Справа № 2а/1770/297/2011
22 квітня 2011 року 14год. 31хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Ставер Ю.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Барашивець А.Ю.
відповідача: представник Гридіна Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Мале підприємство з обмеженою відповідальністю " КВАНТ"
до Виконавча дирекція Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про скасування рішення , -
Позивач - Мале підприємство з обмеженою відповідальністю “Квант” - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування Рішення про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1751 від 21.12.2010 року на загальну суму 35702,10 грн., в тому числі 23801,40 грн. - сума витрат проведена з порушенням порядку витрачання страхових коштів, 11900,70 грн. - штраф за порушення порядку витрачання страхових коштів (далі - Рішення № 1751).
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Відповідачем 21.12.2010 року на підставі Акту позапланової ревізії № 004090 від 02 грудня 2010 року винесено Рішення № 1751, яким зафіксовано порушення п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням” від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-ІІІ) та ст.ст. 5, 15 Закону України “Про оплату праці” від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР). Підставою для прийняття вказаного Рішення є акт позапланової ревізії від 02.12.2010 року № 004090. Однак, в акті та Рішенні не має жодних згадувань та доказів про те, що Позивач не надає та не оплачує застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до вказаного закону. Тому вважає, що Відповідач неправомірно застосував у Рішенні до Позивача порушення п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону № 2240-ІІІ.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та додав, що відповідно до пункту 7.13 Статуту Підприємство самостійно планує свою діяльність, встановлює ціни на свою продукцію з врахуванням затрат, попиту, кон'юнктури або на підставі встановлених розцінок і прейскурантів, встановлює систему і розмір зарплати, веде бухгалтерський і статистичний звіти згідно чинного законодавства.
У Позивача на Підприємстві діє укладений Колективний договір МПзОВ “Квант” на 2009-2013р.р., зареєстрований Управлінням праці та соціального захисту населення Здолбунівської РДА 16.09.2009 року № 461 (далі по тексту Договір).
Наказом № 40 від 22.03.2010р. “Про встановлення персональної надбавки” на підприємстві Позивача встановлено, що в зв'язку із збільшенням обсягів реалізації імпортної продукції та розширенням сфери діяльності підприємства, як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку, що призводить до збільшення укладення договорів з порогом суттєвості 10 тисяч гривень. На начальника юридичного відділу ОСОБА_3 покладена відповідальність за достовірність, правильність та своєчасність укладення договорів з порогом суттєвості 50 тисяч гривень та договорів у сфері зовнішньоекономічної діяльності. На термін виконання даного завдання пунктом 2 Наказу № 40 ОСОБА_3 керуючись ст. 2, 5, 15 Закону № 108/95-ВР, ст. 97 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та пункту 4.9 Колективного договору встановлено персональну надбавку у розмірі 9055,00 грн. З встановленої персональної надбавки ОСОБА_3 у розмірі 9055,00 грн. Позивачем було сплачено всі відповідні відрахування до державних фондів в тому числі до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
При цьому, представник Позивача стверджує, що згідно пункту 4.9 Колективного договору обмеження у встановлені надбавки до 100 % посадового окладу застосовується до керівників підрозділів, спеціалістів, службовців та робітників за результатами атестації, тобто у разі підвищення такими працівниками своїх професійних здібностей.
Представник звернув увагу, що на підприємстві Позивача існує співвідношення законодавства і укладеного колективного договору. Умови колективного договору укладеного на Підприємстві не погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, як того вимагає ст. 5 Закону України “Про колективні договори і угоди”. Отже, не має жодних підстав вважати, що Позивачем порушено норми законодавства, які регулюють організацію оплати праці.
Відповідно до ст. 2 Закону № 108/95-ВР Позивач має право встановлювати та оплачувати винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Згідно ст. 4 Закону № 108/95-ВР джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.
Стаття 5 Закону № 108/95-ВР зазначає, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на державному рівні; галузевих, регіональних угод; колективних договорів; трудових договорів.
Вважає, що притягнення Позивача до відповідальності шляхом застосування стягнення коштів в розмірі 35702,10 грн. є неправомірним.
Відповідач - виконавча дирекція Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - проти позову заперечує, подав письмові заперечення. Представник Відповідача в судових засіданнях проти задоволення позову заперечувала, просила суд в його задоволенні відмовити, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у запереченнях на позов та пояснила суду наступне.
Оскаржуване Рішення до МПзОВ “Квант” прийняте відповідачем правомірно, на підставі вимог чинного законодавства. Позаплановою ревізією було встановлено, що розрахунок допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_3 проведено з порушенням п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону № 2240-ІІІ, ст.ст. 5, 15 Закону № 108/95-ВР, а саме в розрахунок допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_3 включено надбавку в розмірі 9055 грн., яка не передбачена умовами оплати праці на підприємстві - колективним договором.
