Справа № 2а/1570/2301/2011
21 червня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бутенко А.В.,
за участю секретаря - Рачкова О.І.,
за участю сторін:
представник позивача - ОСОБА_1 (по довіреності)
представник відповідача - ОСОБА_2 (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0000291171/0 від 02.11.2010 року,
З позовом до суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0000291171/0 від 02.11.2010 року.
У судовому засіданні 21.06.2011 року представник позивача підтримав позовні вимоги, зазначивши, що позивач не погоджується щодо визначення податкового зобов'язання за платежем «надходження від сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», оскільки протягом 2007-2010 років власний транспортний засіб використовувався ним для приватних цілей, пояснювальна записка отримана перевіряючими обманним шляхом та не є документом, який міг би бути використаний для визначення позивача платником збору. В зв'язку з відсутністю об'єкту оподаткування позивач не міг здавати розрахунки за забруднення навколишнього середовища. Також, в акті перевірки зазначені порушення не відповідають вимогам законодавства, тобто не встановлено суб'єкту оподаткування, а відсутність нарахування збору не зобов'язує підприємця подавати до ДПІ податкового розрахунку збору за забруднення. На підставі викладених фактів, зазначених у позовній заяві (а.с.3-6), представник позивача просив задовольнити позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення рішення №0000291171/0 від 02.11.2010 року.
Представник ДПІ у Суворовському районі м.Одеси проти позову заперечив, зазначивши, що позивач відноситься до платників збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки перевіркою встановлено, що у період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року позивач здійснював доставку товару для господарської діяльності за адресою: м. Одеса, вул. Гайдара,30 власним транспортом, однак розрахунки збору у період, що перевіряється до ДПІ не надавав. Вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, в задоволенні позову просив відмовити з підстав зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с.39-41).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.
Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Судом встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було складено Акт №6223/11-1 від 27.10.2010 року з додатками (а.с.8-15). За наслідками проведеної документальної перевірки було встановлено порушення: п.п.1,4. ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 року №98/96-ВР та Постанови КМУ №303 від 01.03.1999 року «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору», п.6.2, п.7.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року №162/379, п.9 порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору та п.п.4.1.4 «б»п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
На підставі акту перевірки від 27.10.2010 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси 02.11.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000291171/0 (а.с.16), в якому зазначено про порушення позивачем вимог Постанови КМУ № 303 від 01.03.1999 року «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору», п.6.2, п.7.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 року №162/379, п.9 порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору та п.п.4.1.4 «б»п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та визначено суму податкового зобов'язання (за штрафними санкціями) у розмірі 1870,00 грн.
Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його у адміністративному порядку до начальника Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси (а.с.21-22), за результатами розгляду якої рішенням ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 20.12.2010 року № 37138/Р/25-010 скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від №0000291171/0 від 02.11.2010 року - залишено без змін.
Судом встановлено, що позивач оскаржував в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації в Одеській області (а.с. 23-24) та до Державної податкової адміністрації України, проте вказані скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення -рішення без змін (а.с.25-30).
Оцінюючи оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991р. № 1264-ХІІ (далі -Закон № 1264-ХІІ) збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів.
Єдині правила встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також його стягнення визначено Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. № 303, та Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України та ДПА України "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" від 19.07.1999 р. № 162/379, які діяли на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до п. 1.2. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. N 162/379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 серпня 1999 р. за N 544/3837, інструкція визначає єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір), а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору.
Пунктом 1.4. вказаної Інструкції визначено, що суми збору обчислюються, зокрема, за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними і пересувними джерелами забруднення.
Відповідно до п. 2.1. цієї Інструкції платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.99 № 303 передбачено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів.
Відповідно до абз.2 п.4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього середовища і стягнення цього збору, затвердженою Постановою КМУ від 01.03.1999 року №303 встановлено, що суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 і визначених за місцем перебування платників збору на податковому обліку коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2.
Судом встановлено, що при проведенні документальної перевірки, довіреною особою позивача ОСОБА_1 було надано пояснення що, з 01.10.2007 року по 30.06.2010 року ФОП ОСОБА_3 здійснював закупку товару у магазинах «Сільпо», «Метро», «Таврія», «Ідеал»особисто здійснював доставку товару до бару «Ротманс»за адресою: м. Одеса, вул. Гайдара, 30 на власному автомобільному транспорті (а.с.51). Також, на запит відповідача МРЕВ-1 ДАІ ГУМВС України в Одеській області від 22.07.2010 року була надана інформація, що 06.08.1991 року на ім'я ОСОБА_3 було зареєстровано автомобіль марки «Вольво 240», що не заперечується представником позивача.
Суд погоджується з твердженням представника відповідача що приймаючи вказане податкове повідомлення -рішення податковий орган керувався тим, що у перевіряємому періоді з 01.10.2007 року по 31.06.2010 року ФОП ОСОБА_3 здійснював доставку товару власним транспортом до місця здійснення господарської діяльності за адресою АДРЕСА_1 тому ФОП ОСОБА_3 відноситься до платників збору за забруднення навколишнього природного середовища, та відповідно повинен був надавати до податкового органу відповідні розрахунки за 2007 рік, за 1 кв. 2008 року, 1 півріччя 2008 року, 9 місяців 2008 року, за 2008 рік, 1 квартал 2009 року, 1 півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, за 2009 рік, 1 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року, які позивач не надавав, що відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачає нарахування штрафних санкцій за неподання податкових декларацій (розрахунків).
Пунктом 3.1 Інструкції №162/379 визначено, що об'єктами обчислення збору для пересувних джерел забруднення є обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини.
Згідно з п. 6.1. Інструкції суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року, виходячи з фактичних обсягів викидів.
Відповідно до п. 7.1 цієї ж Інструкції платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, наростаючим підсумком за квартал, півріччя, дев'ять місяців та рік і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби за місцем перебування платника збору на податковому обліку - у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.
Пунктом 8.2 Інструкції зазначено, що контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби
Згідно з п.9.2. Інструкції платники несуть відповідальність за правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати, а також за правильність складання і своєчасність подання податкових розрахунків органам державної податкової служби згідно з законодавством.
Відповідно до п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює в даному випадку календарному кварталу, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.
Проте ФОП ОСОБА_3, в порушення зазначеного Закону не подавав розрахунків по збору за забруднення навколишнього природного середовища до податкового органу.
Згідно з п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або затримку.
Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. В судовому засіданні представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, правомірність свого рішення та необґрунтованість позовних вимог позивача.
Таким чином до ФОП ОСОБА_3 обґрунтовано застосовано штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання звітності або її затримку на загальну суму 1870 грн. відповідно до розрахунку.
Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0000291171/0 від 02.11.2010 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 23 червня 2011 року.
Суддя Бутенко А.В.