15 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4111/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
при секретарі - Ковальові Д.О.,
за участю:
представника позивача - Гордієнко Н.В.,
представника відповідача - Гриценка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
16 травня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" (далі - позивач, ПАТ "Полтавакондитер") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.05.2011 року № 0000662305.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на помилковість та безпідставність висновків акту перевірки щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2011 року сум ПДВ по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ «Веспрем». Зазначив, що правомірність формування податкового кредиту від даного контрагента підтверджується наявними у позивача первинними документами, отриманий товар використаний у господарській діяльності позивача. Наполягав на тому, що чинним законодавством України на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок контролювати показники податкової звітності підприємства, яке виступає контрагентом у господарській операції. Вважає, що ним не допущено порушень Податкового кодексу України, у зв'язку з чим просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В письмових запереченнях відповідач посилався на порушення позивачем вимог частин 1,2 статті 215, частин 1,5 статті 203 Цивільного кодексу України, статтей 198, 200 Податкового кодексу України. Зазначав, що контрагент позивача не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а тому вважає укладений позивачем із ТОВ «Веспрем» договір поставки нікчемним, та таким, що не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Крім того, посилався на факт непідтвердження надмірної сплати ІІДВ до бюджету постачальником ПАТ «Полтавакондитер», в результаті чого вважає правомірним прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ПАТ “Полтавакондитер” (ідентифікаційний код юридичної особи 00382208) зареєстроване 10.12.1991 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради, взято на податковий облік в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.
08.04.2011 року ДПІ у м. Полтаві проведено документальну камеральну перевірку ПАТ “Полтавакондитер” щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Веспрем» у лютому 2011 року.
За результатами перевірки складено акт від 11.04.2011 року № 3020/23-6/00382208, у якому зафіксовано завищення платником податку ПАТ “Полтавакондитер” податкового кредиту за лютий 2011 року на суму ПДВ 119 684 грн., у т. ч. завищення суми від'ємного значення за підсумками лютого 2011 року в розмірі 119 684 грн.; завищення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2011 року в розмірі 119 684 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення - рішення від 04.05.2011 року № 0000662305, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 119 684 грн.
Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить із наступного.
Із акту перевірки суд вбачає, що позивач у лютому 2011 року включив до складу податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Веспрем» суму ПДВ 119 684 грн.
Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Податкова накладна, відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200.1 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.3 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Судом встановлено, що 22.06.2010 року між позивачем та ТОВ “Веспрем” укладено договір поставки № 129/06-10, за умовами якого Постачальник (ТОВ “Веспрем”) зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець (ПАТ “Полтавакондитер”) зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість. Поставка окремої партії товару здійснюється на умовах DDU м. Полтава. Оплата партії товару Покупцем здійснюється протягом 30 банківських днів з дати отримання товару.
На виконання умов договору ТОВ "Веспрем" виписано позивачу накладні та податкові накладні на загальну суму 718 102 грн. 07 коп., в т.ч. ПДВ - 119 683 грн. 68 коп.
Розрахунок за отриманий товар проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується банківськими виписками.
Транспортування товару здійснювалося на склад ПАТ “Полтавакондитер” та підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.
Позивачем на підставі податкових накладних включено до складу податкового кредиту до податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року суму ПДВ 119 684 грн.
Порушень в оформленні податкових накладних судом не встановлено, зауважень до їх змісту та форми відсутні.
З реєстру виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2011 року ПАТ “Полтавакондитер” вбачається, що у розділі отриманих податкових накладних значаться податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Веспрем» у лютому 2011 року, суми ПДВ по яких включені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року.
Оприбуткування товару (насіння соняшнику) ПАТ „Полтавакондитер” підтверджується прибутковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.
Згідно карток складського обліку матеріалів соняшник приймався на склад ПАТ „Полтавакондитер” та відпускався у борошняний цех товариства для подальшого використання у виробництві.
Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ “Веспрем” підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності ПАТ „Полтавакондитер”.
На момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, ТОВ “Веспрем” мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано, та було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому формування позивачем податкового кредиту від цього підприємства є правомірним.
З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано на підставі, виписаних ТОВ “Веспрем” належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Посилання відповідача на протокол допиту директора ТОВ “Веспрем” суд не бере до уваги, оскільки він не є належним доказом, який підтверджує відсутність господарських операцій, оскільки відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Доводи контролюючого органу про обов'язковість наявності такої підстави для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту як сплата цих сум до Державного бюджету України, судом не беруться до уваги, оскільки норми Податкового кодексу України не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.
Крім того, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, так як це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.
Відповідачем не доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.
Тобто, суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.
Посилання відповідача в акті перевірки на те, що угода є нікчемною, суд оцінює критично, з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 203 зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Правові норми, які прямо передбачають нікчемність правочину містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, згідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи згаданий договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки щодо нікчемності укладених правочинів, зроблені відповідачем в акті перевірки, є безпідставними.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем суми ПДВ у розмірі 119 684 грн. до складу податкового кредиту за лютий 2011 року, а тому податкове повідомлення -рішення ДПІ у м. Полтаві від 04.05.2011 року № 0000662305/0 є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ “Полтавакондитер” є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 04.05.2011 року № 0000662305.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2011 року.
Суддя А.Б. Головко