25 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3332/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
при секретарі - Дубовик О.І.,
за участю представника позивача -Вишневського К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" про визнання неправомірними дій та постанови, -
20 квітня 2011 року від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" (далі - ТОВ "ЗБК "Полтава") до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (далі - Київський ВДВС, відповідач), в якому позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у знятті з-під арешту 19/25 часток нежитлових будівель та споруд (завод по виробництву бетону), що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Ковпака, № 37-"Б" та належать на праві власності ТОВ "ЗБК "Полтава". Крім цього позивач ставить вимогу про визнання неправомірною постанови головного державного виконавця Київського ВДВС від 22.02.2010 р. про арешт майна та оголошення заборони його відчуження по виконавчому провадженню №17186813 (зведене виконавче провадження №13190223) в частині накладення арешту на 19/25 часток нежитлових будівель та споруд (завод по виробництву бетону), що знаходяться за адресою: м. Полтава, вул. Ковпака, № 37-"Б" та належать на праві власності ТОВ "ЗБК "Полтава".
Ухвалою суду від 13.05.2011 р. до участі у справі в якості третьої особи залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій".
Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що 07.04.2011 р. йому стало відомо про те, що головним державним виконавцем Київського ВДВС 22.02.2010 р. винесено постанову про арешт майна боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський завод залізобетонних конструкцій") та оголошення заборони його відчуження по виконавчому провадженню №17186813, згідно якої вирішено накласти арешт, крім іншого, на 19/25 часток виробничих будівель по вул. Ковпака, № 37-"Б" у м. Полтаві.
Разом з цим, як зазначає позивач, 22.02.2010 р. за ТОВ "ЗБК "Полтава" було зареєстровано право власності на вищезазначені 19/25 часток нежитлових будівель та споруд, про що свідчить витяг №25374310 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Зважаючи на те, що день винесення постанови про накладення арешту на майно збігається з датою реєстрації права власності за новим власником (ТОВ "ЗБК "Полтава"), який не є боржником у виконавчому провадженні, позивач стверджує, що арешт накладено помилково, внаслідок чого порушено право нового власника на вільне користування та розпорядження придбаним майном.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив такі задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судові засідання на з'явився, хоча повідомлений про дату, час та місце судового розгляду належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заперечень на позовну заяву не надав.
Третя особа надіслала до суду заяву, в якій просить позов задовольнити, розглянувши справу без участі її представника.
Відповідно до ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача -суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за даної явки сторін.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступні обставини.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 №791467 ТОВ "ЗБК "Полтава" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 14.01.2010 р. (ідентифікаційний код 36903416).
22.02.2010 р. головним державним виконавцем Київського ВДВС винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №17186813, якою на підставі виконавчого листа №2-4107/09, виданого 19.01.2010 р. Київським районним судом м. Полтави, з метою повного та фактичного виконання рішення суду про стягнення з ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди в 130 000,00 грн. кожному було накладено арешт на:
- нежитлові будівлі та споруди по АДРЕСА_2;
- квартиру АДРЕСА_1;
- 19/25 частини виробничих будівель по АДРЕСА_2-Б, що належать ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" (код ЄДРПОУ 32317246).
Разом з цим 15.02.2010 р. між продавцем -ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" та покупцем -ТОВ "Завод ЗБК "Полтава" було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 19/25 часток нежитлових будівель та споруд (завод по виробництву бетону), що знаходяться в м. Полтаві по АДРЕСА_2-"Б", а саме: будівля літ. А-1 площею 16,6 м2, в будівлі літ. Б-3: 1 приміщення для підготовки матеріалів площею 115,6 м2, 2 приміщення для підготовки матеріалів площею 46,4 м2, 6 склад хімдомішок площею 9,8 м2, 3 щитова площею 5,1 м2, загальною площею 176,9 м2, склади для зберігання інертних матеріалів №1, силос для зберігання цементу №2, силос для зберігання цементу №3.
