23 червня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4596/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Костенко Г.В.,
при секретарі - Протас О.М.,
за участю: представника позивача -Шулік О.Й.,
представника відповідача -Мірошніченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діовен " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
31 травня 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Діовен " звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо завищення суми податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за лютий 2011 року, що є наслідком порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, що видані для документального оформлення операцій за договором купівлі-продажу, який має ознаки фіктивності. Крім того, зазначав, що на момент вчинення фінансово-господарських операцій між ТОВ "Діовен" та його контрагентом ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" останній був існуючим суб'єктом господарювання (перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", зазначаючи, що первинні бухгалтерські документи, отримані ним на виконання договірних відносин, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум ПДВ до податкового кредиту.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовні заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. Дії Кременчуцької ОДПІ він вважає правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме, позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", контрагентами якого в свою чергу являються ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження", в яких відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ "Діовен" (ідентифікаційний код 31574438) 20.06.2001 року зареєстровано як юридичну особу виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, номер запису про державну реєстрацію 1 585 120 0000 003103. Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ, з 27.06.2001 року є платником податку на додану вартість.
Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є формування та оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; діяльність автомобільного вантажного транспорту.
Кременчуцькою ОДПІ в період з 01.04.2011 по 06.04.2011 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість позивача за лютий 2011 року.
За результатами перевірки податковим органом 06.04.2011 року складено акт №2006/15-322/31574438, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та відповідно занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 14688,74 грн.
На підставі висновку даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 27.04.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002311502/1460, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 14688,74 грн., в тому числі 14688,74 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування йому грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Судом встановлено, що 31.01.2011 року між позивачем (покупець) та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 310111, згідно якого продавець зобов'язується передати належний йому товар (запасні частини до вантажних автомобілів та інші товари виробничого призначення) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити
На виконання умов договору купівлі-продажу № 310111 від 31.01.2011 року ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" було виписано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).
Дослідивши податкові накладні, виписані ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" для документального оформлення виконання умов договору та виконаних операцій з постачання товару відповідно до договору № 310111 від 31.01.201 року, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні.
Згідно вказаних податкових накладних позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період ( лютий 2011 року) та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", що підтверджується реєстром платіжних доручень за період з 01.01.2011 року по 20.06.2011 року, згідно якого позивачем перераховано на рахунок ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" грошові кошти в сумі 48742,80 грн., 15200 грн., 24189,66 грн., що дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний ним товар.
Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженою особою ТОВ "Діовен" ОСОБА_4 на підставі довіреностей № 7 від 01.02.2011 року, підписи якого маються також у видаткових накладних.
Як вбачається із наданих представником позивача документів, придбаний позивачем товар у подальшому використовувався ним при здійсненні своєї господарської діяльності, що підтверджується наступним.
Позивачем надані до суду копії податкових накладних, згідно яких вбачається, що товар придбаний у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" був реалізований позивачем.
Щодо контрагента позивача - ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", то факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів. При цьому, суд зазначає, що податковим органом не надано суду доказів порушення безпосереднім контрагентом позивача - ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" за наслідками господарських операцій з яким останнім сформовано податковий кредит, вимог податкового законодавства в результаті чого вказаному підприємству визначені податкові зобов'язання, в тому числі за наслідками операцій з позивачем у справі, про що прийняті податкові повідомлення-рішення.
Щодо висновку відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", основними постачальниками якого з листопада 2010 року по лютий 2011 року в свою чергу являються ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження", в яких відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, то ним не доведено, що придбаний позивачем товар у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" було фіктивно придбано у ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження" в результаті неправомірного обміну первинними документами з метою незаконного формування сум податкового кредиту та заниження сум податкових зобов'язань.
Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються посилання податкового органу щодо фіктивності господарських відносин з придбання товару між позивачем та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", та як наслідок - твердження Кременчуцької ОДПІ щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, отриманими від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10".
В ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних від 01.02.2011 року № 1249, від 02.02.2011 року №1250, від 03.02.2011 року №1251, від 09.02.2011 року № 1252, від 16.02.2011 року № 1253, від 21.02.2011 року № 1254 року, від 25.02.2011 року № 1366, від 28.02.2011 року № 1255 та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суму ПДВ у загальному розмірі 14688,74 грн.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійснені ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" та ТОВ "Діовен", чи ПП "Нафта-Капітал", ТОВ "Компанія "Відродження", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність законних підстав для задоволення позову та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0002311502/1460 від 27 квітня 2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діовен" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області № 0002311502/1460 від 27 квітня 2011 року.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діовен" витрати по сплаті судового збору в розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2011 року.
Суддя Г.В. Костенко