"21" червня 2011 р.Справа № 10/91-10
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Бєляновського В.В.,
Суддів: Шевченко В.В.
Мирошниченко М.А.
при секретарі - Риковій О.М.
за участю представників сторін:
Від позивача: Соловйова М.С.
Від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Енергопостачальної компанії Херсонобленерго”
на рішення господарського суду Херсонської області
від 26.04.2011 року
у справі № 10/91-10
за позовом: Публічного акціонерного товариства Енергопостачальної компанії Херсонобленерго”
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3
про стягнення 16486 грн. 63 коп.
У квітні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 16486,63 грн. вартості матеріальних збитків, що нараховані на підставі акту про порушення ПКЕЕ № 12798 від 12.01.2010 року
Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.07.2010 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.10.2010 року, позов задоволено частково: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" 6376,07 грн. збитків, спричинених порушенням Правил користування електроенергії, 63,76 грн. витрат по сплаті державного мита та 91,27 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2011 року вказані судові акти скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.
За результатами нового розгляду даної справи господарський суд Херсонської області ухвалив рішення від 26.04.2011 року (суддя -Ємленінова З.І.), яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України факт порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, а акт №127918 від 12.01.2010 року складено з порушенням вимог п.6.41 Правил, тому він не приймається судом як належний доказ порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, а відповідно і нарахування вартості збитків не може здійснюватися на підставі цього акту.
В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
12.01.2010 року представниками позивача на об'єкті відповідача (кіоск), розташованому у м. Херсоні, на розі пр. 200 років Херсону та вул. 49 Гвардійської дивізії, проведено перевірку, за результатами якої складено акт № 127918 від 12.01.2010р. про порушення відповідачем Правил користування електричною енергією у вигляді самовільного приєднання електроустановок кіоску до мереж позивача без оформлення договору про постачання електроенергії та без встановлення розрахункових засобів, що є порушенням п. 3.1, 3.6, 5.1 Правил. Вказаний акт був підписаний трьома представниками позивача та у присутності продавця, яка відмовилася назвати своє ім'я. Особа, яка була присутня при складанні акту з боку відповідача від підпису відмовилася, про що складено додатковий акт відмови від підпису № 2 від 12.01.2010 року, який теж підписаний з боку позивача трьома особами.
Однак, ні в акті № 127918 від 12.01.2010 року, а ні в акті № 2 від 12.01.2010 року не зазначено індивідуальні ознаки об'єкту (кіоску) який було обстежено, як і не зазначено яким чином позивач дійшов висновку про те, що зазначений кіоск належить відповідачу на правах власності або користування. Не зазначено в актах і прізвище представника відповідача, яка була присутня при складанні цих актів, тому невідомо за якими саме ознаками представники позивача дійшли до висновку, що ця (невідома особа) є представником (продавцем) позивача.
Також, в акті від 12.01.2010 року № 127918 не зазначені вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії щодо режиму роботи споживання (зазначено лише з 8.00 до ..?).
Так, згідно з п. 2 ст. 275 ГК України відпуск електричної енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
За приписами ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе на підставі договору з енергопостачальником.
Відповідно до п. 5.1. Правил користування електроенергією (далі -Правил) затверджених наказом НКРЕ України №28 від 31.07.1996 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. №417/1442 (зі змінами станом на 25.12.2008року), договір про постачання електроенергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електроенергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав і обов'язків сторін.
Згідно з пунктом 3.6. Правил підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цих Правил.
Відповідно до положень п.8.1.16 Правил постачальник електроенергії за регульованим тарифом має право складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електроенергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.
Відповідно до п. 6.41. Правил доказом порушення споживачем вимог цих Правил є належним чином складений двосторонній акт про порушення, який складається уповноваженим представником постачальника електричної енергії на місці виявлення порушення у присутності представника споживача. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу не донарахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. Акт складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.