Дізнавшись 07.04.2011 р. про арешт виконавчою службою вказаного майна, позивач 18.04.2011 р. звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту, у відповідь на що отримав листа №5/15479 від 19.04.2011 р., в якому в.о. заступника начальника Київського ВДВС повідомив, що виконавче провадження №17186813 приєднане до зведеного виконавчого провадження №13190223, яке на даний час є незавершеним, у зв'язку з чим арешт майна може бути знятий за рішенням суду.
Вважаючи порушеним своє право на вільне володіння і розпорядження власним майном, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби передбачені статтею 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Відповідно до ч.1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Оскільки позивач у цій справі не є ані учасником виконавчого провадження, ані особою, яка залучається до проведення виконавчих дій, дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з урахуванням особливостей, передбачених ст. 181 КАС України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 р. № 606-XIV “Про виконавче провадження” (далі -Закон № 606-XIV).
Статтею 3 Закону № 606-XIV в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови визначено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. До таких, крім іншого, відносяться виконавчі листи, що видаються судами.
Статтею 4 вказаного Закону серед заходів примусового виконання рішень було передбачено, зокрема, звернення стягнення на майно боржника (пункт 1).
Згідно ч.3 ст. 5 Закону № 606-XIV в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації (ч.1 ст. 50 Закону № 606-XIV).
Частиною 1 ст. 55 Закону № 606-XIV в редакції, чинній на момент винесення спірної постанови передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
З наведеного випливає, що винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є складовою частиною процедури звернення стягнення на майно боржника.
Як підтверджено матеріалами справи, державний виконавець з метою виконання рішення суду виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що Полтавською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 22.02.2010 р. о 1733 год. внесено запис 10 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №9546410.
Разом з цим, при винесенні зазначеної постанови державний виконавець не пересвідчився кому належить спірне майно на день вчинення виконавчої дії.
Як уже зазначалося вище, 15.02.2010 р. між ТОВ "Полтавський завод залізобетонних конструкцій" та ТОВ "Завод ЗБК "Полтава" було укладено договір купівлі-продажу 19/25 часток нежитлових будівель та споруд (завод по виробництву бетону), що знаходяться в м. Полтаві по АДРЕСА_2-"Б", про що приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 15.02.2010 р. внесено запис до Державного реєстру правочинів за номером 3825315.
22.02.2010 р. приватним підприємством "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" за ТОВ "ЗБК "Полтава" було зареєстровано право власності на вищезазначені 19/25 часток нежитлових будівель та споруд за номером запису 1837 в книзі 10, про що свідчить витяг № 25374310 про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
За таких обставин на день винесення постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження позивач - ТОВ "ЗБК "Полтава" вже являвся власником спірного майна.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
За змістом ст. 60 Закону № 606-XIV, в редакції згідно із Законом від 12.05.2011 р., особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина 1).
У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника (частина 2).
З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту (частина 3).
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (частина 5).
За наведених обставин справи суд приходить до висновку, що постанова Київського ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 22.02.2010 р. в частині накладення арешту на майно належне позивачеві є протиправною.
Разом з цим оскаржувані дії відповідача, пов'язані з відмовою у знятті арешту з майна, не суперечать приписам ч.5 ст. 60 Закону № 606-XIV.
Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити лише в частині вимог щодо визнання неправомірною постанови державного виконавця в оскаржуваних межах.
Для повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог на підставі ч.2 ст. 11 КАС України та скасувати постанову Київського ВДВС від 22.02.2010 р. в частині накладення арешту на 19/25 частин виробничих будівель по АДРЕСА_2.
З огляду на те, що сплачена позивачем сума судового збору є неподільною, приписи ч.3 ст. 94 КАС України застосуванню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" до Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій" про визнання неправомірними дій та постанови - задовольнити частково.
Визнати неправомірною та скасувати постанову Київського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 22 лютого 2010 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження в частині накладення арешту на 19/25 частин виробничих будівель по АДРЕСА_2.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 червня 2011 року.
Суддя Є.Б. Супрун