередню оплату позивачем для поставки яблук відповідачем, відсутність будь-яких доказів про повернення такої передоплати, що свідчить про схвалення відповідачем вказаного договору, згідно з приписами ст.ст.11,202,509,642 ЦК України, ст.173 ГК України, між сторонами виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов'язання виникають з договорів та інших правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк (ст. 526 ЦК України). Відповідно до ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно ч. 1. ст. 662, ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу.
Згідно ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що право вимоги у покупця щодо передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (на його розсуд) виникає одночасно зі спливом встановленого договором строку для передачі товару.
Як вже було встановлено судом на підставі п.п. 3.1.- 3.2. договору, поставка товару повинна бути виконана транспортом продавця до 30 вересня 2008 року. Датою поставки вважається дата відвантаження товару зі станції продавця.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
За змістом статті 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Місцевим господарським судом на підставі оцінки сукупності наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням вимог п.2 ст. 36 ГПК України вірно встановлено факт невиконання відповідачем свого зобов'язання за договором щодо поставки позивачу товару, а саме яблук в кількості 16000 кг., та у зв'язку з чим, вірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача коштів, внесених в якості передоплати по договору.
Окрім того, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №1 від 01.03.2011р. з вимогою про повернення передоплати в сумі 80000,00 грн. не пізніше 7-ми днів від дати отримання претензії. З наявного в матеріалах справи поштового повідомлення (а.с. 18) вбачається, що відповідачем 21.03.2011р. отримано претензію, яка залишена останнім без задоволення та відповіді. Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає спростованими доводи апелянта в цій частині.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, зробленим на підставі аналізу положень ч. 3 ст. 693, ст. 536 ЦК України, про те, що умовами договору купівлі-продажу від 19.05.2008 р., а також діючим цивільним законодавством не встановлено розмір процентів за користування відповідачем (продавцем) чужими грошовими коштами, й чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору поставки положень про позику. Договори поставки й позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України є безпідставним.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта щодо порушення судом вимог ст. 77 ГПК України через неявку відповідача в судове засідання.
Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі була надіслана відповідачу судом першої інстанції рекомендованою кореспонденцією 12.04.2011 року, що підтверджується наявним у справі реєстром поштових відправлень (а.с. 25) та відміткою канцелярії суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі (а.с. 1).
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,
Рішення господарського суду Хмельницької області від 26.04.2011 року у справі № 22/5025/633/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Глорія»- без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Рівненський апеляційний господарський суд.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.