20.06.2011 року Справа № 39/283-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопенко А.Є.-доповідач,
суддів: Дмитренко А.К., Вечірко І.О.
при секретарі судового засідання Гайдук Ю.А.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 юрисконсульт, довіреність №135 від 12.04.11;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №15 від 10.11.10;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", в особі структурної одиниці "Дніпропетровські міські електричні мережі" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010р. у справі № 39/283-10
за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ, в особі структурної одиниці "Дніпропетровські міські електричні мережі", м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика", м. Дніпропетровськ
про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж в редакції позивача
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010р. у справі № 39/283-10 (суддя -Ліпинський О.В.) в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (м. Дніпропетровськ), в особі структурної одиниці "Дніпропетровські міські електричні мережі" (м. Дніпропетровськ) до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого комплексу "Практика" (м. Дніпропетровськ) про зобов'язання укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж в редакції позивача відмовлено.
Оскаржуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010р. у справі № 39/283-10, відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", в особі структурної одиниці "Дніпропетровські міські електричні мережі" просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення, приймаючи до уваги наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач листом № 01287/675 від 10.09.2010р. направив на адресу відповідача для розгляду, погодження, підписання та скріплення печаткою проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 56 від 10.09.2010 року з додатками до нього.
Відповідач, розглянувши проект зазначеного вище договору, не підписав його в редакції, запропонованій позивачем та направив супровідним листом Вих. № 92 від 18.10.2010р. на адресу позивача протокол розбіжностей № 1, в якому виклав свої пропозиції щодо змісту окремих умов договору.
Позивач, у свою чергу, не вчинивши будь-яких дій щодо безпосереднього врегулювання розбіжностей щодо змісту окремих умов договору, 08.11.2010 року передав даний спір на вирішення господарського суду, шляхом подачі позову про зобов'язання відповідача укласти спірний договір в редакції ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго”, з підстав обов'язковості укладення даного договору, згідно вимог п. 1.10 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно вимог ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до пункту 1.7 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28, у разі використання технологічних електричних мереж основного споживача субспоживачем відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, що укладається між ними на основі типового договору. Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, субспоживачам або постачальникам електричної енергії у разі дотримання ними вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договорів про спільне використання технологічних електричних мереж споживача.
Водночас, електропередавальна організація, що здійснює діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами в межах закріпленої території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не мають ліцензій на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами .
Відповідно до п. 1.10. ПКЕЕ, для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.
За змістом Постанови НКРЄ № 910 від 17.10.2005 року „Про внесення змін до ПКЕЕ” зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 за № 1399/116798, електропередавальні організації, які здійснюють діяльність на закріпленій території, зобов'язані врегулювати відносини згідно з вимогами абзацу другого пункту 1.10 Правил із власниками технологічних електричних мереж незалежно від розміру середньомісячного обсягу передачі електричної енергії протягом п'яти років від дати набрання чинності цією постановою.
Пунктом 1.13. Правил встановлено, що укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Враховуючи те, що станом на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, звернення позивача з пропозицією про укладення спірного договору (10.09.2010р.), отримання ним протоколу розбіжностей до договору (20.10.2010р.), не закінчився встановлений Постановою НКРЕ № 910 термін, протягом якого сторони зобов'язані були врегулювати відносини згідно з вимогами абзацу другого пункту 1.10 Правил, вирішення розбіжностей, які виникли між сторонами при укладені спірного договору підлягають вирішенню в судовому порядку лише за погодженням сторін.
Частиною другою статті 181 ГК України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Частина четверта названої статті встановлює, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Тобто, сторона, яка одержала проект договору, може, виявивши свою волю на укладення запропонованого їй договору, викласти свою редакцію окремих умов останнього чи доповнити договір певними умовами шляхом складання протоколу розбіжностей. Прийняття запропонованого проекту договору із зауваженням є акцептом на інших умовах, а відтак укладання договору переходить до стадії протоколу розбіжностей.
Відповідно до частини п'ятої ст.181 ГК України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Відповідно до частини 7 та 8 вказаної статті, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Отже, проект договору та протокол розбіжностей є доказами щодо вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору, вони є свідченням існування спору, котрий виник при укладенні договору і який сторони передають на вирішення господарського суду. Тобто, предметом розгляду у суді можуть бути лише розбіжності, що залишилися неврегульованими сторонами.
За положеннями ст.12 ГПК України та ст.181 ГК України, господарський суд розглядає справи саме у спорах, які виникають, зокрема, при укладанні господарських договорів, тобто має розглядатися переддоговірний спір, якому передують стадії протоколу розбіжностей, безпосереднє врегулювання розбіжностей, які, у даному випадку, не були дотримані сторонами.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачем не було дотримано загального порядку укладання договорів, зокрема, позивачем в порушення вимог ч. 5 ст. 181 ГК України взагалі не було розглянуто протокол розбіжностей №1 до спірного договору, який був отриманий ним 20.10.2010р.
Таким чином, колегія суддів вважає, що господарським судом дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.
Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2010р. у справі № 39/283-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", в особі структурної одиниці "Дніпропетровські міські електричні мережі" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий А.Є. Прокопенко
Суддя А.К. Дмитренко
Суддя І.О. Вечірко
Постанова складена 21.06.2011р.