"16" червня 2011 р. Справа № 18/593/11
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1. (дов. № 311/11 від 10.06.2011 р.)
відповідача -ОСОБА_2 (дов. № 19 від 21.03.2011 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПрАТ "Харківський автогенний завод", м. Харків (вх. № 2205 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.11 р. у справі № 18/593/11
за позовом ПАТ "Харківський автогенний завод"
до ТОВ "Полтавапромтехгаз"
про стягнення 42151,91 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 42 151, 91 грн., в тому числі 33 931, 52 грн.. -заборгованість відповідача за отримані матеріальні цінності за договором поставки технічних газів № 545 від 24 листопада 2008р. та доповнень до нього, а також 3 439, 30 грн. -пені, 3 528, 89 грн. -інфляційних нарахувань та 1 252, 20 грн. -3% річних.
В процесі розгляду справи позивач уточнив підстави звернення з позовом про стягнення з ТОВ “Полтавапромтехгаз” заборгованості в сумі 42 151, 91 грн. за договором поставки технічних газів № 545 від 24 листопада 2008р. та доповнень до нього.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.05.2011 р. по справі № 18/593/11 (суддя Бунякіна Г.І.) в позові відмовлено.
Позивач з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Порлтавської області від 10.05.2011 року по справі № 18/593/11 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку що надані видаткові накладні, відповідно до яких здійснювалась постачання товару на адресу відповідача, та акт звіряння взаємних розрахунків суперечать Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та не містять даних, які б свідчили про їх відношення до договору № 545 від 24 листопада 2008 року. Вважає, що судом не враховано, що постачання товару здійснювалось впродовж строку дії договору № 545 від 24 листопада 2008 року, строк дії якого, відповідно до п.8.1. договору становив з моменту підписання до 31 грудня 2009 року, також судом не враховано, що договори № 27-2007 від 01 листопада 206 року та № 395 -2008 від 01 квітня 2008 року не є предметом позовних вимог та не діяли в 2009 році.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, вважає, що суд вірно встановив відсутність факту передачі позивачем відповідачу робіт за договором, в зв'язку з чим у відповідача не виникло обов'язку оплачувати невиконану роботу. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні 14 червня 2011 року оголошено перерву до 16 червня 2011 року.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що в період 2006 -2009 років сторони перебували в договірних відносинах по поставці технічних газів на умовах договорів поставки: (1) № 27-2007 від 01.11.2006 року; (2) № 395-2008 від 01.04.2008 року; (3) № 545 від 24.11.2008 року та додаткової угоди до останнього від 15.12.2008 року.
Згідно умов вказаних договорів позивач зобов'язувався поставити і продати, а відповідач прийняти і оплатити продукцію в асортименті та по цінам, вказаних в додатках № 1 до укладених договорів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що сторони перебували в договірних відносинах по поставці технічних газів на умовах трьох договорів. Однак, оскільки ні у видаткових накладних не зазначена підстава продажу, ні наданий відповідачем акт звірки станом на 31 жовтня 2008 року не містить посилання на будь -який договір, неможливо ідентифікувати поставку техгазів ТОВ «Полтавапромтехгаз»саме за договором № 545 від 24 листопада 2008р. Зазначені первинні документи не відповідають вимогам ст.ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог із предметом та з підстав, викладених в позові, відсутні.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами був укладений договір поставки технічних газів № 545 від 24 листопада 2008 року.
Згідно п.1.1. договору, постачальник поставляє та продає, а покупець приймає та оплачує товар в кількості, асортименті та по цінам, вказаним в додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору. Згідно додатку №1 до договору № 545 від 24 листопада 2008 року встановлена специфікація, в якій визначено найменування товару, його асортимент, кількість, ціна, та зазначена загальна сума договору на весь строк його дії -1354257 гривень 60 копійок. Також, 15 грудня 2008 року, сторони уклали додаткову угоду до договору № 545 від 24 листопада 2008 року.
Відповідно до умов п.5.1. договору № 545 від 24 листопада 2008 року, покупець повинен був здійснити 100 % передплату на розрахунковий рахунок постачальника, згідно виставлених рахунків. По узгодженню сторін, можливий відпуск продукції з подальшою оплатою протягом одного банківського дня. В зв'язку з тим, що передплати за товар з боку відповідача не надходило, позивач здійснював відпуск продукції без передплати, тим самим підтверджуючи згоду на подальшу оплату протягом одного банківського дня.
На протязі дії договору, оплата отриманого товару відповідачем здійснювалась несвоєчасно, частками, з неправильними вказівками призначення платежу у платіжних документах.
