Справа № 2а-8056/10/1570
17 червня 2011 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бутенко А.В.,
за участю секретаря - Рачкова О.І.,
за участю сторін:
представник позивача - ОСОБА_1 ( по довіреності)
представник відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Ренійської міжгосподарської дитячої оздоровчої установи «АИСТ»до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення №0000109623/3 від 29.01.2010 року,
З позовом до суду звернулась Ренійська міжгосподарська дитяча оздоровча установа «АИСТ»до Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення №0000109623/3 від 29.01.2010 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, зіславшись на обставини, зазначені у позовній заяві (а.с.42-46 т.І) та у додаткових поясненнях до неї (а.с.128-130 т.ІІ), вважаючи податкове повідомлення-рішення №0000109623/3 від 29.01.2010 року неправомірним та таким, що прийняте із порушенням діючого законодавства, а саме відповідачем не враховані під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення первинні документи про витрати підприємства, що виникли після придбання товарів для здійснення господарської діяльності від СПД ОСОБА_3 на суму 34284,55 грн., від СПД ОСОБА_4 на суму 111375 грн. та від СПД ОСОБА_5 на суму 80060 грн. Вказані витрати не були враховані ДПІ у Ренійському районі в зв'язку з тим в матеріалах перевірки не було всіх підтверджуючих документів про витрачання цих товарів, та на думку відповідача, ці товари мають знаходитись на складі підприємства, та відповідно мають бути внесені до складу валового доходу підприємства.
Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, пославшись на обставини зазначені у запереченні на адміністративний позов (а.с.103-106 т.ІІ). Так, представник відповідача зазначив, що ДПІ у Ренійському районі Одеської області діяло у межах законодавства, податкове повідомлення-рішення відповідає чинному законодавству, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими. Так, при проведенні перевірки до ДПІ у Ренійському районі Одеської області не надавалися накладні та первинні документи, які підтверджують списання продуктів харчування для господарських потреб. Крім того, оскаржене податкове повідомлення рішення ДПІ у Ренійському районі Одеської області було оскаржене підприємством до ДПА в Одеській області та ДПА України, за результатами яких, первинне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.
Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Судом встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки РМДОУ «АИСТ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, ДПІ у Ренійському районі Одеської області було складено Акт № 471/2301/25050699 від 26.06.2009 року (а.с.59-81 т.І) з додатками (а.с.82-114 т.І). Перевіркою було встановлено порушення п.4.1.ст.4; п.5.1, п.5.2, п.п.5.4.6 п.п.5.4.8 п.5.4., п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5; п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.6.1 п.8.6, п.п.8.7.1 п.8.7. ст.8; п.п.11.2.1 п.11.2. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (із змінами та доповненнями), п. 3.1 розділу 3 Порядку складання Декларації з податку на прибуток, затвердженого Наказом ДПА України №143, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся, на загальну сум 148878 грн.
З зазначеним актом перевірки та встановленими порушеннями позивач не погодився та 09.07.2009 року на адресу ДПІ у Ренійському районі Одеської області було подано заперечення на акт перевірки №471/2301/25050699 від 26.06.2009 року (а.с.115-119т.І) та 14.07.2009 року ДПІ у Ренійському районі Одеської області була надана відповідь на заперечення (а.с.120-130 т.І).
На підставі акту перевірки від 26.06.2009 року ДПІ у Ренійському районі Одеської області 29.01.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000109623/3 (а.с.9), в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п.2.8. п.2 «Положення про порядок ведення касових операцій в національній валюті України», затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року Закону України «Про податок на додану вартість»та застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 86241,30 грн.
Судом також встановлено, що податкове повідомлення-рішення, яке було винесене ДПІ у Ренійському районі Одеської області було оскаржене РМДОУ «АИСТ» до ДПІ у Ренійському районі Одеської області (а.с.131-132 т.1) та ДПА в Одеській області.(а.с.142-144 т.1) За результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с.133-141 т.1, а.с.145-154 т.1).
Оцінюючи оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про неправомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з п.5.1 ст.5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.4.6, 5.4.8 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються: будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб. Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат. Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.
Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
З огляду на зазначене, суд погоджується з твердженням представника позивача, що РМДОУ «АИСТ»після оприбуткування товарів, віднесло вказані витрати до валових витрат підприємства. Товари, які були отримані підприємством від СПД ФО ОСОБА_3 на суму 38507,55 грн., від СПД ФО ОСОБА_4 на суму 111375 грн. та від СПД ФО ОСОБА_5 на суму 80060 грн., підтверджуються відповідними накладними (а.с.161, 163, 165, 167, 168, 170, 172 т.1) та рахунками-фактурами (а.с.160, 162, 164, 166, 169, 171 т.1) щодо розрахунків з СПД ФО ОСОБА_3.(а.с.159 т.1), відповідною накладною з СПД ОСОБА_6 (а.с.172-173 т.1) та з СПД ФО ОСОБА_4 (а.с.175 т.1).
Крім того, позивачем у судовому засіданні доведено, що продукти харчування були використані підприємством у власній господарській діяльності, вказане підтверджується відомостями видачі продуктів з комори та меню-вимогами на видачу продуктів, накладними на відпуск товарів (а.с.176-250 т.1 та а.с.1-92 т.2), які є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують валові витрати підприємства відповідно до Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами»№157 від 17.06.2003 року.
Також, судом встановлено, що на виконання умов договору між ФОП ОСОБА_7 та РМДОУ «Аист»№4 від 01.06.2008 року (а.с.158 т.І), ФОП ОСОБА_7 було поставлено товар (миючі засоби) на суму 80060 грн. (а.с.174 т.І). Факт припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_7 у зв'язку зі смертю у 1 кварталі 2009 року сторонами підтверджено та не заперечувалось.
Суд не погоджується з твердженням представника відповідача, що наявну заборгованість неправомірно не віднесено позивачем до суми валових доходів відповідно до п.4.1.6,12.3, 12.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, оскільки сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора та дебітор відповідно збільшує валові доходи на таку саму суму, якщо строк позовної давності за договором минув.
Згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід включає, зокрема суму заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.
Однак, п.12.3 ст.12 цього ж Закону встановлює порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку, а п.12.4.ст.12 -додаткові положення, встановлює норми, під дію яких заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_7 не підпадає.
Таким чином, за договором №4 від 01.06.2008 року строк позовної давності по зобов'язанню з оплати за вказаний товар на момент перевірки не минув, заходи щодо стягнення заборгованості зі спадку у межах та за процедурою, визначеною законодавством не здійснювались, тому вказана заборгованість не була безнадійною, з огляду на що не могла бути віднесена до валових доходів позивача.
Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В судовому засіданні представник відповідача не довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, правомірність свого рішенння та необґрунтованість позовних вимог позивача, тому, на підставі наведеного, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ренійському районі Одеської області від 29.01.2010 року за №0000109623 /3 визнається судом нечинним.
Також, на підставі положень ч.2, 3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд
1. Адміністративний позов Ренійської міжгосподарської дитячої оздоровчої установи «АИСТ»до Державної податкової інспекції у Ренійському районі м. Одеси задовольнити.
2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000109623/3 від 29.01.2010 року Державної податкової інспекції у Ренійському районі Одеської області з моменту його прийняття.
Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 червня 2011 року.
Суддя Бутенко А.В.