"07" червня 2011 р. Справа №5023/1016/11
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В.,
суддя Бородіна Л.І.,
суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №4248/8 від 23.12.2010 року;
відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 01.03.2011 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, Публічного акціонерного товариства «Харківгаз»(вх.№1878Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2011 року у справі №5023/1016/11,
за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківгаз», м.Харків,
до Підприємства «Бенефіт»Харківської обласної ради «Союзу організацій інвалідів України», м.Харків,
про стягнення коштів в сумі 4487518,97 грн., згідно договору поставки природного газу №12-п-342ГК від 01.11.2010 року,-
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №12п-342ГК на постачання природного газу, укладеного між сторонами 01.11.2010 року в частині своєчасного та у повному обсязі перерахування вартості спожитого газу. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 4487518,97грн., з яких 3330610,78 грн. основний борг, 882611,86грн. пеня за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, 233142,75 грн. штраф за порушення умов сплати понад 30 днів, 26644,89 грн. - інфляційні втрати, 14508,69 грн. - 3% річних. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
28.03.2011 року від позивача до канцелярії господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 4538343,67грн., з яких 2463610,78 грн. основний борг, 1723334,82 грн. пеня за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, 233142,75 грн. штраф за порушення умов сплати понад 30 днів, 89926,49 грн. - інфляційні втрати, 28328,79 грн. - 3% річних. Позивач також просив стягнути з відповідача витрати з оплати державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.04.2011 року по справі №5023/1016/11(суддя Сальнікова Г.І.) у задоволенні заяви відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено; у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства «Бенефіт»Харківської обласної ради Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»на користь Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз»1443610,78 грн. основної заборгованості, 144020,95 грн. пені, 233142,75 грн. штрафу, 89926,49 грн. інфляційних втрат, 28328,79 грн. - 3% річних, 25500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. В частині основного боргу у розмірі 1020000,00 грн. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1579313,87 грн. пені відмовлено.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2011 року у справі №5023/1016/11 в частині відмови у стягненні пені в розмірі 1579313,87 грн. та задовольнити в цій частині позовні вимоги ПАТ «Харківгаз». Також апелянт просить стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого державного мита за подачу апеляційної скарги. В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що посилання суду першої інстанції на норму Господарського кодексу України, а саме на ч. 2 ст. 343 при вирішені спору між сторонами по справі є посилковим, оскільки вказана норма регулює правовідносини які не виникали між сторонами по справі. У зв'язку із тим, що ст. 343 Господарського кодексу України регулює правовідносини в сфері особливостей правового регулювання фінансової діяльності, яка відповідно до ч.2 ст. 333 Господарського кодексу України є діяльністю суб'єктів господарювання, яка включає грошове та інше фінансове посередництво, страхування, а також допоміжну діяльність у сфері фінансів і страхування.
Крім того, враховуючи п. 7.2 договору та ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України посилання господарського суду Харківської області на ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»є необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи.
Таким чином, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарським судом Харківської області не було повно та всебічно з'ясовано обставини справи та необ'єктивно досліджено наявні у справі докази (а.с. 71-72).
Додатково позивач зазначає, що 07.04.2011 року ВАТ «Харківгаз»змінило найменування юридичної особи: з Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз»на Публічне акціонерне товариство «Харківгаз», що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 76).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про зміну назви юридичної особи з Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз»на Публічне акціонерне товариство «Харківгаз».
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.05.2011 року.
27.05.2011 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№5504) яку просить залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2011 року по справі №5023/1016/11 залишити без змін.
В обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що стягнення такого розміру штрафних санкцій призведе до припинення підприємством своєї діяльності в зв'язку з неможливістю просити таку заборгованість. Отже, враховуючи положення ст. 233 Господарського кодексу України, відповідач просив суд першої інстанції зменшити розмір штрафних санкцій та не стягувати суму пені та штрафу, враховуючи обставини, розмір штрафних санкцій, зменшення заборгованості та специфіку діяльності підприємства (а.с. 82).