Під час проведення ревізії працівнику Фонду було надано штатний розпис підприємства станом на 01.01.2010 року та наказ № 85 від 01.04.2010 року, яким було затверджено штатний розпис підприємства станом 01.04.2010 року. Саме штатним розписом підприємства з 01.04.2010 року було передбачено надбавку начальнику юридичного відділу в сумі 9055 грн.
В зв'язку із завищеним розміром встановленої надбавки Фондом було надіслано звернення до Територіальної державної інспекції праці в Рівненській області з приводу перевірки правильності встановлення такої надбавки.
ТДПІ листом від 25.11.2010 року № 146 повідомлено, що надбавка встановлена наказом керівника від 22.03.2010 року № 40 “Про встановлення персональної надбавки” не передбачена Колективним договором, а пунктом 4.9. Колективного договору передбачено встановлення надбавки за високі досягнення в праці, за виконання особливої роботи (на термін її виконання), за результатами атестації до 100 відсотків посадового окладу, тарифної ставки.
Таким чином, розрахунок допомоги проведено всупереч пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 (із змінами та доповненнями), оскільки, середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи із нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно із нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці” та підлягають обкладанню податком із доходів фізичних осіб, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В свою чергу, статтею 15 Закону № 108/95-ВР передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм та гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Представник Відповідача стверджує, що до розрахунку допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_3 мали бути включені виплати, які чітко передбачені чинним законодавством та колективним договором укладеним на підприємстві.
Зважаючи, що на МПзОВ “Квант” укладено Колективний договір на 2009-2013 роки пунктом 4.9 якого передбачено встановлення працівникам надбавки за виконання особливої роботи (на термін її виконання) до 100 % посадового окладу, тарифної ставки, то при розрахунку допомоги по вагітності та пологах працівниці ОСОБА_3, з урахуванням п. 4.9 Колективного договору, мала бути врахована надбавка не більше 100 % посадового окладу - 945 грн., а включення її в розрахунок в сумі, що перевищує розмір визначений Колективним договором - 9055 грн. суперечить вимогам діючого законодавства України.
Свою позицію представник Відповідача обґрунтовує також ч. 2 ст. 97 КЗпП України, ст. 7 Закону України “Про колективні договори та угоди”, якими передбачено, що умови запровадження та розміри надбавок визначаються підприємством в колективному договорі, а також пунктом 1.18. Методичних рекомендацій щодо оплати праці працівників малих підприємств, схвалених наказом Міністерства праці та соціальної політики від 13.08.2004 року № 186, яким передбачено, що якщо підприємство укладає колективний договір, то всі питання організації оплати та матеріального стимулювання праці працівників мають бути відображені у колективному договорі підприємства.
Враховуючи викладене просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши надані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Здолбунівською міжрайонною виконавчою дирекцією Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі наказу від 09.11.2010 року № 146-ОД “Про проведення позапланової ревізії в МПзОВ “Квант” та відповідно до пункту 3 частини 1 статті 28 Закону № 2240-ІІІ, підпункту “д” пункту 15.3 Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду від 19.09.2001 року № 38 (із змінами та доповненнями) проведено позапланову ревізію по коштах Фонду.
В результаті ревізії встановлено порушення вимог законодавства щодо порядку витрачання страхових коштів Фонду в сумі 23801,40 грн., про що складено акт № 004090 від 02.12.2010 року.
02.12.2010р. Позивач звернувся до Відповідача з запереченням до Акту позапланової ревізії № 004090 від 02.12.2010р. на підставі якого було прийняте вищевказане Рішення, однак, дане заперечення було визнано таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі акта ревізії Відповідачем прийнято Рішення про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1751 від 21.12.2010 року на загальну суму 35702,10 грн., в тому числі 23801,40 грн. - сума витрат проведена з порушенням порядку витрачання страхових коштів, 11900,70 грн. - штраф за порушення порядку витрачання страхових коштів.
29.12.2010р. Позивач звернувся до Відповідача з скаргою на Рішення № 1751, однак, дана скарга не була задоволена Відповідачем.
Ці обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами: наказ “Про проведення позапланової ревізії в МПзОВ” “Квант” від 09.11.2010 року № 146-ОД, наказ “Про продовження терміну проведення позапланової ревізії” від 23.11.2010 року № 155-ОД, акт позапланової ревізії № 004090 від 02.12.2010 року, заперечення до акту ревізії від 02.12.2010 року № 826, Рішення про результати розгляду заперечень до акту ревізії від 21.12.2010 року № 05/1503, Рішення про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 1751 від 21.12.2010 року, скарга на Рішення № 1751 від 29.12.2010 року, Рішення про результати розгляду скарги від 14.01.2011 року № 05/50.
Повноваження робочих органів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності щодо здійснення перевірок правильності використання страхових коштів на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, а також щодо накладення фінансових санкцій передбачені ст.ст. 28, 30 Закону № 2240-ІІІ.
