"14" червня 2011 р. Справа № 5023/321/2011
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Івакіна В.О., суддя Пелипенко Н.М.
при секретарі Погребняк А.М.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 за дорученням б/н від 28.02.2011 року
відповідача -ОСОБА_2 за дорученням № 3936 від 10.12.2010 року
3-тя особа - ОСОБА_3 за дорученням № 2183 від 01.09.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2047С/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 07 квітня 2011 року у справі
за позовом Приватного підприємства «Клондайк», м. Суми
до Фізичної-особи підприємця ОСОБА_4, м. Суми
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення публічного акціонерного товариства Промінвестбанк в м. Суми», м. Суми
про визнання права власності та витребування майна
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської області від 07 квітня 2011 року (суддя Шевченко П.І.) позов задоволено. Витребувано все набуте фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.10.2010 року майно на користь приватного підприємства “Клондайк”, а саме: нежитлове приміщення - 4-х поверхову залізобетонну будівлю під літ. “А-4”заг. площею 3 235,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Визнано право власності приватного підприємства “Клондайк” на нежитлове приміщення - 4-х поверхову залізобетонну будівлю під літ. “А-4”заг. площею 3 235,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь приватного підприємства “Клондайк” витрати по державному миту в сумі 600,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 07 квітня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Вказує на те, що відповідачу на час укладання Договору купівлі-продажу від 04.10.2010 року 4-х поверхової залізобетонної будівлі під літ. «А-4»загальною площею 3235,5 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 не було відомо про спірні правовідносини позивача та третіх осіб стосовно зазначеного приміщення, крім того на час укладання договору та його нотаріального посвідчення, такі спірні правові відносини взагалі були відсутні. Нотаріусом було перевірено право відчуження майна. Відповідач є добросовісним набувачем права власності на спірне приміщення та правомірно здійснив реєстрацію цього права в Тростянецькому БТІ. Укладаючи зазначену угоду сторони дотримались усіх вимог передбачених ст. 203 ЦК України, а тому підстав для застосування вимог ст. 215 ЦК України у позивача не має.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що скарга не підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Сумської області від 07 квітня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що позов є віндикаційним, оскільки після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, у зв'язку з чим вважає правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача.
3-тя особа у відзиві на апеляційну скаргу також просить рішення господарського суду Сумської області від 07 квітня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення. Вказує на те, що супереч вимог іпотечних договорів, Закону України «Про іпотеку» попередні власники та керівники ПП «Клондайк», без згоди іпотекодержателя, провели відчуження предмету застави та уклали Договір купівлі - продажу від 21.11.2009 року з ТОВ «Мукомол», а в подальшому ТОВ «Мукомол»уклало Договір купівлі - продажу від 13.01.2010 року з ФОП ОСОБА_5.
Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд зазначив, що ПП “Клондайк” на підставі Договору №367/1 купівлі-продажу чотирьохповерхової будівлі майнового виробничого комплексу від 14.10.2002 року було власником нежитлового приміщення, 4-х поверхової залізобетонної будівлі під літ. “А-4”заг. площею 3 235, 2 кв. м та земельної ділянки площею 0,2452 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. 06 листопада 2009 року між ПП “Клондайк” та ТОВ“Мукомол” укладено Договір № 06/11-09 купівлі-продажу, за яким ТОВ “Мукомол” придбавав у власність вказане вище майно. Даний договір укладено в порушення ст. ст. 1, 3, 9, 12 Закону України “Про іпотеку” (оскільки предмет договору перебував в іпотеці), ст. ст. 4, 203, 215, 657 ЦК України, а тому за результатами розгляду поданої ліквідатором позовної заяви рішенням господарського суду Сумської області по справі №11/165-10 від 21.12.2010 року Договір № 06/11-09 купівлі-продажу від 06 листопада 2009 року визнано недійсним. Рішення набрало законної сили і в апеляційному порядку не оскаржувалось. Таким чином, вказаним рішенням господарського суду ПП “Клондайк” поновлено в правах власника нежитлового приміщення. Оскільки первинною підставою для укладення Договорів купівлі-продажу №01/01-10 від 13.01.2010 року, купівлі-продажу нежитлової будівлі від 27.09.2010 року та купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.10.2010 року був Договір № 06/11-09 купівлі-продажу від 06.11.2009 року, недійсність якого встановлено судом, то відповідно до ст.ст. 216, 236 ЦК України та ст. 387 ЦК України, ПП “Клондайк” як власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Таким чином, зважаючи на те, що спірне нерухоме майно вибуло з власності ПП “Клондайк” з порушенням норм чинного законодавства, а також враховуючи, що відповідач набула спірне майно без достатньої правової підстави, вимоги позивача, які ґрунтуються на ст. 387 ЦК України щодо витребування спірного майна від ФОП ОСОБА_4 є правомірними та підлягають задоволенню. Зважаючи на те, що на теперішній час ФОП ОСОБА_4 має правовстановлюючі документи на спірне майно та відповідно у позивача відсутні правовстановлюючі документи на нього, а державна реєстрація права власності за ПП “Клондайк” скасована, належним способом відновлення та захист порушеного права позивача є визнання за ним права власності на спірне майно. З цих підстав господарський суд задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 06 листопада 2009 року між ПП “Клондайк” (продавець) та ТОВ “Мукомол” (покупець) укладено Договір № 06/11-09 купівлі-продажу (а.с.23) за яким ТОВ “Мукомолл” придбавав у власність вказане вище майно.
Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві нежитлове приміщення, 4-х поверхова залізобетонна будівля під літ. А-4 площею 3 235,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,2452 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а Покупець зобов'язується прийняти зазначений об'єкт і сплатити Продавцеві договірну ціну за нього.
Вказане приміщення передане ТОВ “Мукомол” за актом прийому-передачі від 11 листопада 2009 року (а.с.25).
13 січня 2010 року між ТОВ “Мукомол” (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (покупець) укладено Договір № 01/01-10 купівлі-продажу, предметом якого відповідно до п.1.1. Договору виступили: нежитлове приміщення - 4-х поверхова залізобетонна будівля під літ. “А-4”заг. площею 3 235, 2 кв.м та земельна ділянка площею 0,2452 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26,27).
13 січня 2009 року між ТОВ “Мукомол” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 був складений та підписаний Акт прийому передачі вказаного приміщення (а.с.28).
З матеріалів справи також вбачається, що 27 вересня 2010 року між ОСОБА_5 (продавець) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до п.1.1. якого предметом Договору є 4-х поверхова залізобетонна будівля під літ. “А-4” заг. площею 3 235, 2 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (а.с.33,34).
04 жовтня 2010 року між ФОП ОСОБА_2 (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, предметом якого відповідно до п.1.1. Договору є нежитлове приміщення - 4-х поверхова залізобетонна будівля під літ. “А-4”заг. площею 3 235, 2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35,36).
Позивач просить витребувати все набуте фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04.10.2010 року майно посилаючись на те, що рішенням господарського суду Сумської області по справі №11/165-10 від 21.12.2010 року (суддя Зражевський Ю.О.) Договір № 06/11-09 купівлі-продажу від 06 листопада 2009 року визнано недійсним, у зв'язку з чим його поновлено в правах власника нежитлового приміщення.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на ст..ст. 216, 236, 387 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, реституція, як спосіб захисту цивільного права відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України застосовується лише між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Сумської області по справі №11/165-10 від 21.12.2010 року (суддя Зражевський Ю.О.) визнано недійсним Договір № 06/11-09 купівлі-продажу від 06 листопада 2009 року, укладений між ПП «Клондайк»і ТОВ «Мукомол»(а.с.37,39).
Інші правочини між ТОВ «Мукомол»та Фізичною особою ОСОБА_5, між Фізичною особою ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_2, а також між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 недійсними не визнавались.
За таких обставин, норма ч.1 ст. 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство “Клондайк” просить визнати за ним право власності на нежитлове приміщення - 4-х поверхову залізобетонну будівлю під літ. “А-4”заг. площею 3 235,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надав доказів того, що він є власником спірного майна. Проте, в позовній заяві просить суд визнати за ним право власності на спірне майно.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що віндикаційний позов може подати тільки власник майна.
Частиною 1 ст. 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Жодної з передбачених підстав місцевим господарським судом не встановлено, хоча в мотивувальній частині господарський суд посилається на зазначену статтю ЦК України.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач не довів, що спірне майно вибуло з володіння власника не з його волі, як то передбачено ч. 1 ст. 388 ЦК України.
З матеріалів справи також вбачається, що Договір № 06/11-09 купівлі-продажу від 06 листопада 2009 року укладений між ПП “Клондайк” та ТОВ “Мукомол” підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств (а.с.23,24).
Як доказ того, що спірне майно належить йому на праві власності позивач посилається на Договір №367/1 купівлі-продажу від 14.10.2002 року, за яким він придбав у власність чотирьохповерхову будівлю майнового виробничого комплексу загальною площею 3080 кв.м. (а.с.19).
Проте в позові просить визнати за ним право власності на 4-х поверхову залізобетонну будівлю загальною площею 3235, 2 кв.м.
Доказів того, що він набув право власності на площу 155,2 кв.м., що є різницею між 3080 кв.м. та 3235, 2 кв.м. позивач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.
Як зазначає відповідач, укладаючи Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 04 жовтня 2010 року сторони дотримались усіх вимог передбачених ст. 203 ЦК України.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ПП «Клондайк»необґрунтовані та не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області не відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
За таких обставин, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення господарського суду Сумської області від 07 квітня 2011 року скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.3 п.4 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України,
постановила:
Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 07 квітня 2011 року у справі № 5021/321/2011 скасувати та прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
суддя Івакіна В.О.
суддя Пелипенко Н.М.
Постанову підписано 20.06.2011 року