14 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3872/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
при секретарі - Ємець Я.М. ,
за участю:
представника позивача - Фищук В.В.,
представника відповідача - Зеленський В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма імені Чапаєва" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -
11 травня 2011 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - Позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма імені Чапаєва" (надалі - Відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що згідно ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, повинен був до 16.04.2011 року сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 21 000 грн. Враховуючи те, що адміністративно-господарські санкції відповідачем добровільно не були сплачені, йому було нараховано пеню в розмірі 163 грн. 80 коп. Вважає, що сума адміністративно-господарських санкцій та пені підлягає стягненню в судовому порядку.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма імені Чапаєва" робочі місця для інвалідів були створені та є вакантні. Працевлаштування інвалідів здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, а не підприємством. Крім того, відповідачем, як роботодавцем, у 2010 році до державної служби зайнятості подавалася звітність про наявність вільних робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН із заповненням гр.15 звіту. Таким чином, підприємство вважає, що виконало свій обов'язок, покладений Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а тому, як на думку відповідача, позовні вимоги про стягнення адміністративно - господарських санкцій в розмірі 21 000 грн. та пені в розмірі 163,80 грн. є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді адміністративного позову , вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як зазначено у ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування. Відповідно до п. 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. N 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому. Згідно п. 9 цього Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
За змістом ст. 20 України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Пункт 5 ч.2 ст. 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Отже, даний спір підвідомчий адміністративному суду.
Судом встановлено, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма № 10-ПІ, реєстраційний номер 53/210/78), поданим Приватним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма імені Чапаєва" 26.02.2011 року до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за 2010 рік становила 16 осіб, фонд оплати праці штатних працівників -336 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника -1750,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, в тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.
З огляду на викладене, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до нормативу 4% становить 1 особу.
Як вбачається із звіту Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма імені Чапаєва" про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (форма № 10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2010 році склала 16 осіб. При цьому у звіті не зазначена середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02).
Таким чином, позивач дійшов висновку, що відповідачем, в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не виконано нормативів на 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами.
Згідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.
Оскільки, відповідачем до 16.04.2011 року самостійно не сплачено адміністративно - господарські санкції у розмірі 21 000 грн., які нараховано за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, йому нараховано пеню у розмірі 163,80 грн. Вищезазначені суми відповідачем не сплачено, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 21 163,80 грн.
Разом з тим, статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що відповідачем було створено для інвалідів робочі місця, як передбачено законом, та надіслано до Диканського районного центру зайнятості звіти про наявність вказаних вакансій на Приватниму сільськогосподарському підприємстві "Агрофірма імені Чапаєва" за період з січня по грудень 2010 року.
Згідно відповіді Полтавського обласного центру зайнятості на лист Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 043-02-2090/0-11 від 07.06.2011 року відповідачем протягом 2010 року було направлено звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН для працевлаштування інвалідів: станом на 31.03.2010, 30.04.2010, 31.05.2010,30.06.2010, 30.07.2010, 31.08.2010, 30.09.2010, 29.10.2010, 30.11.2010, 03.12.2010 року -на посаду робітника на низькокваліфікованих роботах - 1 робоче місце.
Таким чином, відповідач інформував службу зайнятості у встановленому чинним законодавством порядку про вакантні місця для працевлаштування інвалідів, кількість яких визначалася залежно від зайнятості робочих місць для працевлаштування інвалідів на той чи інший період 2010 року, а, отже, вживав заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Докази того, що будь-яким органом працевлаштування інвалідів направлялися відповідачу протягом січня-листопада 2010 року інваліди для працевлаштування чи інваліди самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, і що відповідач відмовив у прийнятті інвалідів на роботу, суду не надано.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, фактично на Приватному сільськогосподарському підприємстві "Агрофірма імені Чапаєва" в грудні 2010 року працював гр. ОСОБА_3, який мав третю групу інвалідності, тобто на підприємстві протягом 1 місяця 2010 року був працевлаштований інвалід.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що відповідачем в грудні 2010 року був працевлаштований інвалід відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", за вказаний місяць відповідач виконав свій обов'язок передбачений статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а тому відсутні й підстави для застосування адміністративно-господарських штрафних санкцій та пені за відповідний місяць 2010 року.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Накладення адміністративно-господарських санкцій на підприємство також врегульовано Господарським кодексом України (ГК України). Так, згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
З огляду на те, що відповідач вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, вини в діях відповідача судом не встановлено, а відтак, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма імені Чапаєва" про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2011 року.
Суддя І.С. Шевяков