Пунктом 3 частини 2 статті 27 Закону № 2240-ІІІ визначено обов'язок страхувальника - МПзОВ “Квант” - надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідним вид матеріального забезпечення відповідно до цього Закону.
Статтею 39 Закону України № 2240 передбачено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 53 цього Закону і не залежить від трудового стажу.
Частиною 2 статті 53 Закону № 2240-ІІІ передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України. Таку ж вимогу містить ст. 21 Закону № 108/95-ВР.
Порядок нарахування матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду визначено постановою Кабінету Міністрів України “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням” від 26.09.2001 року № 1266 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1266 МПзОВ “Квант” правильно визначено розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати ОСОБА_3, а саме враховано відпрацьовані місяці з березня по серпень 2010 року.
До заробітної плати за визначені місяці включено посадовий оклад за відпрацьований час, персональну надбавку в сумі 9055 грн. та місячні премії, в окремих місяцях нараховані суми за дні відпусток.
Пунктом 7 Порядку № 1266 визначено, що середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи із нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які визначаються згідно із нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці” та підлягають обкладанню податком із доходів фізичних осіб, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною першою статті 15 Закону № 108/95-ВР передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схема посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Частиною другою цієї ж статті передбачено право керівника встановлювати конкретні розміри надбавок з урахуванням вимог передбачених частиною першою цієї статті, тобто в межах визначених умовами колективного договору.
Надбавка в сумі 9055 грн. встановлена начальнику юридичного відділу ОСОБА_3 наказом від 22.04.2010 року № 40 Колективним договором не передбачена, що підтверджується також листом ТДІП в Рівненській області від 25.11.2010 року № 146.
Необхідність визначення розміру надбавок в Колективному договорі, окрім статті 15 Закону № 108/95-ВР передбачена ст. 13 та ч. 2 ст. 97 КЗпП України, ст. 7 Закону № 108/95-ВР, пунктом 1.18 Методичних рекомендацій щодо оплати праці працівників малих підприємств, схвалених наказом Міністерства праці та соціальної політики від 13.08.2004 року № 186, пунктом 1.2 Розділу 1 Рекомендацій щодо визначення заробітної плати працюючих в залежності від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.03.1999 року № 44.
При цьому, Методичні рекомендації та Рекомендації затверджені наказами Міністерства праці та соціальної політики України в межах повноважень визначених Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України № 1543 від 02.11.2006 року.
В судовому засіданні були досліджені договори, укладені МПзОВ “Квант” у 2010 році на яких відсутні будь-які відмітки (візи) про їх виконання начальником юридичного відділу ОСОБА_3 Відсутність таких відміток представник Позивача пояснив тим, що ОСОБА_3 проживала у Львові і відповідно ставити відмітки на Договорах не мала можливості.
Крім того, факт проживання ОСОБА_3 підтверджується листком непрацездатності № 779962 виданим 28.09.2010 року Державним закладом “Клінічна лікарня ДТГО “Львівська залізниця” (м. Львів, вул. Огієнка, 5) та листом виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 27.01.2011 року № 09-16-112.
Також, судом витребовувалась посадова інструкція начальника юридичного відділу МПзОВ “Квант” та наказ № 85 від 01.04.2010 року, які суду не були надані.
Судом досліджено штатні розписи МПзОВ “Квант” станом на 01.01.2010 року та 01.04.2010 року та встановлено, що в структурі даного підприємства відсутній юридичний відділ, начальником якого є ОСОБА_3
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, представник Позивача долучив до матеріалів справи листи прокуратури Здолбунівського району від 21.02.2011 року та 28.03.2011 року з приводу відмови у порушенні кримінальної справи щодо службових осіб МПзОВ “Квант”.
Вищезазначені докази суд не бере до уваги, оскільки в ході судового засідання встановлено, що постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо службових осіб МПзОВ “Квант” від 21.02.2011 року скасовано прокуратурою Рівненської області, а постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо службових осіб МПзОВ “Квант” від 28.03.2011 року оскаржено Відповідачем 08.04.2011 року.
Приймаючи рішення, суд бере також до уваги той факт, що представником Позивача в судовому засіданні подано зміни до Колективного договору МПзОВ “Квант” від 09.02.2011 року, якими із пункту 4.9 виключено частину речення, якою було передбачено граничний розмір надбавок (“до 100 відсотків посадового окладу, тарифної ставки”). Даний доказ не є належним та допустимим доказом по даній справі, оскільки зміни до Колективного договору було внесено 09.02.2011 року, що не стосується спірного періоду.
Таким чином, під час нарахування допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_3 діяла редакція пункту 4.9 Колективного договору, якою передбачено обмеження розміру надбавки “до 100 відсотків посадового окладу, тарифної ставки”.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що доводи, якими Позивач обґрунтовував свої вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними в справі доказами. Натомість, Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття Рішення № 1751 від 21.12.2010 року, отже підстави для задоволення позову відсутні.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, понесені Позивачем судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.