25 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5103/11
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Кукоба О.О. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови, -
Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу від 30.05.2011 року ВП № 24557845.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова про накладання штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки постанову Семенівського районного суду Полтавської області не виконано з незалежних від управління причин. Вказав, що Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області є бюджетною організацією, фінансування якої здійснюється по поточних державних програмах соціального захисту населення, асигнування на виконання судових рішень про стягнення коштів за минулі роки та оплату штрафних санкцій не відкривалися.
Позивач та відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, надали клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Беручи до уваги те, що перешкоди до розгляду справи у судовому засіданні, встановлені ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, а в судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд, згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання та на підставі наявних матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що постановою Семенівського районного суду Полтавської області від 14.11.2009 року зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити перерахунок одноразової компенсації як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що став інвалідом ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати.
26.07.2010 року Семенівським районним судом Полтавської області ОСОБА_1 видано виконавчий лист № 2-а-469/2009.
Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
На виконання даної норми Закону 22.02.2011 року на підставі заяви стягувача постановою головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Солодовника В.М. відкрито виконавче провадження ВП № 24557845 з примусового виконання постанови Семенівського районного суду Полтавської області та надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.
Позивач у встановлений строк для добровільного виконання судове рішення не виконав.
13.04.2011 року постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області за невиконання постанови Семенівського районного суду Полтавської області на боржника - Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області накладено штраф в розмірі 680 грн.
Крім того, 14.04.2011 року за вих. № 2907 позивачу направлено вимогу, якою встановлено новий п'ятиденний строк для виконання даного судового рішення, зобов'язано боржника повідомити про стан виконання рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність за його невиконання.
Однак, боржник рішення не виконав, у зв'язку з чим постановою державного виконавця від 30.05.2011 року на Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області накладено штраф в розмірі 1 360 грн.
Позивач не погодився з рішенням про накладенням штрафу та оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові про накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, позивач пов'язує невиконання судового рішення з відсутністю відповідного фінансування.
Дане твердження позивача судом оцінюється критично зважаючи на те, що відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, судовий акт, що набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відсутність відповідного фінансування не може вважатися поважною причиною невиконання судового рішення з огляду на те, що за своїм характером є або бездіяльністю, або юридично неспроможною дією і не вказує на належне ставлення боржника до процесу організації виконання судового рішення.
При цьому, суд бере до уваги, що судовим рішенням на позивача було покладено обов'язок здійснити дії по призначенню та виплаті грошових коштів. Судом не встановлено наявності доказів, які б вказували на існування будь-яких перешкод у здійсненні позивачем вказаних дій.
Суд зазначає, що відсутність грошових коштів для їх виплати може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення на підставі статті 36 Закону України "Про виконавче провадження", проте не є підставою для ухилення від виконання судового рішення.
Позивачем не надано суду доказів щодо фактичного виконання судового рішення, а саме, призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення, або поважних причин його невиконання.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону, що діє з 09.03.2011 року) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зміст дій, які повинен вчиняти державний виконавець з приводу примусового виконання судових рішень, передбачений, зокрема, статтею 89 зазначеного Закону.
Так, вказаною статтею визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Таким чином, на виконання вимог статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" 30.05.2011 року постановою державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень суду відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області ВП № 24557845 за невиконання постанови Семенівського районного суду Полтавської області на боржника - Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області накладено штраф в розмірі 1 360 грн.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і спрямована на виконання рішення суду, а позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, третя особа: ОСОБА_1 про скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.О. Кукоба