В судовому засіданні 31.05.2011 року оголошувалась перерва до 07.06.2011 року.
В судовому засіданні 07.06.2011 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.
01.11.2010 року між ПАТ «Харківгаз»та Підприємством «Бенефіт»Харківської обласної ради «Союзу організацій інвалідів України»укладено договір №12п-342ГК.
Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність споживача (відповідача) природний газ (далі -газ) на умовах даного договору.
У відповідності до п. 5.1 договору споживач (відповідач) здійснює оплату планових місячних обсягів газу шляхом 100% попередньої оплати вартості обсягів газу запланованих для поставки за п'ять банківських днів до початку місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем, в якому здійснювалося постачання газу.
Як вбачається з матеріалів справи, не заперечується сторонами та встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав протягом листопада 2010 року природний газ в загальному обсязі 107,572 тис. куб. м. на загальну суму 3330610,78 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленим печатками, які долучені до матеріалів справи.
Проте, відповідач, в свою чергу, не виконав своєчасно та належним чином взяті на себе зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, внаслідок чого на час звернення позивача з позовом у відповідача утворилась заборгованість в сумі 3330610,78 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, на час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем частково заборгованість погашена, а саме на суму 1020000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. За таких підстав, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі на підставі ст. 80 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення 1020000,00 грн. основного боргу, оскільки між сторонами в цій частині відсутній предмет спору.
Однак у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 1443610,78 грн.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання за договором №12П-342ГК від 01.11.2010 року, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1020000,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2 договору №12П-342ГК від 01.11.2010 року передбачено, що в разі не оплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 5.1. даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочення платежу, за кожен день прострочення платежу.
На підставі даного пункту договору позивачем зроблений розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 1723334,82 грн.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частина 2 статті 343 Господарського кодексу України врегульовано, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем необґрунтовано нарахована відповідачу пеня у розмірі 0,5%. За період з 11.12.2010 року по 28.03.2011 року з урахуванням вимог законодавства і станом на час розгляду справи пеня складає 144020,95 грн., а отже господарський суд Харківської області правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 144020,95 грн., а в задоволенні стягнення 1579313,87 грн. пені відмовив.
Крім того, пунктом 7.2 договору №12П-342ГК від 01.11.2010 року сторони визначили, що за прострочення оплати за спожитий газ понад тридцять днів споживач (відповідач) зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.
Позивачем наданий обґрунтований розрахунок штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 233142,75 грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вказаних положень позивачем заявлено до стягнення 89926,49 грн. -інфляційні втрати, 28328,79 грн. - 3% річних
Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, які відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що станом на дату подання позову позивачем належними та обґрунтованими доказами доведено факт неналежного виконання зобов'язання та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 1443610,78 грн. основної заборгованості, 144020,95 грн. пені, 233142,75 грн. штрафу, 89926,49 грн. інфляційних втрат, 28328,79 грн. -3% річних. Всі обставини справи у повному обсязі та належно з'ясовані місцевим господарським судом, а висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні відповідають фактичним обставинам справи, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Стосовно вимог відповідача, покласти судові витрати на позивача -колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.
У зв'язку з тим, що апеляційний господарський дійшов висновку про відмову в задоволені апеляційної скарги, то витрати по сплаті державного мита не підлягають відшкодуванню з відповідача на користь апелянта.
Однак, постановою суду в задоволені апеляційної скарги відмовлено, отже судові витрати по даному позову необхідно покласти на позивача.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2011 року по справі №5023/1016/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
постановила:
Змінити назву позивача з Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз»на Публічне акціонерне товариство «Харківгаз».
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Харківгаз»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 14.04.2011 року по справі №5023/1016/11 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
Суддя Бородіна Л.І.
Суддя Хачатрян В.С.
Повний текст постанови складено 10 червня 2011 року.