31 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем було складено акт звірки на суму 41 075 гривень 52 копійки, який підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками їх підприємств. Даний акт відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.
Виходячи з вищенаведеного, колегією суддів не приймаються до уваги заперечення відповідача, що даний акт не містить дати та розшифровки про документи та строки з яких складається заборгованість, підписаний не уповноваженою особою і відсутні дані другої сторони.
При цьому, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що дійсно акт звірки бухгалтерів за своєю правовою природою є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій та носить інформаційний характер. Між тим, акт звірки має складатись виключно на підставі даних бухгалтерського обліку і первинних документів.
Однак, наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, накладними, рахунками, тощо.
Видаткові накладні, згідно яких здійснювалось постачання товару, підписані представниками відповідача. В даному випадку це свідчить про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 33931,52 грн, оскільки після підписання акту звірки від 31 жовтня 2009 року між позивачем та відповідачем на суму 41 075,52 гривні, відповідачем були здійснені наступні оплати:
30 листопада 2009 року -1000 гривень;
30 листопада 2009 року взаємозалік на суму 3487 гривень 36 копійок;
22 січня 2010 року -500 гривень;
10 лютого 2010 року -500 гривень;
17 лютого 2009 року -500 гривень;
18 лютого 2009 року -взаємозалік на суму 1156,64 гривні.
Згідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
П. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.»
Надані до позовної заяви видаткові накладні містять всі необхідні обов'язкові реквізити, необхідні для первинного документа, та за своїм змістом посвідчують факт здійснення господарської операції - поставка (передання) товару.
27 жовтня 2010 року позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про сплату заборгованості в розмірі 44 228,52 гривні за договором № 545 від 28 листопада 2008 року, яка складається із 33 391,52 гривень -загальної суми боргу, 6 105,81 гривні пені, 3 223,49 -інфляційних нарахувань, 967,75 гривень -3% річних.
Однак, відповіді на зазначену претензію відповідач позивачеві не надав.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в судовому засіданні, наявність господарських відносин між сторонами за договором № 545 від 24 листопада 2008 року, представниками відповідача не заперечувалась.
Договори № 27-2007 від 01 листопада 2006 року та 395 -2008 від 01 квітня 2008 року не є предметом позовних вимог, строк дії їх сплив, тому посилання відповідача на те що заборгованість у розмірі 33 931,52 гривні виникла із зазначених договорів, колегією суддів до уваги не приймаються.
Стосовно строку позовної давності до вимог про стягнення пені, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню із розрахунку 0,5 % за кожен прострочений день.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна заява містить вимоги про стягнення пені за період з 13 листопада 2009 року по 12 травня 2010 року. Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду 01 листопада 2011 року, тобто після спливу строку позовної давності.
Таким чином, посилання позивача на те, що стосовно розрахунку пені строк позовної давності слід обчислювати щодо кожного дня окремо -є помилковими
Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права, або особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Як свідчать матеріали справи відповідачем 06.05.2011 р. надано до господарського суду заяву в порядку ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України про застосування позовної давності.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають в зв'язку із спливом строку позовної давності.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Строк виконання зобов'язання відповідача з оплати товару визначений п. 5.1 договору № 545 від 24 листопада 2008 року та є таким, що настав.
На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України в зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару позивачем обґрунтовано нараховані 3% річних в сумі 1252,20 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 3 528,89 грн. за період з 13 листопада 2009 р. по 04.02.2011 р.
Перевіривши зроблений позивачем розрахунок інфляційних та річних, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині є такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони матеріально та документально обґрунтовані та відповідають правовідносинам, які склалися між сторонами.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив помилковий та передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, інфляційних та річних, оскільки не надав належної оцінки наведеним обставинам, доказам наданим позивачем в їх сукупності.
Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать про правомірність позовних вимог у вказаній частині, тоді як відповідачем не надано належних аргументованих доказів, які б спростовували заявлену до стягнення суму.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, в зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю, і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод", м. Харків задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 10.05.11 у справі № 18/593/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавапромтехгаз" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 7, р/р 26004054525736 в ПРУ КБ «Приватбанк»м. Полтава, МФО 331401, код 33574251) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківський автогенний завод" (61046, м. Харків, вул. Автогенна, 10, р/р 26008121764000 в АТ «Укрсіббіанк», м. Харків, МФО 351005, код 00204783) 33 931,52 грн. суми основного боргу, 3 528,89 грн. інфляційних нарахувань, 1 252,20 грн. -3% річних, 580,67 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення пені в позові відмовити.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Білецька А.М.
Повний текст рішення підписано 21 червня 2011 року