Таким чином, акт про порушення правил користування електричною енергією № 127918 від 12.01.2010 року не відповідає вимогам п. 6.41 Правил, оскільки він не містить достатніх вихідних даних необхідних для визначення того, що зазначений в акті об'єкт обстеження (кіоск) належить саме відповідачу. Крім того, акт складено без участі представника відповідача, оскільки навіть прізвище особи, в присутності якої його складено, в акті не зазначено. Не зазначено в акті і режим (час) роботи споживача.
Судом першої інстанції встановлено, що на час перевірки в кіоску (причепі), який належить відповідачці на праві власності, вона не знаходилася. Не могло бути в ньому і продавця відповідачки, оскільки у неї відсутні трудові відносини з будь-яким продавцем. Вона попросила на час своєї відсутності наглядати за кіоском свою знайому, яка торгувала поряд. Вона зазначає, що транспортний засіб знаходився в такому стані, який нею було придбано в іншої фізичної особи. При цьому, на час придбання нею транспортного засобу, в ньому вже знаходився кабель, який не був підключений до електромереж. Але, зазначений позивачем в акті від 12.01.2010 року кабель перерізом 2х3 мм не відповідає навіть внутрішньому діаметру того кабелю, який знаходився в кіоску.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Таким чином, із приписів даної правової норми випливає, що обставини на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються господарським судом на підставі фактичних даних, якими є докази.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судової о процесу (ст. 33 ГПК України).
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті доказі, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 36 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Отже, юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом або умовах договору підставах.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що звернувшись до господарського суду з даним позовом, позивач на обґрунтування пред'явлених вимог посилався на рішення комісії оформлене протоколом № 7 від 23.02.2010 року. Однак, зазначений протокол судом не приймається як належний доказ по справі, тому що розрахунок вартості недоврахованої електричної енергії здійснений комісією на підставі акту № 127918 від 12.01.2010року. Також, в протоколі зазначено, що акт складено відповідно до вимог Правил, а порушення виникло з вини відповідача. Однак, як зазначено вище, судом першої інстанції встановлено, що акт № 127918 від 12.01.2010 року не відповідає вимогам п. 6.41 Правил, а позивачем не доведено що самовільне безоблікове приєднання струмоприймачів мало місце на об'єкті відповідача та з його вини. Незрозуміло на яких підставах розрахунок середньодобового споживання електричної енергії комісією здійснено виходячи із 12-годинного режиму роботи відповідача, оскільки в акті перевірки не зазначено режим споживання.
Крім того, в справі міститься акт приймання - передачі транспортного засобу серії НДЦ №528522 від 18.06.2009 року, відповідно до якого відповідачці було передано у власність даний транспортний засіб, що використовується як кіоск, лише 18.06.2009 року, тоді як розрахунок матеріальних збитків позивачем здійснено з 12.01.2009 року. При цьому, належних доказів на обґрунтування зазначеного розрахунку з 12.01.2009 року, які б відповідали принципам належності та допустимості, позивачем також не надано.
Не є належним та допустимим доказом по справі і акт обстеження № 1 від 01.07.2010 року та фотознімки які велися під час обстеження, оскільки зазначені в цьому акті факти не мають зворотної дії в часі і не можуть розповсюджуватися на події, зазначені в акті про порушення Правил користування електричною енергією від 12.01.2010року, так як саме акт № 127918 від 12.01.2010року зазначено в протоколі засідання комісії №7 від 23.02.2010року як доказ вини відповідача в самовільному без обліковому приєднанні струймоприймачів, а жодних посилань в акті від 12.01.2010року на факти встановлені актом від 01.07.2010року немає.
Також, не є належним доказом і пояснення інспектора позивача Числова В.М., оскільки зазначені в пояснені факти також не відображені в акті № 127918 від 12.01.2010 року.
З урахуванням наведених правових норм та встановлених обставин справи господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки вони об'єктивно нічим не підтверджені, висновків місцевого суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
Рішення господарського суду Херсонської області від 26.04.2011 року у справі № 10/91-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Енергопостачальної компанії „Херсонобленерго” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Мирошниченко М.А.
Шевченко В. В.